А народ вiйни не хоче

— Яв похід зібрався!

— Боже мій! Боже мій! Хіба ж ти забув, як предок твій Мальбрук збирався і що з того вийшло!

— Так отже ж!

— Казала, — покликати бабу Бірнсиху, щоб, може, пошептала, а тепер…

А народ війни не хоче

Свербить агресорам воювати!

І не спиться тим панам, і не лежиться, крутяться пани, на своїх ліжках лежавши, і весь час їм увиджається, що кожний із них не менший, як генерал, а перед ним армії, корпуси, дивізії, артилерія, кавалерія, авіадивізії, мотодивізії, і що в кожного з них у кишені атомна бомба…

А він стоїть і командує:

— Вперед!

Гармати стріляють, літаки гудуть, бомби рвуться, кавалерія рубає, противник — урозтіч…

Така баталія! Така баталія!

Аж сам пан не витримує й кидається в атаку:

— Гур-ра!

І в цю мить прокидається:

Лап! — ні тобі артилерії, ні тобі кавалерії, ні мото, ні самольотів, — у руках у пана шмат одірваної в «бою» шовкової піжами, та й усе!

Привид… Марення…

А як же ж хочеться агресорам воювати!

До болю, до різачки!

Уолл-стріт хоче, щоб усенький білий світ, щоб усю земну кулю — у сейф!

Клац! — ключем:

— Моя земна куля! Моя!

Сиди тоді собі спокійно й визискуй!

Натиснув на одне місце — пливе золото вагонами, пароплавами, транспортними літаками…

На друге місце натиснув — каучук везуть.

Ще натиснув — уранова руда, пшениця, вовна, скот…

Все везуть панові — що на землі, що й під землею, що на воді, що й під водою, що в атмосфері, що й у стратосфері!

Усе його!

Він! Тільки він — хазяїн! Єдиний!

Опритомнює містер-пан, озирається навкруги, вдивляється вперед, прислухається…

— Ми не хочемо воювати! — чує містер-пан з Півдня…

— Ми не будемо воювати! — лунає і з Півдня, і з Півночі, з Сходу і з Заходу.

— Ми не дамо своїх дітей на гарматне м'ясо! — лунає з уст матерів усього світу.

— Ми ніколи не добуватимемо вугілля, коли воно піде на підготування війни проти Радянського Союзу! — заявляють англійські шахтарі.

— Повертайтесь додому, пане Черчілль, ми хочемо миру, а не війни! — заявила жіноча демонстрація Черчіллеві, коли він прибув до Сполучених Штатів Америки.

— Геть, Ейзенхауере, до Америки!

— Геть Північноатлантичний блок! Геть паліїв війни! — в усіх країнах лунає гнівний голос прогресивного людства.

Прогресивні представники науки й культури, трудящі всього світу збираються на конгреси:

Геть війну! Хай живе мир!

Містер-пан бачить це все і ще дужче скаженіє…

Та хоч трісни, як кажуть, а народ війни не хоче…

А тут же агресорам з Уолл-стріту до того ж припекло воювати, що аж-аж-аж…

А ви знаєте, недорогі панове з Уолл-стріту, — із такого становища можна вийти: можна розв'язати війну!

Як?

Виберіть яку-небудь територію, краще який-небудь острів, бо на суходолі не можна буде морської битви показати, — збирайтесь і їдьте на той острів…

Беріть із собою всі генеральні штаби, всі пакти, беріть танки, самольоти, гармати, автомати, кулемети, лінкори, підводні човни, лоції, рації…

Приїхавши, розділіться на два фронти чи на дві армії, на два, словом, боки і починайте.

Одним боком хай командує якийсь американський вояка, другим боком — англійський.

Починайте з розвідки.

З одного боку посилайте в розвідку Черчілля, а з другого — Трумена.

