Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Осво╓ння степово╖ ц╕лини, вкрито╖ товстим ╕ м╕цним шаром дерну, немислиме без плуга. "Де оре соха, там трава суха, а де плуг ходить там хл╕б родить" - говорить старовинне народне присл╕в'я. Степовий плуг був винайдений у друг╕й половин╕ першого тисячол╕ття н. е. ╕ являв собою дуже складний агрегат, що мав ш╕сть основних частин (в╕двал, п╕дошву, лем╕ш, чересло, полоз, полицю), зроблених з застосуванням дерева ╕ металу, а також багато допом╕жних. Плуг приводили в д╕ю в╕д чотирьох до восьми вол╕в. Створити такий агрегат вже не могли сам╕ лише хл╕бороби. Почали виникати м╕стечка, де селились профес╕онали-рем╕сники. Але ╕снувала одна дуже характерна для Укра╖ни особлив╕сть - рем╕сник не в╕дривався ц╕лком в╕д обробки земл╕, а по╓днував ремесло з землеробством, працюючи на власн╕й земельн╕й д╕лянц╕. Вузькими профес╕оналами, що не с╕яли хл╕б ╕ не тримали худобу, були одиниц╕.

Наведу характерний приклад ╕з середовища, яке я добре знаю. Мо╖ прям╕ предки, Конон Побожий ╕ його дружина Орина, при╖хали у м╕сто Кролевець, що на С╕верщин╕ у 1773 роц╕ ╕ поселились на вулиц╕ Гончар╕вка, на правому берез╕ р╕чки Свидня. На протилежному берез╕ була вулиця Довгал╕вка, де жили довгал╕. Вверх по теч╕╖ знаходилась Гребеник╕вка, трохи збоку - Мала Гончар╕вка, Рем╕сникова вулочка ╕ т. д. в╕дпов╕дно до профес╕онально╖ ор╕╓нтац╕╖. Кожна садиба на Гончар╕вц╕ (так само, як ╕ на Довгал╕вц╕) мала город б╕ля хати на схилах Свидн╕ ╕ ниву (одну чи дек╕лька) десь на сторон╕. (Зг╕дно положень магдебурзького права, яке Кролевець отримав у 1644 роц╕, м╕ста розпоряджались також певними землями за межами м╕ських територ╕й). Кр╕м того до земельно╖ д╕лянки примикав с╕нок╕с на заливному луз╕ Свидн╕, з обов'язковою невеликою водоймою-копанкою, що завжди тримала воду. Д╕лянки с╕нокосу межувалися посадками дерев ╕ кущ╕в. Середина заливного лугу слугувала сп╕льним пасовиськом для вс╕╓╖ громади. (Наявн╕сть громадських земель - в першу чергу це були випаси для худоби ╕ л╕си - характерна особлив╕сть Укра╖ни). Виникнення гончарного виробництва було пов'язане з наявн╕стю великих поклад╕в глини на правому берез╕ Свидн╕. Про масштаб гончарних ╕ цегляних роб╕т св╕дчать так зван╕, шури - кар'╓ри, що залишилися п╕сля забору глини (найб╕льший з них ма╓ об'╓м близько 5000 кубометр╕в), а також глиняна гора поблизу Мало╖ Гончар╕вки, зр╕зана як ножем наполовину. Масштаби були сол╕дн╕, ╕ все це в основному йшло на продаж, бо Кролевець був ярмарковим м╕стом. (П╕сля в╕йни на Гончар╕вц╕ працювало близько десятка гончар╕в, а за мо╓╖ пам'ят╕ залишився вже лише один гончар, та й той згодом кинув свою профес╕ю, коли рем╕сникам заборонили виробляти, так званий, полив'яний посуд, бо без поливи керам╕ка втрача╓ сво╖ споживч╕ якост╕). На р╕чц╕ Реть, що прот╕ка╓ поряд з м╕стом, д╕яло з п╕вдесятка млин╕в, що забезпечували потреби м╕ста в розмел╕ зерна. Мабуть наявн╕сть ярмарку спонукала до розвитку ткацтва, одним з центр╕в якого став Кролевець ще в середин╕ XVIII стол╕ття. П╕сля появи товарного (фабричного) ткацького виробництва ткацьке ремесло в Кролевц╕ не зникло. Воно адаптувалося до зм╕н шляхом перетворення простого ткацтва в художн╓ ╕ зайняло в╕дпов╕дну н╕шу на ринку художн╕х вироб╕в. Ця традиц╕я ╕сну╓ ╕ донин╕. ╤стор╕я Кролевця пода╓ один з численних приклад╕в того, як в ус╕ часи люди намагались рац╕онально пристосовуватись до природних умов ╕ ресурс╕в. Це безумовно опиралося на традиц╕╖ самоврядування, що продовжували д╕яти в м╕ст╕ також п╕сля скасування рос╕йською владою магдебурзького права. Разом з тим, до сьогодення залиша╓ться характерною прив'язан╕сть людей до земл╕ - майже кожна с╕м'я обробля╓ власну земельну д╕лянку, ╕ це ╓ один з реальних ╕ сутт╓вих фактор╕в, що впливають на добробут жител╕в м╕ста. ╤ саме ця хл╕боробська традиц╕я допомага╓ людям переживати найтяжч╕ пер╕оди соц╕альних потряс╕нь, в╕йни, революц╕╖, голодомори.

