Сто пригод Барвiнка та Ромашки
На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Сто пригод Барвiнка та Ромашки, Чалий Богдан-- . Жанр: Детские стихи. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Название: Сто пригод Барвiнка та Ромашки
Автор: Чалий Богдан
Дата добавления: 15 январь 2020
Количество просмотров: 221
Сто пригод Барвiнка та Ромашки читать книгу онлайн
Сто пригод Барвiнка та Ромашки - читать бесплатно онлайн , автор Чалий Богдан
Веселі, поетичні віршовані казки Богдана Чалого давно полюбилися юним читачам. Та й не дивно. Адже у них ідеться про щиру дружбу та відданість, про взаємовиручку, про перемоги відважного Барвінка та його друзів над злими, темними силами.
У 1974 році на XIV конгресі Міжнародної ради по дитячій та юнацькій літературі Богдану Чалому за казку «Барвінок і весна» присуджено почесний диплом імені казкаря Г. X. Андерсена.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Перейти на страницу:
Малюнки
Віктора Григор’єва та Кіри Григор’євої
І
Відступає тепла нічка,
Розтуляє ранок вічка.
Грає в росах на городі.
Стиха каже: «Спати годі!»
Але ще панує спокій.
На городі сон глибокий.
Головата, мов дитинка.
Спить під тином Капустинка.
На духмянім свіжім листі
Спить Кабак, мов у колисці.
Дід Гарбуз сопе під тином.
Живота прикривши сіном.
Баклажаник свище носом.
Підставляє щоки росам.
Бачить сон якийсь Цибулька,
Аж вустами смішно булька.
Кріп ві сні ногами смиче.
Хрін зітхає і мугиче:
Із натурою такою
І ві сні нема спокою.
Сплять метелики в травичці.
Ще куняє рибка в річці.
Ще дрімає навіть бджілка
Біля теплого причілка.
Навіть місяць спить в хмаринах.
Мов розлігся на перинах.
Вже зоря калину трусить.
Скоро день зайнятись мусить.
Раптом в зіллі під пасльоном.
Ніби хтось ударив дзвоном:
— Гей ви, родичі городні,
Гарбузенки благородні!
Я — Барвінок, я — Хрещатий,
Йдіть стрічати, величати!
Щойно я на світ родився.
Де ж город увесь подівся? —
Сну неначе й не бувало.
Хто це будить так зухвало?
Звів голівку Баклажаник:
— Звідкіля такий безштаник?
— Гляньте, ноги, мов пружинки.
Очі — зернятка ожинки!
Народивсь в зеленій льолі.
Побажаймо щастя й долі!
Руки в боки взяв хлопчинка,
Загорланив знову дзвінко:
— Щось ви, родичі городні,
Вельми заспані сьогодні!
Я — Барвінок, я — Хрещатий,
— Час би гостя пригощати!
— Підлетіла рвучко Бджілка:
— Іч, розхвастався, чудилко!
Ще такому Архімеду
Заробити треба меду!
— Засміявся дід Гарбуз:
— Ти, видать, не боягуз!
А чи знаєш ти свій рід?
— Ви, Гарбузику, мій дід!
— Почоломкаймось давай.
Нумо, інших пізнавай.
Придивись з усіх сторін.
Хто це є?
— Сердитий Хрін!
— Чесний Хрін позеленів.
Але стримав щирий гнів:
— Трохи плутаєш, малий.
Принциповий, а не злий!
— Обнімає хлопчик всіх,
У очицях — буйний сміх.
У Барвінка язичок.
Мов з насічкою гачок:
— Драстуй, красеню Горох!
Ще зелений, ще не всох?
Дядьку Соняшник, ов-ва!
Облітає голова!..
От бруднулі Картоплі,
Щічки в глині, у землі!
Гляньте, хлопці Огірки
У калюжці, мов хряки!
Чом ви, дядечку Буряк,
Червонієте, мов рак?
Ви скажіть, куди це зник
Академік наш. Часник?
— Набурмосився Гарбуз:
Не шпигайся, карапуз!
Марнословити не слід.
Поважай козацький рід.—
Тут Барвінок як утне:
— Ви шануйте всі мене!
Маю вдачу, мов вогонь.
Потанцюємо, либонь?
Я до всього маю хист,
Я ж і воїн, і артист.—
І навприсядки пішов,
Тільки дим з-під підошов.
Де не взявся тут Часник.
Малюка за чубчик — смик;
— На словах він всіх навчить.
А чи вмієш ти лічить?
Скільки буде двічі два?
— Чи не хворі ви, бува?
— Не крутися, говори!—
Пробурчав Барвінок:
— Три!
— Два плюс три?
— Мовчить, мовчить!
Він нездатний полічить!
Ти хоч азбуку вивчав?
— Правду кажучи, почав...
— От ганьба на весь наш рід.
Він і в грамоті, мов кріт!—
Заридав тоді малий.
А Гарбуз:
— Сльозу не лий!
Слухай, що мені Бджола
На світанку повіла...
Де розрісся кукіль дикий.
Скарб заховано великий.
Той, хто дивний скарб дістане.
Вченим стане, мудрим стане.
Прочитає і полічить.
Як освіченому й личить!
Та на стражі біля нього
Розбишаки війська злого.
Не якась собі босота —
Вояки царя Осота!
Не дрімає пильна варта.
Та її приспати варто.
Як піде верста сто сота
— Царство лютого Осота.
Хто проб’ється в чорний край
— Скарб славетний забирай.—
Аж підскочив наш Барвінок,
Збив росу з хитких билинок:
— Та не я ж Барвінком буду.
Коли скарб той не здобуду!
Вирушаю в цю ж хвилину.
— Вельми ти рішучий, сину!
Обміркуй усе спочатку,
А тоді прибий печатку.
Ми тебе, як перед боєм,
І одягнем, і озброїм.
Бачиш, Коник лугом скаче,
— Загнуздай його, козаче!
— Хлопчик коника за гриву.
Кінь малого — штовх в кропиву.
— Одягни штани з шевйоту,
А тоді вступай в кінноту!
Знов Барвінок витер слізку
І хотів схопити різку.
Та Гарбуз обняв за плечі:
— Гарячитись — не до речі!
Хоч спустошили всю грядку,
Амуніція в порядку!
Маєш, синку, шаровари
І чобіт нових дві пари.
І шапчина для хлопчини
Із червоної перчини.
З цибулини маєш списа.
Щоб колов Тхора і Лиса.
Ось і щит тобі з картоплі,
І очкур міцний з коноплі!
Одягайся, наш герою.
Начищай до блиску зброю.
Обнімайте всі нетягу.
Щоб здобув лише звитягу! —
І на мить з очей Барвінка
Зникла гостра сміховинка;
— От спасибі! Це ж багатство!
— Хай живе городнє братство!
— Лиш надів штани Барвінок,
Перед ним і Коник виник.
Скочив хлопчик у сідельце.
Заблищав, неначе скельце.
Перейти на страницу:
