Iз Росii з любовю

— Зроду ще не траплялося чути такої божевільної історії, сер. Начальник «Т» цього, звісно, не проковтнув?

— Зачекайте хвилинку. — У голосі М. зазвучали нотки роздратування. — Не кваптеся з висновками лише тому, що ніколи з таким не зустрічалися. Уявімо собі, що ви — зірка екрана й одержуєте легковажні листи від дівчат з усього світу. В тих листах бозна-які нісенітниці — мовляв, дівчатка без вас жити не можуть і таке інше. Дурненька дівчинка, що служить у Москві секретаркою, у відділі, де самі жінки, як, скажімо, в наших архівах. У кімнаті — жодного чоловіка, на якого варто поглянути. І ось вона лицем до лиця зустрічається з вашими... е-е... енергійними рисами на знімках у досьє, що регулярно надходить до неї на перегляд. І відбувається те, що я б назвав «злам». Таке трапляється з секретарками в усьому світі, коли вони ламаються від отих жахливих пик у журналах. — М. погойдав люлькою з боку в бік, показуючи, що в цих страхітливих жіночих звичках він нічого не тямить. — Бог свідок, про такі речі я знаю небагато, але, сподіваюсь, ви не заперечуватимете, що вони таки трапляються.

Почувши цей заклик на допомогу, Бонд усміхнувся.

— Згоден. А якщо серйозно, сер, то я починаю вже вбачати в цьому певний сенс. Чого б російській дівчині не бути такою самою дурненькою, як і англійській? Проте, щоб вчинити отаке, потрібен неабиякий дух. Чи усвідомлює вона наслідки, які чекають на неї в разі викриття її намірів? Що повідомляє з цього приводу начальник «Т»?

— Він передає, що вона була сама не своя від страху,— охоче пояснив М. — Увесь час роззиралася, чи за нею ніхто не стежить. Та поруч сиділи тільки селяни й звичайні пасажири, всього-на-всього кілька чоловік, бо то був пізній рейс. Але заждіть, ви ж не почули й половини історії. — М. зробив глибоку затяжку і випустив хмарину диму в бік вентилятора, що повільно обертався над головою. Бонд спостерігав, як дим потрапляє під лопаті й розвіюється. — Дівчина сказала Керіму, що її почуття до вас поступово розвинулось у фобію. Вона почала ненавидіти вже сам вигляд російських чоловіків. З часом це перейшло в огиду до режиму й особливо до роботи, яку вона виконує для них і, якщо можна так висловитися, проти вас. Тож вона клопоталася, щоб її перевели працювати за кордон. А оскільки вона добре володіє англійською і французькою мовами, то їй поки що запропонували Стамбул, правда, лише посаду в шифрувальному відділі з нижчою, ніж у неї була, платнею. Одне слово, після шестимісячної підготовки три тижні тому дівчина потрапила до Стамбула. Трохи обжилася й невдовзі дізналася ім'я нашої людини, Керіма. Він працює в Туреччині дуже давно, і всі там знають про його діяльність. Керім не надає цьому великого значення і так відвертає увагу від спеціальних агентів, яких ми час від часу туди засилаємо. Мати в таких місцях підставну особу навіть корисно — до нас приходить досить багато клієнтів, якщо їм відомо, куди йти і з ким розмовляти. Бонд не втримався від коментарю:

— Відкритий агент часто працює навіть краще за того, котрий витрачає багато часу й енергії, щоб зберегти своє інкогніто.

— Тож вона й надіслала Керіму свою записку. Тепер хоче дізнатися, чим він може їй допомогти. — М. у задумі посмоктав люльку. —Звісно, перша реакція в Керіма була точнісінько така, як і у вас: він почав роззиратися, шукаючи пастку. Проте, помізкувавши, дійшов висновку, що росіянам нічого домагатися в цій ситуації. Пором заглиблювався в простори Босфору і невдовзі мав повертати назад до Стамбула. В міру того, як Керім продовжував свої спроби розбивати її легенду, дівчину дедалі більше охоплював розпач. Потім,— в очах М. з'явився блиск,— потім пролунав вирішальний аргумент.

Оцей блиск в очах, подумав Бонд. Як добре він знав ті моменти, коли доти холодні сірі очі шефа раптом виказували його внутрішнє збудження.

— їй не залишалося нічого іншого, як кинути свою останню карту. Дівчина знала: це буде хід тузом. Якщо вона дістане змогу перейти до нас, то прихопить з собою шифрувальну машину. Новенький «Спектр»! Річ, за яку ми б віддали багато чого.

— Боже! — вихопилось у Бонда. Його скептицизм упав навколішки перед величчю винагороди. «Спектр»! Апарат, що уможливить розшифрувати всю цілком таємну інформацію та канали, якими вона рухається. Навіть у тому разі, якщо його втрату негайно викриють, а сам апарат вилучать з оснащення російських посольств та шпигунських центрів у всьому світі, все одно це буде неоціненна перемога. Бонд не володів деталями шифрувальної справи, і в інтересах безпеки, на той випадок, якщо його колись захоплять у полон, він прагнув знати про ці таємниці якомога менше. Та він знав, що в російській таємній службі втрату «Спектра» розцінюватимуть як велику катастрофу.

