Фенiкс i голубка

Вільям Шекспір

ФЕНІКС І ГОЛУБКА

Переклала Марія Габлевич

Над простором аравійським

Злине птаха голосна —

Мов гучна сурма сумна,

Чеснокриле скличе військо.

Тільки ти, крикливий, злобний

Передвіснику біди,

Тільки ти не йди, не йди

Скласти почет цей жалобний.

Хай не упаде на нього

Тінь хижацького крила;

Опріч цезаря-орла

Не приймайте більш нікого.

Панотець в киреї білій,

Лебідь, вічний жалібник,

Увіллє свій смертний скрик

В реквієм благочестивий.

Гайворон, дух пітьми чорний,

Трьохсотлітній пілігрим,

Над смутним зібранням сим

Чорну корогов розгорне.

Заспіваймо ж гімн останній

Феніксу й голубці — тій

Парі вірній, золотій,

Що згоріла від кохання.

Закохалися, й відтоді

Їх в одно любов сплела:

Дух один, хоч два тіла,

Хто був хто — сказати годі.

Два серця в биття єдине,

Два життя в одне життя

Поєднало почуття

Фенікса й його княгині.

Він у ній, вона у ньому —

Кожне з них свій скарб знайшло.

Щастя горлиці цвіло

В зорі фенікса ясному.

Щось цілком незрозуміле,

Як дволике божество:

Двох створінь одне єство —

І не пара, і не ціле.

Розум, сам недосконалий,

Збіг розбіжностей лиш бачив;

Та розбіжності, одначе,

Досконало пасували,

І схилився ум поштиво

Перед безумом кохання,

Що єднає нез’єднанне

У довершеність правдиву,

І уклав цей псалм жалобний —

Феніксові і голубці,

Двом великим серцелюбцям

Вічний пам’ятник надгробний.

ПСАЛМ

Вірність, врода, простота,

Дива гідна чистота —

Жменька попелу свята.

Фенікса гніздо — могила,

І голубка сизокрила

У безвічність відлетіла

Безпотомно. Чи ж винити

В тім любов непосполиту,

Непорочну, неспожиту?

Вірність і краса віднині

Лиш позірні, половинні;

Справжні — тут, у домовині.

Хай цих двох в останню путь

Лиш достойні проведуть, —

Помолившися, зітхнуть.

Примітки

Твір «Фенікс і голубка» вперше було опубліковано в збірці «Жертва кохання, або Скарга Розалінди» (1601) Роберта Честера. Певно, збірка була присвячена покровителю Р. Честера Джону Солсбері. Книгу надрукував земляк Шекспіра В. Філд для видання Е. Бланта.

Невеликі поеми і цикли віршів Шекспіра «Скарги закоханої», «Пристрасний пілігрим», «Пісні для музики» та «Фенікс і голубка» цікаві як зразки ліричної поезії епохи Відродження.

Після поеми Честера був надрукований такий текст: «Далі йдуть різні поетичні спроби на той же сюжет, тобто про голубку і фенікса. Написані найкращими і найзначнішими з наших сучасних письменників, чиї імена підписані під їх власними творами, ніколи раніше не друкованими...» Крім поеми Честера, у збірнику надруковано ще 14 віршів, серед них «Фенікс і голубка» Шекспіра. Поема опублікована без назви.

Згідно з гіпотезою радянського дослідника І. Гілілова, в цій поемі та в інших творах збірника йдеться про голуба і птаха фенікса — алегоричні назви, під якими виведені Роджер Меннерс та дочка поета Ф. Сідні Єлизавета.

Твір Вільяма Шекспіра «Фенікс і голубка» представлено тут за виданням «Шекспір В. Твори у шести томах. Том 6», Київ, «Дніпро», 1986.

В оформленні обкладинки даної публікації використано ілюстрацію Сергія Якутовича.