Голова професора Доуеля
Голова професора Доуеля читать книгу онлайн
"Голова професора Доуеля" - перша повість відомого російського письменника Олександра Бєляєва (1884-1942), автора багатьох популярних науково-фантастичних творів: "Людина-амфібія", "Острів Затонулих Кораблів", "Володар світу" тощо. Їх захопливий, сповнений екзотики, таємниці та романтики сюжет приваблює і читачів, і кінодіячів: за мотивами кількох книжок Бєляєва знято чудові фільми.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Лоран тремтливими руками зняла окуляри.
— Мадемуазель Лоран… ви? Здрастуйте, друже мій!.. А Керн сказав, що ви поїхали… Мені погано… працювати більше не можу… Колега Керн тільки вчора милостиво оголосив мені амністію… Коли я сам не помру сьогодні, він пообіцяв завтра звільнити мене…
І раптом, побачивши Артура, який стояв збоку, ніби заціпенівши, блідий мов смерть, голова радісно проказала:
— Артуре!.. Сину!..
На мить її пригаслі очі проясніли.
— Батьку, рідний мій! — Артур ступив до голови. — Що з тобою зробили?..
Він похитнувся. Ларе підтримав його.
— От… добре… Ще раз ми побачилися з тобою… після моєї смерті… — прохрипіла голова професора Доуеля.
Голосові зв’язки майже не працювали, язик погано ворушився. В паузах повітря зі свистом вилітало з горла.
— Артуре, поцілуй мене у лоб… коли тобі… не… не неприємно…
Артур нахилився і поцілував.
— Ось так… тепер добре…
— Професоре Доуель, — сказав слідчий, — чи можете ви повідомити нас про обставини вашої смерті?
Голова перевела на слідчого вже майже згаслий погляд, певне, погано розуміючи, що й до чого. Потім, зрозумівши, повільно скосила очі на Лоран і прошепотіла:
— Я їй… говорив… вона знає все.
Губи голови перестали ворушитись, а очі затьмарились.
— Кінець, — сказала Лоран.
Деякий час усі стояли мовчки, приголомшені тим, що сталося.
— Ну що ж, — порушив важку мовчанку слідчий і, повернувшись до Керна, сказав — Прошу за мною до кабінету! Я маю допитати вас.
Коли двері за ним зачинилися, Артур важко опустився на стілець біля голови батька і затулив обличчя руками.
— Бідолашний, бідолашний батько!
Лоран м’яко поклала йому руку на плече.
Артур поривчасто підвівся і міцно потис її.
З кабінету Керна почувся постріл.
ЗМІСТ
Перша зустріч
Таємниця забороненого крана
Голова заговорила
Смерть чи вбивство?
Жертви великого міста
Нові пожильці лабораторії
Голови розважаються
Небо і земля
Порок і доброчесність
Мертва Діана
Зниклий експонат
Доспівана пісня
Жінка-загадка
Весела прогулянка
В Париж!
Жертва Керна
Лікарня Равіно
«Божевільні»
«Важкий випадок у практиці»
Новенький
Втеча
Поміж життям і смертю
Знову без тіла
Тома помирає вдруге
Змовники
Зіпсований тріумф
Останнє побачення
