Кобзар

На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Кобзар, Шевченко Тарас Григорович-- . Жанр: Поэзия. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Кобзар
Название: Кобзар
Дата добавления: 15 январь 2020
Количество просмотров: 660
Читать онлайн

Кобзар читать книгу онлайн

Кобзар - читать бесплатно онлайн , автор Шевченко Тарас Григорович

«Кобза?р» — назва збірки поетичних творів Тараса Шевченка. У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка. Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей починав підписуватись «Кобзар Дармограй». З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне . До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із цьог о життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка - від його юності й до останнього подиху,- ввібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій , що його в хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзарем».

Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала

1 ... 42 43 44 45 46 47 48 49 50 ... 188 ВПЕРЕД
Перейти на страницу:

Не знаешь времени,- а я!

Не то я стал, что прежде было,

И путь унылый бытия,

И ноша тяжкая моя

Меня ужасно изменили.

Я тайну жизни разгадал,

Раскрыл я сердце человека,

И не страдаю, как страдал,

И не люблю я: я калека!

Я трепет сердца навсегда

Оледенил в снегах чужбины.

И только звуки Украины

Его тревожат иногда.

Как эхо памяти невинной,

В их узнаю мою весну,

Мои унылые досуги,

И в их я таю, в их тону.

И сердца тяжкие недуги,

Как благодатною росой,

Врачую ими, и молюся,

И непритворною слезой

С моей Украиной делюся.

Но глухо все в родном краю!

Я тщетно голос подаю,

Мне эха нету из дубровы

Моей козачки чернобровой.

Там все уснуло! Пустота

Растлила сердце человека,

И я на смех покинут веком -

Я одинокий сирота!

Осенний полдень, догорая,

Поля нагие освещал,

И лист увядший, опадая,

Уныло грустное шептал

О здешней жизни человеку.

Такой порой моя калека,

Слепая нищая моя,

И дочь красавица ея -

Она спала, а мать сидела

И тихо, грустно тихо пела,

Как пел Иосиф про свой род,

Сидя в египетской темнице.

А в поднебесье вереницей

С дубров украинской земли

На юг летели журавли.

Чему ж бы ей, как вольной птице,

Туда, где лучше, не лететь

И веселее не запеть?

Какая тайна приковала

К жилищу мрачной тишины

Своей сердечной глубины

Она еще не открывала

Ни даже дочери своей;

Она лишь пела и грустила,

Но звуки дочерних речей

В ней радость тихую будили,

Быть может, прежних светлых дней.

Или ограда и тополи,

Что грустно шепчут меж собой,

Свидетели минувшей доли,

Или дубовый пень сухой,

Плющом увянувшим повитый,

Как будто временем забытый,

Ея свидетель? Все молчит!

Она поет, она грустит

И в глубине души рыдает,

Как будто память отпевает

О днях минувших, молодых,

О прошлых радостях святых.

И эти звуки выходили

Из сердца бедного ея,

И в этих звуках много было

Ея земного бытия.

И в сотый раз она кончала

Псалом невольничий глухой,

Поникла смуглой головой,

Вздохнула тяжко и сказала:

«Ах, песня, песня, песня горя,

Ты неразлучная моя,

В моем житейском бурном море

Одна ты тихая струя!

Тебя, и день и ночь рыдая,

Я всякий час пою, пою,

И в край далекий посылаю

Тебя, унылую мою!

Но ветер буйный, легкокрылый

Что прежде весело летал,

Теперь так тихо, так уныло,

Как будто друга потерял,

Как будто люди научили,

Чтобы не слушал он меня

И не домчал он в край далекий

Тебя, унылая моя!

Не видя вас, не зная дня

В моей печали одинокой,

Чем оскорбить я вас могла?

Что я вам сделала? Любила,

За ваши грешные дела

Творца небесного молила,

Молила, плакала… А вы

В моей тоске, в моей печали,

Как кровожаждущие львы,

Упреком сердце растерзали,

Растлили ядом мою кровь,

И за молитвы, за любовь

Мое дитя, мое родное,

Тяжелым словом понесли,

И непотребницей слепою

Меня со смехом нарекли!

Я вам простила, я забыла,

Я вашей славы не взяла,

Я подаянием кормила

Мое дитя!» И залилась

Слезами, горькими слезами.

Она рыдает, а Оксана

Раскрыла черные глаза:

Скорбящей матери слеза

Прервала сон отроковицы;

С улыбкой черные ресницы

Она закрыла. «Какой сон

Смешной и глупый, и как живо…»

И раскраснелася стыдливо,

Сама не зная отчего.

1 ... 42 43 44 45 46 47 48 49 50 ... 188 ВПЕРЕД
Перейти на страницу:
Комментариев (0)
название