Маруся Богуславка

Ой чук чи не чук

Мій мирошничок:

Назбираємо в долині

Та волошечок!

Ой волошки синесенькі,

Жито з колосом,

Утомився милесенький,

Лежить покотом...

Ой люб чи не люб -

Годі вже казитись,

Треба стати на шлюб,

Нема де подітись... і т. д.

І шумить, і гуде,

Дрібен дощик іде,

А хто ж мене, молодую,

Та й додому проведе?

Обізвався козак

На солодкім меду:

"Гуляй, гуляй, дівчинонько,-

Я додому проведу!"

Ой дівчина-горлиця

До козака горнеться,

А козак, як орел,

Як побачив, та й умер!

Ті ж і кілька з челяді: бабуся, дівчина, парубок і дід. Вийшли вони,- хто з ґанку, хто з-за будинку,- раніше на спів і зупинились на ходу.

Дід (після першої пісні Сохрона, поки той приграє на бандурі)

Ну, та й співа!

Баба

Чудово, як і ти

Колись співав...

Дід (хитає головою)

Згадала!

Дівчина (до парубка)

Ох, як гарно!

(Після першого куплета другої пісні.)

Ой, ця така, що аж дрижать жижки...

І підківки аж цокають!..

Парубок (локтем під бік)

А спробуй!

Леся (почала за першим куплетом пританцьовувать і тягти у танець Марусю, а та упирається)

Марусенько, та ну-бо, усміхнись

Та окрутнись зі мною...

Маруся

Ох, не силуй!

Не те тепер у мене на душі...

Леся

Та слухай-бо, як грає і співає,

Я б кинулась на шию... (Все пританцьовує.)

Маруся (усміхнулась)

Хто ж міша?

Дід (парубку)

От ще глухий! Бандура гра, аж дзвонить,

А він стоїть та тільки мне ханьки;

Та я б майнув з дівчиною, як буря,

Щоб аж земля здвигнулась... Ет, сопій!

Та йди ж, іди!

Парубок (опинається)

У будень?

Дівчина (заграє до його)

Ну-бо, Грицю!

Дід

Покинь його! Агов, стара, хоч ми

Покажемо (окручує бабу), як вовну треба м'яти!

Баба

Чи не сказивсь? Ой лихо!

Сохрон (зрива остатній акорд)

Ну, кінець!

Не подолав Марусиного жалю!

Маруся

Ні, рада я... спасибі!

Ганна (цілує його в голову)

Зятю мій,

Задовольнив стару ти; аж сльозою

Умилася, а от уже й сміюсь...

Ходім в покій, я покажу ще посаг,

Який даю...

Сохрон

Та нащо, мамо, він?

І без його Маруся скарб...

Ганна

Ні, зятю,

Ходім, поглянь!.. Крім того, маю я

З тобою ще перебалакать...

Сохрон

Зараз:

Послухати мою матусю рад...

Виходять; челядь теж розійшлася.

Маруся і Леся.

Леся

"Так хто ж міша?" І ти б не ревнувала?

Маруся

Я? Байдуже!

Леся

Коли б от на очах

Я кинулась Сохронові на шию?

Маруся

Ні гадоньки!

Леся

Ти риба, а чи що?

Та я б за те повидирала очі!

Маруся

Ой лишенько! Та ти якась чудна,

Тебе гаразд і зрозуміть не можу:

То хочеться тобі всіх цілувать...

Леся

Не всіх, не всіх... а милого...

Маруся

Не знаю,

Мені таке і в думку не спада:

Я б слухала чудові розповідки

І день і ніч - про славу козаків,

Втішалась би лицарськими піснями,

Не зводячи з коханого очей,

Коли вони горять святим завзяттям...

А лащитись мене і не кортить...

Леся

То ти така холодна, наче крига?

Не відаєш, який у серці пал,

Коли його огорне закохання?

Притиснутись до милого б щільніш,

В обіймищах солодких заніміти,

В цілунках злить, стопить свої вуста

І вчадіти од любощів: то ж щастя,

То ж втіхонька, то невимовний рай!!

Для його все - себе і мир забудеш!

Маруся

Цить, ясочко! Та ти таке верзеш,

Що аж мороз по шкурі йде і пломінь

Від сорому у вид мені пашить...

Кохаю ж я, але того...

Леся (палко)

Ти крига!

Маруся

Вже й лається...

Леся

Не вірю я... брехня!

Щоб ні жаги, ні палу? Ти не любиш!

Маруся

Ба ні, люблю...

Леся

Як пес хороший кий!

Маруся

Не ображай!

Леся (обніма)

Пробач мені, лебідко...

А серденько твоє ще міцно спить.

Та цур йому!.. З гори ідуть дівчата

З веснянкою... Ану, на чолі стань

Та звеличай і весну, й любе щастя,

Яке вона несе тобі й мені!

Поспішають обидві до гурту.

Ті ж і дівчата в вінках.

Дівчата

З весною вас, бувайте-но здорові,

Марусенько і Лесю!

Леся й Маруся

Дяка вам!

Бувайте й ви!

Леся

Ану, Марусю, в коло,

Ти на чолі!

Дівчата (беруть за руки її)

Голубко, починай!!

Маруся (співа і за нею й хор)

А вже ж весна, а вже ж красна,

Із стріх вода капле; (2)

Козаченьку молодому

Мандрівочка пахне! (2) і т. д.

Водять кола з розмаїтими фігурами.

Ті ж і мурза з татарами.

Мурза (вискакує)

Аллах керим!! Моя, моя!!

Дівчата (шарахнули)

Татари!

Мурза (хапа Марусю)

Моя ханим! (До татар.)

Хапай і вмить назад!

Дівчата

Рятуйте! Ой!

Татари похопили декого й щезли.

Степан (вискакує)

Справдив козаче слово...

Але тепер ти ворог, і сестру

Одіб'є брат! (Добува шаблю.)

Ті ж і Сохрон та Ганна і челядь.

Сохрон (несамовито)

Розбій! Пекельні сили

Пограбили і щастя, і мій рай!

Де вороги? На коні! (Вийма шаблю.)

Ганна (лама руки)

Мати божа!

Погляньсь, закрий!

Сохрон

До зброї!

Дід

В місто дать

Тра звістку!

Ганна

Ой, рятуйте мою доню!

Сохрон

За мною хто?

Степан

Я - на живіт і смерть!

Сохрон

В погоню ж, гей!

Всі

Хай гине ворог лютий!!

Завіса.

ДІЯ ДРУГА

"Потурчилась, побусурманилась"

Розкішний кіоск з мармуровими сходами. Кругом пишний садок з квітником, водометами та різними оздобами. З-за вершин дерев біліють навдалі шпилі мінаретів. В прогалину синіє море. День.

Маруся, євнух і одаліски.

Маруся сидить в кіоску, по сходах, до самого долу мальовниче розмістились одаліски із зурнами поодаль стоїть і назира євнух.

Хор одалісок

Лист тріпоче, квітка мліє,

Із-за темних вітів в гаї

Білолиций визирає,

Все серпанком срібним криє...