Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

(Французька Полінезія, Нова Каледонія, Уолліс і Фу-

туна, французькі Південні та Антарктичні Землі) та

територіальні об'єднання з особливим статусом (Май-

от та Сен-П'єр і Мікелон).

Державу очолює Президент Республіки, який з

2002 року обирається на п'ять років прямим загаль-

ним голосуванням. Президент Республіки призначає

Прем'єр-міністра та, на пропозицію останнього, чле-

нів уряду. Він затверджує закони і є головнокоманду-

44

ючим армією. Він може розпустити Національні Збори

та, у випадку серйозної кризи, виконувати надзвичай-

ні повноваження. Уряд, під керівництвом Прем'єр-мі-

ністра, визначає та проводить політику нації. Він несе

відповідальність перед Парламентом.

Парламент складається з двох асамблей: Націо-

нальних Зборів, депутати яких обираються загаль-

ним прямим голосуванням на 5 років (580 депутатів), і

Сенату, який обирається на 9 років загальним непря-

мим голосуванням та поновлюється на третину кожні

3 роки (330 сенаторів). Обидві асамблеї, крім виконан-

ня функцій контролю уряду, опрацьовують та прий-

мають закони.

Конституційна Рада з дев'яти членів наглядає, зо-

крема, за регулярністю виборів та за конституційні-

стю основних законів, а також законів, які підлягають

її контролю.

Франція — світська держава, в якій представлені

різні релігійні конфесії: католики, приблизно 47 млн.

(80,62%)

населення; мусульмани, приблизно

4 млн.

(6,86%) населення; протестанти, приблизно 0,95 млн.

(1,63%) населення; іудеї, приблизно 0,75 млн. (1,29%)

населення; буддисти, приблизно 0,4 млн. (0,69%) насе-

лення; православні, приблизно 0,2 млн. (0,34%) насе-

лення; інші, приблизно 5 млн. (8,58%) населення.

Державною мовою Франції є французька.

Національне свято: 14 липня — День взяття Басти-

лії. Прапор Французької Республіки (з 1880 року) —

триколірне полотнище, його ліва частина (бік закрі-

плювання) — синя, середня — біла, права — червона.

Девіз держави: Liberte, Egalite, Fraternite (фр.) – Свобода,

Рівність, Братерство (лозунг Великої французької революції

кінця 18-го століття).

45

Державний гімн Франції

«Марсельєза»

Слова і музика Руже де Ліля

Переклад Миколи Вороного

Гей, діти рідної країни,

Ходім — настав славетний час!

Бо лютий ворог стяг руїни

Вже розгортає проти нас.

Вам чути, як здаля лунає

Той рев шалених вояків —

Іде, іде проклята зграя,

Щоб ваших нищити синів.

Громадо, в бій ставай!

До лав, батьки й сини!

Рушай, рушай!

Хай чорна кров напоїть борозни!

Свята любов до свого краю

Зміцнить удар наш у бою.

Злети ж до нас ти, воле, з раю

І силу нам подай свою!

Побіду під стяги кохані

Прикличмо з лав з усіх кінців, —

Хай бачать недруги здолані

І славу, і тріумф борців.

Громадо, в бій ставай!

До лав, батьки й сини!

Рушай, рушай!

Хай чорна кров напоїть борозни!

46

Коли ми здійсним наші мрії,

Батьки в могилах будуть спать,

Але їх прах і славні дії

Зумієм ми ушанувать.

Щоб не тягти життя нужденне,

Дали батьки нам гарту пай, —

Нас кличе збурення натхненне

І смерть у помсті за свій край!

Громадо, в бій ставай!

До лав, батьки й сини!

Рушай, рушай!

Хай чорна кров напоїть борозни!

47

48

УКРАЇНСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІ ЗВ'ЯЗКИ В

ОСОБАХ, ПОДІЯХ ТА ЛЕГЕНДАХ

АННА ЯРОСЛАВНА

(близько 1032 — після 1075)

українська князівна, королева Франції

За часів князювання

Ярослава

Мудрого

(1019-

1054)

Київська

Русь

досяг-

ла

своєї

найбільшої

могут-

ності

і

стала

найкрупнішою

державою

Європи.

Тоді

во-

лодіння

Київської

Русі

простягалися

від

Білого

до

Чорного

моря,

від

Волги

49

до

Карпат.

Київська

Русь

вела

жваву

торгівлю

з

ба-

гатьма

країнами

Європи,

Близького

Сходу

та

Кав-

казу,

поширювала

та

зміц-

нювала

міжнародні

зв'яз-

ки, цьому сприяли династичні шлюби членів родини

Великого князя.

Ярослав Мудрий1 був високоосвіченою людиною і

вельми опікувався розвитком культури. У Софійсько-

му соборі2 збудованому ним у Києві (1037) він зібрав

50

першу в Русі-Україні бібліотеку, яка налічувала по-

над 950 томів. Великий князь дав добру освіту своїм

дітям.

Його дочки Анастасія3 та Єлизавета4 стали короле-

вами впливових європейських держав — Угорщини і

Норвегії, а дочка Анна — дружиною фран-

цузького короля Генріха І5 (1008-1060).

Давньоруські літописи не залишили ніяких відомо-

стей про князівну Анну. Уявлення про її зовнішній ви-

гляд дає фреска в київському Софійському соборі, на

якій Анна зображена в оточенні матері і сестер. Все,

що відомо про її життя, отримано із французьких хро-

нік 11-го століття, але й там відсутні відомості про дати

народження і смерті, як і про місце її поховання.

Анна Ярославна народилася в Києві ймовірно 1032

року. Дитинство і юність князівни випало на період ве-

ликого культурного піднесення Київської Русі. Вона

мала ґрунтовну освіту, знала декілька мов, зокрема

грецьку та латинську.

На початку 1048 року до Києва прибуло посольство

від французького короля Генріха І Капета, очолюва-

не єпископом міста Мо Ґотьє Савояром та міністром

королівського двору Ґозленом де Шаліняком. Король

Генріх І просив руки князівни Анни. Перша дружина

короля Матильда незадовго перед тим померла не за-

лишивши престолонаслідника. Сватанню Генріха І до

Анни передувала давня традиція стосунків між Руссю

й Францією.

Посольство дістало згоду Великого князя на шлюб

князівни з королем. 4 серпня 1049 року в соборі міста

Реймса6, де завжди коронувалися і вінчалися фран-

51

цузькі королі, відбулося вінчання. Шлюб був освяче-