Вибрики Золотого Теляти (СИ)

- Так, - погодився Славко, аби п╕дбурити Володьку.

- А якщо так, продовжую. Вар╕ант другий. За допомогою вс╕ляких допом╕жних пристро╖в, як то паяльник, лещата, затискач╕, металлев╕ прути, всяк╕ там ножички, цвяшки та ╕нше под╕бне приладдя для добування згоди под╕литися майном, ви почина╓те, як я вже казав, з допомогою цього приладдя та вашо╖ грубо╖ ф╕зично╖ сили умовляти вашого друга таки в╕ддати вам частину його статк╕в. ╤ тут знову два вар╕анти. Вар╕ант перший, ваш кл╕╓нт довго не погоджу╓ться, не зважаючи на ваш╕ все зростаюч╕ зусилля, а здоров'ячко у нього так соб╕, ╕ в╕н раптом, не спитавши вашого дозволу ╕ не попередивши вас, в╕дда╓ Богу душу. ╤ вар╕ант другий - в╕н таки д╕литься з вами сво╖ми статками. Тепер розглянемо насл╕дки. Насл╕дки першого вар╕анта зовс╕м невт╕шн╕ - групове зумисне вбивство, вчинене з особливою жорсток╕стю групою ос╕б за попередньо╖ змови абсолютно без будь-яко╖ вигоди для вас, окр╕м щохвилинного оч╕кування, коли вже вас нарешт╕ вс╕х уп╕ймають ╕ пресаджають правоохоронн╕ органи. Насл╕дки ж другого вар╕анта трохи вт╕шн╕ш╕, але не вельми, не вельми. Ви привласню╓те частину майна вашого в╕зав╕ ╕ т╕ка╓те, а пот╕м живете, знову ж таки, в щохвилинному оч╕куванн╕, коли вже на ваш сл╕д вийдуть чи то т╕ ж правоохоронн╕ органи, чи то сам нувориш, найнявши для вашого покарання ╕ повернення сво╖х грошей таких же як ви бандюк╕в, чи просто так╕ ж сам╕ як ви бандюки, ваш╕ конкуренти, як╕ просто хочуть в╕д╕брати у вас вашу здобич. А того, що ви в╕д╕брали надовго не вистачить. То як я тоб╕ розтлумачив, наочно й дох╕дливо?

- Та наче так, - невт╕шно почухав Славко потилицю ╕ задумався, утупившись у ст╕ну напроти.

- Чи, може, у тебе як╕сь ╕нш╕ вар╕анти, ╕нш╕ як╕сь роздуми, чи там перспективи тво╓╖ рекетирсько╖ практики? - пов╕сив у пов╕тр╕ питання Володька, зверху вниз насм╕шкувато споглядаючи на похнюпленого Славка.

- Не знаю, - нарешт╕ порушив тишу Славко. - Не знаю, що сказати й що тут можна взагал╕ придумати. Дума╓ш, Володю, я над цим не задумувався? Та я про це т╕льки й думаю ц╕лими днями. ╤ н╕чого, н╕чого, н╕чог╕с╕нько придумати не можу. А що тут придума╓ш? От ти, ти сам, щоб ти, наприклад, м╕г запропонувти?

- Медицина, - спок╕йно, дов╕рливо примружившись, в╕дпов╕в Володька, - Медицина.

- Що медицина? - не зрозум╕в Славко.

