Гнучка тактика

– Така в загальних рисах схема АЕЗТа, автоматичного екзаменатора змінної тактики, котрого створив наш колектив, – сказав на завершення професор. Він протер спітнілі скельця окулярів і додав: – Хочу ще раз підкреслити – автомат по ходу дії безперервно змінює методику навчання, щоразу обираючи оптимальний варіант.

На узвишші поряд з доповідачем стояла приземкувата металічна фігура. Це й був новий автоматичний екзаменатор. Час од часу він кліпав зеленими очима, ніби хотів сказати: а я знаю, шановні члени комісії, щось таке, про що ви навіть гадки не маєте.

– Ви скінчили? – запитав у професора секретар.

– Так.

– Є пропозиція. Оскільки зараз в інституті залікова сесія, непогано було б зразу ж залучити автомат до роботи. Його знання не викликають сумніву. Тактику опитування він вибере якнайкращу і, крім того, розвантажить хоч трохи наших викладачів.

АЕЗТ нетерпляче переступив з кінцівки на кінцівку, розуміючи, що зараз визначиться його доля. Та хвилювався він надаремне: пропозиція секретаря дістала одностайне схвалення…

– Головне, не треба нервувати, – сказав професор, чомусь озирнувшись.

Але в коридорі було порожньо. Над дверима матово світилося табло: «Тихо! Заліки й екзамени!»

– Якщо станеться щось, – хрипким од хвилювання голосом знову почав професор…

– Але що може статися? – заперечив АЕЗТ.

– Ну, хтозна, – зніяковів професор. – Каверзне питання, скажімо… Чи просто трапиться матеріал із невідомої тобі царини…

– Що ви, сотворителю! – мовив автоматичний екзаменатор, і в його голосі старому професору вчулось кепкування. – На те, про що ви кажете, немає ніяких підстав. Надійність моїх блоків утричі більша проти звичайної. А щодо обсягу інформації, зафіксованої в пам’яті, то…

– Та знаю, знаю, – пошепки перебив професор. – Я зовсім не про те…

Як пояснити цьому «мудриголові», що він хоче сказати? Та й чи потрібно це йому?

Професор пригадав, як він хвилювався напередодні своєї першої лекції. Як стояв перед дверима аудиторії, де чекали на нього студенти. Стояв і не зважувався зайти. Правда, був він тоді не професор, а безвусий юнак-асистент, що сам мало чим різнився од студентів. «Надійність моїх блоків», – подумки повторив він і похитав головою.

– Я увійду, – тим часом сказав АЕЗТ. Фотоелементи його весело блимнули, і кінцівка впевнено лягла на ручку дверей.

Професор махнув рукою, мов плавець, що наважився стрибнути в холодну воду, і квапливо пішов до ліфта.

АЕЗТ провів його поглядом, і коли професор зайшов до кабіни, штовхнув поперед себе двері.

Студенти – двадцять п’ять пар уважних очей – пильно стежили за вайлуватою статурою нового екзаменатора. На столах перед кожним лежали олівець та аркуш чистого паперу.

– Здрастуйте, – чітко промовив екзаменатор, пружним кроком перетинаючи аудиторію. Здавалось, він не помічає на собі подекуди цікавих, подекуди іронічних поглядів.

– Ну, що ж, розпочнемо, – пролунало в тиші.

АЕЗТ підійшов до першого ряду й окинув усіх уважним поглядом двох фотоелементів.

– Залік