Детектив Ниточка

- Я ще раз питаю, що ви тут робите?! - детектив Ниточка схопив детектива Мартв’яка за руку.

- Заберіть негайно руки! - гаркнув Мартв’як, вириваючись. - І не лізьте не в свої справи!

- Це мої справи! - з притиском сказав детектив Ниточка і став між дверима і Мартв’яком. - Батьки попросили мене доглянути за дітьми!

Детектив Мартв’як підніс кулак - хоча невідомо, чи для того, щоб знову постукати в двері, чи для того, щоб ударити детектива Ниточку. Однак у цей момент з квартири навпроти виглянула пані Ричай, вчителька української мови (відколи Мартв’як звинуватив жінку у крадіжці квітів, вона його щиро зневажала).

- Гарно ж ви за ними доглядаєте! - буркнув детектив Мартв’як, опускаючи кулак. - Котресь із цих шмаркачів постійно бігає під вікнами мого офісу! Стрибає у калюжі, оббризкує мені вікна, а зараз жодне не хоче визнати своєї вини... Відчиніть негайно! - викрикнув Мартв’як через плече Ниточки у бік зачиненої квартири.

- Припиніть, нарешті, зчиняти галас або я викличу міліцію! - розлютилась пані Ричай. - Якби ви стояли під моїми дверима, я теж не відчинила б!

- Ви тільки подивіться, які ми вразливі! - пробурчав Мартв’як, але суворий погляд детектива Ниточки, певно, справив враження, бо він тільки пробубнів щось під ніс і покрокував у свій підвал.

Лише коли затихли його кроки, Оксанка і Дмитрик наважились виглянути.

- Хто з вас бігав по калюжах? - запитав детектив Ниточка.

Діти переглянулись, але так і не промовили ні слова.

- Так... Тоді залишається тільки одне... - детектив Ниточка поглянув на їхні ноги. Ані колготки Оксанки, ані шкарпетки Дмитрика не справляли враження мокрих. Щоправда, вони запросто могли їх перевдягти.

- Гаразд, не хочете, то й не кажіть, за мить я й так знатиму, як було насправді. Чи пані могла б позичити мені термометр? - звернувся детектив до пані Ричай, а потім знову поглянув на дітей. - Ви теж принесіть термометр, знадобляться два.

Наступної миті Оксанка і Дмитрик сиділи нерухомо під прискіпливим поглядом детектива Ниточки і міряли температуру. Через сім хвилин все було зрозуміло.

- Тридцять шість і шість, - бубнів детектив Ниточка, забираючи від Оксанки термометр. - Правильно, здоров’я тобі не позичати. А ти? - звернувся до Дмитрика. - Та-а-а-к!... - засвистів із подивом. - Тридцять сім і п’ять! Браво, температура - і досить велика! Отже, вже знаємо, хто бігав по калюжах. Чи я не правий?

Дмитрик неохоче кивнув. Секунду вагався: чи не побігти у ванну і не приховати гіркий сироп від застуди, але передумав. Спробуй щось приховати від детектива Ниточки!

Як, на твою думку, детектив Ниточка здогадався, що саме Дмитрик, а не Оксанка, стрибав по калюжах?

Загадка восьма,

або

Чому тут так темно?!

Детектив Ниточка повертався з прогулянки, коли його зупинила пані Маєвська з першого поверху. її засмучене обличчя настільки не відповідало сонячному весняному дню, що детективу Ниточці здалося, ніби знову прийшла зима. Але ж хіба це можливо в таку пору?

- Мартв’як хоче мене вбити... - прошипіла пані Маєвська, озираючись навкруги.

Детектив Ниточка аж занімів. Щоправда, не можна було сказати, що він симпатизував детективу Мартв’яку (хоча б тому, що його детективне агентство «Чорновидець» відбирало клієнтів детективного агентства «Рожеві Окуляри»), однак у те, що Мартв’як хоче вбити пані Маєвську, детектив Ниточка не міг повірити. Та й з якого дива він мав у таке вірити?

- Хоче відібрати мою квартиру, - пояснила пані Маєвська. - Ще зимою благав мене її продати. Каже, що у підвалі йому мало місця для офісу. А я й не думаю нікуди переїжджати! Живу тут тридцять років! Крім того, нещодавно перед моїми вікнами посадили два деревця, і стало справді гарненько! Хіба б це було мудро - кудись зараз перебиратись...