- Медицина, - насм╕шкувато пов╕сив знову ╕нтригуючу паузу Володька. - От дивись, припустимо, я вже зак╕нчив мед╕нститут, отримав диплом. Я х╕рург. Сиджу соб╕ в каб╕нет╕, не займаюсь там н╕якими пошуками кандидат╕в-нувориш╕в на пограбування, не шукаю до них п╕дходу, не йду до них, ризикуючи, примушувати под╕литися з╕ мною сво╖м майном. Навпаки, вс╕ сам╕ йдуть до мене. Причому, в╕зьми до уваги, не т╕льки нувориш╕, яких абсолютна менш╕сть, а вс╕, хто т╕льки опиня╓ться в статус╕ хворого, а таким може стати буквально кожен. ╤ вс╕ вони йдуть до мене. Хто йде, а кого привозять. ╤ вс╕ вже готовеньк╕. Мен╕ не треба н╕яких паяльник╕в, н╕яких зал╕зних прут╕в, цвях╕в та всякого такого приладдя. Мен╕ не треба н╕яких братк╕в. Сам Господь Бог у мене в братках. Адже це сам Бог, не знаю вже за як╕ там провини, поламав мо╖м кл╕╓нтам к╕стки, поприп╕кав ╖х небесними прасками й паяльниками, перемолов ╖м ус╕ тельбухи ╕ подав ╖х мен╕ на блюдечку - ось тоб╕, на, призначай т╕льки ц╕ну. Адже ц╕ пон╕вечен╕ самим Богом мо╖ кл╕╓нти, аби позбавитися завданих Господом нашим кал╕цтв, готов╕ в╕ддати мен╕ все до останньо╖ коп╕йки. А ╖х, я вже говорив, в сотн╕, в тисяч╕, в м╕льйони раз╕в б╕льше, н╕ж тво╖х нувориш╕в, ╕ готов╕ вони в╕ддати мен╕ все до останньо╖ коп╕йки, ╕ готов╕ вони п╕ти на все, все продати до останньо╖ нитки, позичити, пограбувати, вбити, аби т╕льки принести мен╕ призначену мною суму. Моя справа т╕льки в тому, аби призначити цю саму суму. Я т╕льки призначаю суму - ╕ все. А справа мо╖х кл╕╓нт╕в знайти цю суму ╕ принести мен╕. ╤ вони обов'язково знайдуть призначену мною суму ╕ принесуть мен╕, ╕ зам╕ть, нав╕ть не за зц╕лення, а лише за можлив╕сть, за саму можлив╕сть зц╕лення. Адже зц╕лення, врешт╕, як ╕ недуга, справа рук кого? Правильно, Бога. Все в руках Божих. Л╕ку╓ Бог, ми т╕льки допомага╓мо. Але допомага╓мо не кому-небудь, самому Господу Богу! Так що ми, л╕кар╕, в Бога на особливому рахунку, ми його найближч╕ друз╕ ╕ партнери, ми з Богом нав╕ть на коротш╕й ноз╕, ан╕ж священники. Священники, вони що, вони лише посередники пом╕ж Богом ╕ людьми, ╕ за це звичайно мають теж св╕й гонорар, але все ж набагато менший за нас, л╕кар╕в. Адже ми прям╕ б╕знеспартнери з Богом, в╕н сам особисто поставля╓ нам кл╕╓нт╕в, в╕н нам дозволя╓ напряму втручатися в орган╕зм свого твор╕ння ╕ вир╕шувати питання життя ╕ смерт╕, хоча останн╓ слово, ясна р╕ч за ним, за Господом нашим. Ми, л╕кар╕ - обранц╕ Бож╕! - п╕дняв Володька вказ╕вний палець догори ╕ пов╕сив довгу паузу. Видно було, що коньяк таки добряче вдарив йому в голову. - Так що, як не крути, а рекетирство тво╓ не йде н╕ в яке пор╕вняння з медициною. От сам дивись, приходить до мене кл╕╓нт, просить мене позбавити його завдано╖ Богом недуги, платить мен╕, зам╕ть, ст╕льки, ск╕льки я скажу, але платить не за зц╕лення, як я вже казав, а т╕льки за можлив╕сть зц╕лення, ╕ в раз╕ негативного результату, ти що, дума╓ш, я йому в╕ддам грош╕, чи що? А ось, дзузьки! - скрутив в╕н сол╕дну дулю сво╓ю кремезною правицею. - Хай спробу╓ довести, що в╕н мен╕ щось давав. А те, що не вдалося вил╕кувати, вибачайте, все в руках Божих - вс╕ претенз╕╖ до Бога. Вибачайте. Можете нав╕ть на Бога до суду подати, ха-ха-ха!... - розкотисто