Бiблiя /Библия

16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.

20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.

21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.

22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?

23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?

24 Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.

25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.

26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

27 Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,

28 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.

29 Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.

30 І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.

31 І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.

32 Опісля ж усїх умерла й жінка.

33 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.

34 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:

35 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

36 бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.

37 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.

38 Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.

39 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.

40 І більш не сьміли питати Його нї про що.

41 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

42 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

43 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.

44 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

45 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:

46 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгаman", та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;

47 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

Вiд Луки 21

1 Поглянувши ж побачив, як кидали дари свої в скарбону заможні.

2 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти.

3 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:

4 всї бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.

5 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:

6 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на каменї, щоб не зруйновано.

7 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака, коли се має стати ся?

8 Він же рече: Гледїть, щоб не були зведені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдїть же за ними.

9 Як же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.

10 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,

11 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й ознаки з неба великі будуть.

12 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.

13 І станеть ся воно вам на сьвідкуваннє.

14 Постановіть же в серцях ваших наперед, не готовитись відказувати:

15 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.

16 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв: і вбивати муть деяких з вас.

17 І будете ненавиджені від усїх задля імя мого.

18 Та й волосина з голови вашої не загине.

19 У терпінню вашому осягнїть душі ваші.

20 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тодї знайте, що наближило ся спустїннє його.

21 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в серединї в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.

22 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.

23 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землї, і гнїв на народї сьому.

24 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всїх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.

25 І будуть ознаки на сонцї, й місяцї, й зорях, а на землї переполох народів у заколотї; як зареве море та филї.

26 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на вселенну: сили бо небесні захитають ся.

27 І тодї побачять Сина чоловічого, йдучого на хмарі з силою і славою великою.

28 Як же зачне се дїятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.

29 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:

30 Як розпукують ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.

31 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.

32 Істино глаголю вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.

33 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

34 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством, та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподївано на вас не настиг день той.

35 Бо, як сїтка, впаде на всїх, що живуть на лицї всієї землї.

36 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.

37 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.

38 Усї ж люде сходились рано до Него в церкву слухати Його.

Вiд Луки 22

1 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.

2 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.

3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.

4 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.

5 І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.

6 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.

7 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.

8 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.

9 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?

10 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.

11 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?

12 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.

13 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.

14 І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.

15 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:

16 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.

17 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:

18 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.

19 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.

20 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.