Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

маючи колосальну цілеспрямованість, наполегливість та

працьовитість, Сікорський твердо вирішив стати авіа-

конструктором. У 1906 році він приїжджає до Києва і ви-

рішує вступити до Київського політехнічного інституту,

але інститут у зв'язку з революційними подіями в Росії

не працював. За порадою батька він їде у Францію для

навчання у паризькій технічній школі Дювіньо де Лано,

де знайомиться з технічними новинами в галузі авіації.

Збагачений враженнями та інформацією про до-

сягнення європейської авіації, Сікорський 1907 року

повертається на батьківщину і у 1908-1914 роках на-

вчається в Київському політехнічному інституті, од-

ночасно здійснюючи свої задуми створення власних

конструкцій вертольотів і літаків.

У липні 1909 року на подвір'ї батьківського дому на

вулиці Ярославів Вал, 15 (будинок зберігся по сьогод-

422

ні) 20-річний Сікорський завершує будування першого

в Росії вертольота. Проте піднімальна сила співвісних

дволопатевих несучих гвинтів виявилася недостат-

ньою і навесні 1910 року він будує другий вертоліт з

двома співвісними трилопатевими гвинтами. Цей вер-

толіт піднімав власну масу (182 кг). Тоді ж Сікорський,

переконавшись, що час для вертольотів ще не настав,

починає працювати над більш перспективними на той

час літаками.

Свій перший літак БіС-1 він будує на Куренівсько-

му аеродромі (Київ) у майстернях, створених разом із

Ф.І. Билінкіним. Через недостатню потужність двигу-

на (15 к.с.) цей невеликий біплан не мав змоги підня-

тися в повітря. Вперше в повітря Сікорський підняв-

ся у червні 1910 року на своєму другому літаку БіС-2

із двигуном потужністю 25 к.с. Літак літав по прямій

на 600 м і піднімався на висоту 10 м, але розвертатися

в повітрі не міг. При спробі зробити поворот літак роз-

бився, але Сікорський залишився живий.

Послідовно вдосконалюючи конструкції, Сікорський

будує літаки С-3, С-4 і С-5. У літака С-5, збудованого у

1911 році, були вже гарні льотно-технічні та пілотаж-

ні характеристики. На цьому літакові він здав іспит на

звання пілота і встановив чотири всеросійських рекор-

ди: висоти (500 м), дальності (85 км), тривалості (52 хв.)

і швидкості (125 км/г) польоту. У 1911 році Сікорський

збудував літак С-6, на якому встановив перший сві-

товий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами

(111 км/г). На літаку С-6А він замінив хвостову ферму

обтічним фюзеляжем і збільшив кількість пасажирів до

чотирьох. За цей літак на Московській повітроплаваль-

423

ній виставці 1912 року Сікорського було нагороджено

Великою золотою медаллю, а Російське технічне това-

риство нагородило його почесною медаллю «За корис-

ну працю у повітроплаванні та за самостійну розробку

аероплана своєї системи, яка дала чудові результати».

У квітні 1912 року 23-літній Сікорський був запро-

шений головою правління Російсько-Балтійського ва-

гонного заводу (РБВЗ) М.В. Шидловським на поса-

424

Українсько-французькі зв'язки

в особах, подіях та легендах

ду головного конструктора

авіаційного відділу заводу.

На заводі повністю виявив-

ся талант Сікорського, тут

він створив цілу низку лі-

таків різних типів і призна-

чення. У березні 1913 року

був збудований велетенсь-

кий біплан С-21 або «Ґранд»

з чотирма двигунами вста-

новленими попарно в тан-

дем237. Його злітна маса

складала 4200 кг, розмах

крил — 2 7 м . У квітні він

піднявся в повітря. У черв-

Літак

І.

Сікорського

425

«Російський витязь». 1913рік. ні двигуни переставили в

один ряд по крилу і літак перейменували на «Російсь-

кий витязь». Із цього часу починається розвиток важ-

кого багатомоторного літакобудування: пасажирських

авіалайнерів, важких бомбардувальників і транспор-

тних літаків.

У грудні 1913 року в повітря піднявся літак С-22

«Ілля Муромець», який був подальшим конструктив-

426

ним розвитком

«Російсько-

го витязя». Його фюзеляж

був суцільним, він мав ком-

фортабельний

пасажирсь-

кий

салон з електричним

освітленням і

опаленням.

«Ілля Муромець» став про-

образом сучасних

паса-

жирських лайнерів. У лю-

тому 1914 року Сікорський

на «Іллі Муромці» встано-

вив світовий рекорд ван-

тажопідйомності, на

бор-

ту літака було 16 чоловік і

собака. Першого «Іллю Му-

Літак І. Сікорського

ромця» встановили на

по-

«Ілля Муромець».

1913 рік.

плавки, і до 1917 року він

залишався

найбільшим

гідро-

літаком у світі. На другому «Іллі Муромці» Сікорський

здійснив переліт Петербурґ — Київ і назад. Київське

товариство повітроплавців нагородило земляка

золо-

тою медаллю з написом «Славному витязеві російсько-

го повітряного океану Ігорю Сікорському», а Київська

міська дума піднесла йому пам'ятний годинник. Пе-

реліт довів, що «Ілля Муромець» є надійним літаком,

придатним для цивільного і військового застосування.

Військове відомство дало РБВЗ замовлення на його ви-

робництво для армії.

У роки Першої світової війни із літаків «Ілля Му-

ромець» була створена «Ескадра повітряних кораблів»

на чолі з М.В. Шидловським. Сікорський майже по-

стійно був на фронті і вносив зміни в конструкцію, ви-

427

ходячи з досвіду застосування літака. У Петербурзі,

Москві та Твері будувались нові заводи для серійного

виробництва літаків, авіаційних двигунів та авіаційно-

го обладнання, розроблених на РБВЗ під керівництвом

Сікорського. У Росії створювалася авіаційна промис-

ловість, біля витоків якої стояв Сікорський. За часів

Першої світової війни було збудовано 80 літаків «Ілля

Муромець». Про їх якість свідчить той факт, що, не-

зважаючи на велику кількість бойових вильотів, за

всю війну був збитий тільки один літак і три пошкод-

жено. Поряд з удосконаленням важкого бомбарду-

вальника Сікорський продовжував розробляти легкі

літаки. У 1915-1916 роках були розроблені і виготовле-

ні винищувачі С-16, С-18 і С-20, розвідник С-17 і один

з перших у світі штурмовиків С-19.

Після Лютневої революції 1917 року ескадра «Му-

ромців» перейшла до Центральної Ради України. Сі-

корський залишив ескадру і поїхав у Петроґрад на

завод. Після Жовтневого перевороту 1917 року вироб-

ництво на заводі припинилося, і у січні 1918 року він

виїхав до Франції, куди його запросили працювати в

галузі літакобудування. У листопаді 1918 року Перша

світова війна закінчилася, потреба в конструкторсь-

кому таланті Сікорського вичерпалася, і він у березні

1919 року переїхав до США.

У 1923 році Сікорський з групою російських емі-

грантів заснував у США авіаційну фірму «Сікорський

Ейр Енджінірінг», при її організації велику матеріаль-

ну допомогу надав російський композитор, піаніст і ди-

ригент С.В. Рахманінов. Цією фірмою у 1924-1926 ро-

ках були збудовані літаки S-29A типу «Іллі Муромця»,

428

розвідник S-31, пасажирський S-32, авієтка S-33, ам-

фібії S-34, S-36 і S-38. У подальшому фірма Сікорсь-

кого стала філіалом авіаційної корпорації «Юнайтед

Ейркрафт енд транспорт корпорейшн» (нині «Юнай-

тед Текнолоджіз корпорейшн). Літаки S-42 конструк-