Все. Бонд був переможений — його переконали. Він одразу ж сприйняв на віру історію дівчини, хоч якою неймовірною ця історія йому здавалася. Принести їм з величезним ризиком отакий дарунок — для росіянина це могло означати лише акт відчаю, відчайдушного, якщо хочете, засліплення. Чи правдива легенда тієї дівчини, чи ні — принципового значення це не мало, ставки були надто високі, щоб відмовитися від такої гри.

— Розумієте, нуль нуль сім? — м'яко запитав М. Прочитати думки Бонда, бачачи спалахи збудження в його очах, було не важко. — Ви розумієте, що я маю на увазі?

— Але ж вона не сказала, як це можна зробити? — ухильно промовив Бонд.

— Не зовсім так. Керім запевняє, що вона була абсолютно впевнена. Йшлося про якісь нічні чергування. Очевидно, іноді вона чергує вночі сама і спить на похідному ліжку в кабінеті, де стоїть апарат. Здається, вона не має сумнівів, що зможе винести «Спектра». Хоча й розуміє: її знищать, якщо хоча б уві сні хтось дізнається про цей план. її тіпало від самої думки про те, що Керім доповідатиме все це мені. Вона вирвала в нього обіцянку, що він особисто шифруватиме донесення, надішле його в блокноті одноразового користування і не зберігатиме жодної копії. Керім, звісно, зробив так, як вона й просила. Щойно вона згадала про «Спектр», він збагнув, що йдеться про найбільший шанс, який нам трапився після війни.

— Що було потім, сер?

— Пором підходив до містечка Ортакой. Дівчина сказала, що має сходити там на берег. Керім пообіцяв передати повідомлення тієї ж ночі. Вона відкинула будь-яку домовленість підтримувати контакт надалі. Лише наголосила, що зі свого боку додержуватиме угоди, якщо ми зробимо те саме з нашого боку. І розчинилась у натовпі на сходнях. — М. нахилився вперед і пильно поглянув на Бонда. — Керім, звісно, не міг гарантувати їй, що ми укладемо з нею угоду.

Бонд промовчав. Йому здавалося, що він у змозі передбачити подальший перебіг подій.

— Дівчина зробить це лише за однієї умови... — Збудження в очах М. переростало в лють. — А саме: ви вирушите до Стамбула й привезете її та апарат до Англії.

Бонд знизав плечима. Зробити це було не важко. Але... І він упевнено відповів на погляд М.

— Потрібен шмат пирога, сер. Як я розумію, тут існує тільки одна перешкода. Вона лише бачила мої фотографії і читала захоплюючі історії. Уявімо собі, що живий Бонд не виправдає її сподівань.

— Ось тут на вас і чекає робота,— похмуро кинув М. — Ось чому я й ставив оті запитання щодо міс Кейз. Тепер від вас залежатиме, чи виправдаєте ви її сподівання.

Розділ 13

«БЕА доставить вас...»

Чотири маленькі прямокутні пропелери один по одному повільно заобертались і перетворилися на чотири кола, що заспівали свою джмелину пісню. Низьке дзижчання турбореактивних двигунів здійнялося до пронизливого скімлення. Рівень шуму і повна відсутність вібрації суттєво відрізнялися від усепроникливого ревіння і граничне напруженої могуті решти лайнерів, якими доти літав Бонд. Коли «віскаунт» легко вирулював на мерехтливу злітну смугу «схід-захід» лондонського аеропорту, Бонд відчував себе так, ніби сидить усередині дорогої механічної іграшки.

Шеф-пілот дав повний газ, і всі чотири двигуни зайшлися в реві, що кригою сковував душу. Ще хвилина, і літак, вирвавшись із полону гальмів, помчав злітною смугою, а тоді швидко, легко шугнув угору. Сто тридцятий рейс БЕА за маршрутом Рим — Афіни — Стамбул розпочався о десятій тридцять набором висоти, що за якихось десять хвилин уже досягла двадцять тисяч футів. «Віскаунт» торував шлях широким повітряним каналом, яким здійснюється середземноморський рух до Англії і навпаки — з Альбіону на південь. Рев літака обернувся на сонний низький свист. Бонд розстебнув ремінь безпеки й закурив сигарету. Потім дістав з-під крісла елегантний «дипломат», поклав його поруч із собою на вільне місце і взяв звідти «Маску Дімітріоса» Еріка Амблера. Зовні «дипломат» здавався вузьким і легеньким, але як здивувався б службовець на реєстрації, коли б не пропустив його без перевірки, а взяв та зважив. А коли б «дипломатом» зацікавились митники й поставили його під інспектоскоп, то можна собі уявити, який би вони мали вигляд!