Останнiй шаман
Останнiй шаман читать книгу онлайн
Молодий журналіст Юрась Булочка давно мріяв про справжнє відповідальне завдання. Але подорож у районне містечко Рябокінь стала для нього випробовуванням і в прямому, і в переносному значенні слова, адже розплутати загадкове подвійне вбивство — це вам не кіт начхав! Та хіба упорався б Юрасик, якби у розслідуванні йому не допомогли химерні істоти, які буцімто живуть тільки у казках?.. Овва! Ви не вірите ні в лісових духів, ні в домовиків? А може, вам просто боязко зазирнути у незнане? Бо насправді воно зовсім поряд — варто тільки прокласти місточок між світом реальним і світом химерним, варто тільки захотіти побачити невидиме…
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
— Я, знаєте, люблю часом брати його в руки. Він такий… як би це сказати… лункий. Стукнеш по ньому — луна йде.
Василина й Ліна Оверченко сиділи на дивані, Орест і Валерій Нечипоренко — в кріслах, але у невеликій Орестовій вітальні місця на всіх не вистачило, і Юрасю Булочці та Марадоні довелося прилаштуватися на килимі.
Юрасик не почувався ображеним: у долоні він тримав високий фужер із шампанським, в голові вже теж шумувало шампанське, щоки Юрасикові розчервонілися, а очі блищали.
Марадона ж цмулив своє шампанське ліниво, він знову набрав вигляду вайлуватого ведмедя, розкошланого, незграбного, з великими синіми наївними очима.
Василина поставила фужер із шампанським на круглу колінку, усміхалась до всіх приязно, відповідала на жарти, але дивилася тільки на дивом воскреслого чоловіка.
— Гадаєте, — казав Орест, — чому вдруге не змогли відтворити винахід мого батька? Здається, я можу відповісти… Якось крутив я бубон у руках, крутив, дивився, як він зроблений…
Ліна Оверченко, вдягнена у довгу сукню, сиділа, закинувши ногу на ногу. Зграбні литки її були обтягнені матовими тонесенькими панчохами, на ступнях — невагомі туфлі на шпильці. Юрась не міг утриматися, щоб не кинути погляд-другий на руду журналістку. Фужер вона відставила на журнальний столик, а на коліна взяла якутський шаманський бубон.
— Отож, — пояснював Орест, — крутив я його в руках, крутив — та й відгорнув оцей вільний край шкіри, що стягнений на жилку…
Ліна теж покрутила бубон. Людська фігурка, намальована на оленячій м’якій шкірі, піднімалася з землі на небо. Журналістка постукала по шкурі, й по хаті прокотився загадковий звук, викликаючи глибинні мрії про подорожі, вогнища в лісовій глушині, зустрічі з невідомим, про все таємниче і незбагненне. Ліна Оверченко легко потягнула кільце-жилку — і вивернула вільний край шкіри назовні.
На внутрішньому боці великого кільця вона вголос прочитала нашкрябаний чорнилом напис: «Страх».
— Страх? — вигукнув Юрасик. — Отже, прилад читає не майбутнє, а людські страхи? І тоді людина може зробити правильний вибір?..
«Подолавши страх», — по-суфлерському муркнув хтось у нього над вухом. Він інстинктивно озирнувся. Якась маленька істота в білій, майже прозорій сорочці шугнула в куток і там розчинилась у темряві. Де щойно лежав, розваливши лапи, Хованець, мружило очі дивне кудлате створіння. Журналіст кліпнув. Видиво розсіялось, і все стало на свої місця.
— Подолавши страх, — уголос промовив Юрась Булочка, без жодних докорів сумління присвоївши не знати чию думку.
Людська фігурка на бубні озирнулася через плече, усміхнулась Юрасикові і поманила його за собою.
notes
2
Тартак — лісопильня.
3
Носатка — чайник.
4
Терен — територія.
5
Нижник — валет.
6
Краля — дама.
7
Дзвінка — бубна.
8
Вино — піка.
9
Жир — трефа.
10
Клусом — риссю.
11
Рейвах — метушня, галас.
12
Лилик — кажан.
13
Стрий, стрийко — дядько, батьків брат.
14
Штукар — фокусник.
15
Безлично — безсоромно.
16
Спам — небажана електронна пошта.
17
Мейл (mail) — електронний лист.
