Байки Харкiвськi

Кобила, що привчена була носити поноскуа, надмiрно цим чванилася.

Вона смертно ненавидiла Меркурiя — так звався вижельб,— i, прагнучи його забити, щораз намiрялася на нього заднiми копитами.

— Чим я  завинив, панi  Дiано? —  спитав вижель  кобилу.— Чому я вам такий бридкий?

— Негiднику! .. Тiльки я починаю носити при гостях поноску, як ти бiльше за всiх регочеш. Хiба моє вмiння смiшне?

— Перепрошую, панi, мене, не ховаюсь у своїм природнiм грiху, завжди смiшить навiть добре дiло, коли воно не дане природою.

— Сучий сину! Чого хвалишся природою? Ти, невчений невiгласе!

Хiба не знаєш, що я вчилась у Парижi? І чи тобi втямити те, що вченi кажуть: Аrs реrficit naturam?в А де i в кого навчався ти?

— Матiнко! Коли вас учив славний патер Пiфикс [12] , то мене навчав спiльний нам отець небесний, давши менi до цього схильнiсть, а схильнiсть принесла бажання, бажання - знання та звичку. Можливо, саме тому заняття моє не смiшне, але похвальне.

Дiана, не терплячи, повернулася задом, щоб хвицьнути  собаку, та вижель подався геть.

С и л а.

Без природи — як на манiвцях: чим далi йдеш, тим бiльше заплутуєшся. Природа — вiчне джерело бажання. Ця ж воля (за при слiв'ям) гiрша всiлякої неволi. Вона тягне до вузького досвiду. Досвiд — батько мистецтва, знання та звички. Звiдси народились усi науки, книги, i вправностi. Цей головний i єдиний учитель навчає птаство лiтати, а рибу — плавати. Премудра ходить в Малоросi приказка: "Без Бога нi до порога, а з ним хоч на море”.

Бог, природа i Мiнерва — одне i те ж. Так само, як сiль без солону, як колiр без природного свого духу, а око без зiницi, так i неприродне дiяння завжди позбавлене свой таємної принади. Це таємне — голова, а зветься по-грецькому то <...>, тобто благота, чи краса, i не залежить од науки, а наука залежить од неї. Панi Дiана, як надмiр навчена, але не досить добророзумна тварина, дозволяє собi протиставлення: Аrs реrficit naturam. Але коли немає спорiдненостi, тодi скажи, що може дати досконале навчання? Слово реrficit означає те саме: веде до досконалостi чи завершення. Адже кiнець, як у кiльцi, завжди з'єднаний зi своїм початком, залежить од нього, як плiд од свого сiменi. Варто знати те, що свiтлиця без фундаменту та стiн покрiвлею своею не зможе увiнчатися.

а -Поноска - річ, у зубах ношена.

б - Вижель - мисливський собака, гончак.

в - Мистецтво вдосконалює природу (латин.)

г - Піфикс - слово елінське, означає “велика мавпа”(прим. Г. Сковороди).