зареготав Володька, бо маховик коньячного куражу явно набирав оберт╕в. - ╤ от дивися, я можу лише намагатися допомогти, за результат я не в╕дпов╕даю, але, зауваж, я можу ще й зар╕зати на стол╕. Та це так, г╕потетично. Але можлив╕сть така ╓. ╤ ця можлив╕сть завжди сидить глибоко в п╕дсв╕домост╕ пац╕╓нта. Кр╕м того, що пац╕╓нт розум╕╓, що коли не в╕ддасть мен╕ призначену мною суму, я не буду так вже старатись його вил╕кувати, в╕н ще й розум╕╓ й те, що не отримавши грош╕, я можу його ще й спок╕йн╕с╕нько зар╕зати на операц╕йному стол╕. ╤ мен╕ за це, в╕зьми до уваги, ан╕чог╕с╕нько не буде. Просто от в╕зьми й уяви соб╕, взяв я й зар╕зав когось на операц╕йному стол╕, але, ясна р╕ч, зар╕зав не просто так, а так, як це ми, л╕кар╕, вм╕╓мо, не дарма ж ми ст╕льки рок╕в вивча╓мо людський орган╕зм - зар╕жемо так, що комар носа не п╕дточить. ╤ що дал╕? Можете, як кажуть, скаржитися. Н╕, справд╕, заради Бога, можете скаржитися. Можете. За вашою скаргою нав╕ть можуть призначити розсл╕дування. Можуть. Але хто, врешт╕, буде проводити експертизу, досл╕дження, хто вир╕шуватиме, зар╕зав я цього небораку, чи в╕н сам скопитився? Та хто ж ╕ще, як не так╕ сам╕ л╕кар╕, як я. Це, власне, те ж саме, якби я сам це й вир╕шував про себе. Зв╕сна р╕ч, н╕хто з мо╖х колег н╕коли не визна╓, що я навмисне зар╕зав пац╕╓нта. Адже вони сам╕ в точн╕с╕нько такому ж становищ╕, як ╕ я, вони точн╕с╕нько в таких же стосунках з пац╕╓нтами, як ╕ я. Так що, можете скаржитись, будь ласка. Скаржтеся, на здоров'я, ск╕льки завгодно. Т╕льки на кого ви будете скаржитися? А хто в нас за все в╕дпов╕да╓? Правильно, Бог. От на нього ╕ скаржтеся. Скаржтеся Богу на Бога! Ха-ха-ха!... - знову зареготав Володька. - ╤ще один ньюанс. От зна╓ш, приходить до тебе кл╕╓нт, тобто пац╕╓нт, весь такий нещасний, розв╕сив сопл╕, все в нього болить, нема в житт╕ щастя, ╕ все таке... Приходить, просить тебе допомогти, розум╕╓, що вруча╓ свою не т╕льки долю, а й життя в тво╖ руки, розум╕╓, що тепер я можу допомогти, а можу й н╕, а можу нав╕ть ╕ зар╕зати, а мен╕ за це н╕чого не буде. Одне слово стан якраз самий найп╕дходящ╕ший для того, аби його ще дужче нажухати, аби загнати його в ступор, щоб в╕н ще з б╕льшою охотою в╕ддавав тоб╕ сво╖ кревн╕ грошенята. В╕н тоб╕, що отут от, мовляв, поболю╓, а ти йому, мовляв, так-так, це ж, мовляв, я бачу, що це деструктивний вентилябул╕зм ╕з перспективою коматозного гангрен╕зму ╕ повного кирдикулюма. Так що, коли не втрутитися, то... ╤ погнав його туди-сюди по вс╕х п╕дскоках. В╕н сидить, витр╕щить на тебе сво╖ перелякан╕, благальн╕ баньки, а ти його туди-сюди по вс╕х д╕агнозах, аж до летального насл╕дку. Дивишся - а в╕н уже поплив, а ти його ще дужче - ось тоб╕, ось на, розтудить твою в ков╕ньку! ╤ все, тут в╕н уже повн╕стю готовий, можеш ╕з нього й в╕рьовки плести, можеш ╕ три шк╕ри дерти, в╕н на все готовий. Психолог╕я, брат. Ми ж, л╕кар╕, ще й психологи до того ж, - Володька в╕дхилився на спинку ст╕льця, схрестив на грудях руки ╕ став з погордою спостер╕гати за обличчям сп╕врозмовника, яке все б╕льше сяяло захопленням. - От так от, малий. Як тоб╕ медицина? Можна ╖╖ пор╕вняти з рекетом? Йде медицина хоч у якесь пор╕вняння з рекетом?