Дайте Черчіллеві й Трумену по атомній бомбі…

Та посовітуйте, що коли вони один з одним зустрінуться, щоб Черчілль не кидав атомної бомби Труменові на окуляри, бо Трумен тоді додому дороги не знайде…

Обов'язково не забудьте взяти з собою оту козу, що була при іспитах атомних бомб біля атола Бікіні. Кращого консультанта по атомній зброї ви не знайдете.

Хай там собі і проривають фронти, хай і обходять ворога, хай беруть один одного в кліщі — одне слово, хай роблять усе те, що робиться на всякій війні.

От щодо використання на війні атомних бомб, поскільки цю справу не зовсім іще вивчено, обов'язково питайтесь у кози, бо це єдиний безпосередній свідок дії атомної енергії.

Пам'ятаєте, вона тоді заявила кореспондентові Ассошіейтед Прес:

— Стояла я на пароплаві й смикала сіно… Раптом як ба-б-б-ба-бахне!

— А ви? — запитав кореспондент.

— Я й мекнула!

— І сильно мекнули? — запитав допитливий кореспондент.

— Дуже мекнула! На славу американської зброї мекнула! Я — біла коза! Не думайте…

— Ол райт! [2]

Щоб така коза та поганим консультантом була?! Отак собі, панове-містери, воюйте!

Тільки подовше воюйте. Ми не проти.

Точна адреса

Турецька преса повідомляє, що до Анкари прибула американська «експедиція» для одержання дозволу на розшуки «Ноєва ковчега». Побувавши в Анкарі, «експедиція» на чолі з своїм керівником паном Смітом повернулась до Стамбула.

Турецька газета «Тасвір», посилаючись на заяву Сміта, пише, що питання про дозвіл для розшуків «ковчега» обговорюється в генеральному штабі турецької армії і що днів через три-чотири цей дозвіл буде видано.

Це для всіх ясно, що дозвіл шукати «Ноїв ковчег» буде видано, бо «ковчег», як відомо, зачепився за гору Арарат, а гора Арарат знаходиться якраз на кордоні з СРСР.

Ясно й те, що всю гору Арарат буде обшукано геть до найменшого кущика, до найдрібнішого горбочка й проваллячка…

І все це буде зафотографовано, зафільмовано й зарисовано…

Потім всі ці матеріали ретельно вивчатимуть в генеральному штабі американського військового міністерства, бо ніхто так тепер не цікавиться Ветхим завітом, ніхто так не уболіває за старим Ноєм та його трьома синами — Симом, Хамом і Яфетом, як військове міністерство США.

Розшуки, треба сказать, будуть нелегенькі.

Трудні, скажемо прямо, будуть розшуки, бо чимало часу минуло після всесвітнього потопу.

Тварини, — сім пар чистих і сім пар нечистих, — що їх був узяв з собою Ной, теж навряд чи до цього часу залишилися

Труднувато, — ще раз кажемо, — буде знайти ковчег…

В цій справі ми дещо можемо допомогти, бо нам пощастило оце недавнечко бачити нащадка того голуба, що його Ной випустив був шукати сухого місця.

В родині нашого голуба збереглися перекази, де саме на горі Арарат зачепився ковчег і де його слід шукати.

Керівникові експедиції Смітові слід вилізти на вершечок гори Арарат, стати лицем в напрямку Кавказького кряжа і одрахувати 723 метри в лівий бік…

Пройшовши ті 723 метри, він побачить величенький кущ бузини…

Як узяти від тої бузини трохи цабе, там буде невеличке провалля, а в тому проваллі на дні лежить кістяний ґудзик з Ноєвих штанів.

Оце й є те саме місце, де зупинився «Ноєв ковчег»…

Тільки під час розшуків ні в якому разі не можна дивитися в дзеркало, бо як тільки хтось з «експедиції» подивиться, зразу ж побачить лице Хама. І тоді з ним може трапитися те, що трапилося з містером Форрестолом. Тільки летіти доведеться значно довше, ніж покійному міністрові США…

І взагалі це дуже заважатиме побачити бузину і ґудзик.