Чи ╓ така "нап╕внатуральн╕сь", в╕дсутн╕сть вузько╖ спец╕ал╕зац╕╖ у б╕льшост╕ населення Укра╖ни вадою, чи перевагою - це дуже важливе питання ми розглянемо окремо. А зараз необх╕дно п╕дкреслити, що одноос╕бна чи однос╕мейна хл╕боробська технолог╕я, яка була поширена на територ╕╖ укра╖нського пол╕сся, явля╓ться самодостатньою (на в╕дм╕ну, наприклад, в╕д п╕дс╕чно-вогнево╖ системи). Вона створю╓ замкнуту еколог╕чну систему, свого роду, м╕крокосм, в якому ╕сну╓ безперервний замкнутий еколог╕чний цикл, де в╕дходи життя людей ╕ тварин слугують поживою для рослин, тобто реал╕зу╓ться той самий цикл, що ╕сну╓ в дик╕й природ╕. Людина практично не порушу╓ природн╕ процеси ╕ не залиша╓ п╕сля себе продукт╕в д╕яльност╕, що ╖х не може утил╕зувати природа (фактично - форма б╕оценозу з участю людини). Контакт з "зовн╕шн╕м св╕том" пов'язаний по-перше, з потребою в б╕льш складних знаряддях прац╕, що стало причиною утворення спец╕ал╕зованого, але орган╕чно по╓днаного з хл╕боробством ремесла ╕ м╕ст, а по-друге - з потребою в сол╕, що споводувало виникнення спец╕альних вид╕в торг╕вл╕ (зокрема, чумацтва). В принцип╕, тобто по сво╖й внутр╕шн╕й сут╕, самодостатн╕сть забезпечу╓ стаб╕льне ╕снування сусп╕льства на т╕й сам╕й територ╕╖ на протяз╕ стол╕ть, якби не одно "але". Це "але" ма╓ назву, зростання к╕лькост╕ населення, яке порушу╓ р╕вновагу ╕ стаб╕льн╕сть. Але це вже новий, демограф╕чний вим╕р соц╕ального процесу, який буде розглянуто окремо.

На в╕дм╕ну в╕д землеробства, яке напевно зародилось в голов╕ якогось ген╕я ╕ в решт╕ решт призвело до неол╕тично╖ революц╕╖, культура кочового скотарства виникла як пох╕дна в╕д розвинених ос╕лих культур. Напевно, це був дуже довгий поетапний процес, як форма прояву загально╖ тенденц╕╖ до спец╕ал╕зац╕╖ ╕ розпод╕лу прац╕, наприклад, через в╕дгонно-пасовищну, а дал╕ - нап╕вкочову технолог╕ю. Поштовхом до прискорення цього процесу могло стати усихання кл╕мату. Ос╕л╕ культури дали кочовикам одомашнених тварин, колесо, воза ╕ дьоготь для змазування кол╕с - абсолютно необх╕дн╕ реч╕ для повноц╕нного коч╕вництва, а ще до того - метали, тканини, посуд. (Мова не йде про до╕сторичних мисливц╕в-збирач╕в, як╕ також могли вести кочовий чи нап╕вкочовий спос╕б життя).