Детектив Ниточка дивився на пані Маєвську, нічого не розуміючи.

- І ви знаєте, Мартв’як вирішив мене отруїти, - продовжувала пані Маєвська. - Я так думаю, що він впускає мені у квартиру якийсь газ. Адже його офіс якраз під моєю квартирою. Хіба ж проблема в такому разі зробити маленьку дірочку у стелі, правда?

Детектив дипломатично відкашлявся. Образ Мартв'яка, який робить дірку у власній стелі, видався йому настільки кумедним, що Ниточка мало не пирснув зі сміху.

- І саме через цю дірку він і впускає якийсь газ. - Пані Маєвська була дуже схвильована. - Ще її не знайшла, але обов’язково знайду! І тоді...

- А звідки знаєте, що це саме газ? - перебив її детектив Ниточка. - Ви відчули щось дивне у повітрі?

- Та що ви?! - пані Маєвська подивилась на детектива Ниточку так, наче в нього бракувало клепки. -Він не такий дурний! Впускає мені газ без запаху! Але я помітила, що вдома бачу гірше, ніж завжди. Стало наче темніше. Надворі ні - там мене не отруїти! А вдома таки темніше! І з кожним днем стає гірше!

Детектив Ниточка зітхнув.

- Далеко від вашого вікна ростуть ці дерева? - запитав він.

- Близько, - сказала пані Маєвська. - Але як це стосується справи?

- Безпосередньо! - детектив Ниточка поглянув на газон, на якому тільки-но розцвіли квіти. - Через два-три тижні у вашій квартирі буде ще темніше. Я хотів би звинуватити Мартв’яка, але цього разу головною підозрюваною є... весна!

Детектив Ниточка і цього разу не помилився. Як ти гадаєш, чому через два-три тижні в квартирі пані Маєвської буде ще темніше, ніж зараз?

Загадка дев'ята,

або

Обережно - фрукти!

Детектив Ниточка рідко нудьгує. Навіть тоді, коли не відгадує ніяких загадок.

Чим же займається він у вільний час?

Ого! Багато чим! Наприклад, доглядає кактус, про який спокійно можна сказати, що він є справжньою прикрасою мікроскопічного детективного агентства «Рожеві Окуляри». Доглядає детектив Ниточка його дуже старанно, адже це - єдина зброя, якою він час від часу користується (важко навіть порахувати, скільки разів цей кактус захистив детектива від злочинців! ).

Що ще робить детектив Ниточка, коли немає роботи?

Із задоволенням грає в шахи. Перше, що впадає в очі відвідувачу агентства «Рожеві Окуляри», це круглий столик з намальованою поверх шахівницею. Детектив Ниточка обожнює розставляти на ній фігури, а потім проводити сам з собою запеклі шахові бої. На жаль, деякі фігури вже давно загубилися, і детектив Ниточка змушений замінювати їх шоколадними цукерками (їх, на щастя, ніколи не бракує, адже діти, які часто доручають Ниточці розгадування загадок, постійно приносять йому солодощі).

Однак шоколадні цукерки мають вади. По-перше, від них росте живіт (а, як відомо, агентство «Рожеві Окуляри» - маленьке, і коли б детектив Ниточка потовстішав хоча б на декілька кілограмів, то, мабуть, уже б не помістився в агентстві). По-друге, після цукерок треба чистити зуби, інакше вони зіпсуються (а що це за детектив, у якого болять зуби? ). А по-третє, вже багато разів траплялось, що сидячи над партією в шахи, детектив Ниточка, задумавшись над чимось, з’їдав одну за одною всі цукерки - і тільки за хвилину помічав, що таким чином з’їв половину своїх пішаків та королеву з королем суперника. Тобто вже не можна було закінчити партію і зрозуміти, хто переміг - детектив Ниточка чи, може, детектив Ниточка (як ми вже згадували, детектив Ниточка найчастіше грав сам із собою). Отже, шоколадні цукерки не найкраще підходили на роль шахових фігурок, але поки детектив не вигадає кращого способу, його живіт, його зуби і його нерви будуть у небезпеці.

Чим ще детектив Ниточка займається у вільну від обов’язків хвилину?

Та, хоча б...

Хвилинку, хвилиночку, на цьому поки що зупинимося! Саме хтось настирливо стукає у двері агентства «Рожеві Окуляри», і зараз не час для пустопорожніх розмов: обов’язки кличуть!