Скориста╓мось визначенням кочового скотарства, як виду господарсько╖ д╕яльност╕, яке да╓ один з пров╕дних фах╕вц╕в в питаннях номадизму (коч╕вництва), Анатол╕й Михайлович Хазанов. В╕н вид╕ля╓ п'ять ознак. 1) Скотарство - основний (переважаючий) вид господарсько╖ д╕яльност╕. 2) Ц╕лор╕чне утримання худоби на п╕дн╕жних кормах без використання загон╕в. 3) Пер╕одичний рух в межах пасовищних територ╕й. 4) Участь усього населення в коч╕вництв╕. 5) Натуральний характер економ╕ки, спрямований в першу чергу на задоволення власних потреб. Такий тип кочового скотарства про╕снував на територ╕╖ ╓враз╕йського степу майже незм╕нний в╕д неол╕ту аж до початку ╕ндустр╕ально╖ епохи, коли в╕н почав в╕дчувати на соб╕ цив╕л╕зац╕йний тиск. (Ос╕ле скотарство з випасом худоби, як правило, не ста╓ основним видом д╕яльност╕, а лише доповню╓ землеробство. До того ж воно супроводжу╓ться загот╕влею корм╕в на зиму ╕ орган╕зац╕╓ю прим╕щень для утримання худоби. Так зване, яйлажне скотарство на г╕рських полонинах, ма╓ сезонний характер ╕ пристосоване до використання специф╕чних екосистем в пер╕оди ╖х найб╕льшо╖ продуктивност╕).

Харчування скотар╕в базу╓ться на трьох основних продуктах - молоц╕ ╕ молочних продуктах, м'яс╕ ╕ кров╕. Але вс╕, чи майже вс╕ кочовики (винятком були т╕льки п╕вн╕чн╕ оленяр╕) вживають рослинну ╖жу, без яко╖ харчування не може бути збалансованим. Вони добувають ╖╖ р╕зними шляхами ╕ основний шлях - спрямований на контакти з хл╕боробами. Основн╕ тварини у ╓враз╕йських кочовик╕в - кон╕ ╕ в╕вц╕. Нетривалий час ц╕ тварини можуть ╕снувати, добуваючи корм з п╕д сн╕гу - кон╕ - з глибини до 40 см, в╕вц╕ - 15 см. Але сильний сн╕жний буран або твердий сн╕говий наст п╕сля в╕длиги за певний час можуть викликати пад╕ж худоби ╕ перетворити заможного господаря в б╕дняка. По ц╕й причин╕ кочовики не ризикують заходити далеко на п╕вн╕ч, що явилось причиною утворення Дикого Поля на п╕вдн╕ Рус╕. Сезонн╕ маршрути кочувань мали в ц╕лому мерид╕ональний характер з водним пр╕оритетом вл╕тку ╕ харчовим - в ╕нш╕ сезони. Тому для кочовика дуже важливим ╓ вм╕ння ор╕╓нтуватись в простор╕ ╕ час╕, прогнозувати погоду, знати види рослин, можливост╕ тварин ╕ т. п., щоб на всьому перегон╕ в багато сотень к╕лометр╕в завжди в достатн╕й к╕лькост╕ була кормова рослинн╕сть, бажано в пер╕од максимально╖ поживност╕. Кочовик повинен був змалку вчитися у батьк╕в, набиратись практичного досв╕ду, спостер╕гати ╕ вивчати природу, виховувати в╕дпов╕дний характер. Окремо п╕дкреслимо той важливий для подальшого розгляду факт, що кочовики Дикого Поля пер╕одично, щороку рухалися в╕д причорномор'я на п╕вн╕ч аж до границ╕ пол╕сся ╕ до настання зими знову поверталися на п╕вдень, а значить могли систематично перевозити певн╕ товари, тобто виконувати торгов╕ функц╕╖, ╕ включатись в загальногосподарський механ╕зм. Найважлив╕шими товарами були звичайно, с╕ль ╕ зерно.