Бiблiя /Библия

6 Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його - левині, челюстї в його, як у левицї.

7 Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, - тільки галузки її білїють.

8 О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!

9 Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї.

10 Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла.

11 Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї - пропали жнива в полї.

12 Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь - всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли.

13 Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.

14 Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.

15 О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.

16 Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі?

17 Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя.

18 О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг.

19 До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї.

20 Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.

Йоiл 2

1 За heiрубіте трубою в Сионї; вдаряйте на трівогу на сьвятій горі моїй; нехай стрепенеться все, що живе на землї, бо надходить день Господень, він уже близько -

2 Той день темний та мрячний, день хмарний і смутний; мов уранцї зоря, розкидається нарід скрізь по горах; безлїч його, нарід сильний, якого не бувало з давних віків, та й не буде через довгі роди.

3 Поперед його - огонь пожераючий, а позад його - поломє палаюче; поперед його земля, мов би сад Едемський, а позад його - пустиня порожня, і нїкому не буде рятунку від його.

4 З виду вони - мов ті конї дужі, а скачуть, як їздецї (на конях);

5 Скачуть по верхах гір із гуком, наче від возів, із тріскотом поломя огненного, як солому пожерає, - се нарід потужний, все до бою готовий.

6 Побачать його люде, й затремтять, - у всїх обличчя поблїднуть.

7 Бігом біжать вони, бо сильні, вилїзають на мури, бо се воіни хоробрі; кожний прямує своєю дорогою, з дороги не зверне.

8 Один одного не тисне, всякий пильнує путя свого, а впаде хто на списа, так і се не шкодить.

9 Ввихаються по містї, вилїзають на мури, на доми, вломлюються в вікна, мов ті розбишаки.

10 Перед ними, бачиться, здрігається земля, хитається небо, сонце й місяць померкають, а сьвітло зір гасне.

11 А Господь загрімить перед військом своїм гуком величнїм; бо се його - отта безлїч війська, се його волю виповняє оттой могучий; бо то великий і страшний день Господень, - хто видержить його?

12 Та тепер ще говорить Господь: Обернїтесь до мене всїм серцем в постї, в плачу й у жалї.

13 Роздирайте серця, ваші, а не одежу, й навернїтесь до Господа, Бога вашого, він бо благий і милосерден, довготерпеливий і вірно милуючий та й болїє над нещастєм.

14 Хто знає, чи він не пожалує вас, і не дасть своє благословеннє на хлїбові та ливні приноси Господеві, Богу вашому.

15 То ж затрубіте трубою на Сионї, визначіть піст, і оповістїть сьвяточні збори.

16 Зберіть народ, скличте збори, позбірайте старих, дїти й немовлят при грудях; нехай вийде жених із своєї сьвітлицї і молода з своєї комори.

17 Між двором і жертівником нехай заплачуть сьвященники, божі слуги, та й промовлять: Пожалься, Господи, люду твого, не подай наслїддя свого на поругу, щоб невірні з його не сьміялись. Чого б говорити невірним між собою: Де Бог їх?

18 А тодї пожалує Господь землю свою і пощадить свій нарід.

19 І відповість Господь та й скаже свому народові: Ось, я пошлю вам хлїб і вино й олїю, і будете споживати їх, та й не подам вас уже в наругу невірам;

20 А того, що прийде з півночі, я відверну од вас і прожену його в безводню пустиню; переднє крило його сягати ме в восточнє, а задне до західнього моря, і завонїє трупами його й пійде від них смород, за те, що стільки наробив лиха.

21 Не бійся ж, ти, земле; радуйся і веселися, бо Господь великий, він довершить теє.

22 Не лякайтесь, животини, бо пасовища в степах ізнов зазеленїють травою, дерева почнуть наново родити, фиґовина й виноградник покажуть ізнов свою силу.

23 Та й ви, чада Сионові, зрадїйте й втїшайтесь Господом, Богом вашим, бо він подасть вам дощу доволї, посилати ме дощ, - дощ раннїй і пізнїй, як і перед тим.

24 І сповняться гумна пашнею, а вино та олїя будуть переповнювати посуд під тискарнями.

25 І поповню вам усе за всї ті часи, коли в вас пожерала все сарана, черви, гусїнниця та жучки - те військо моє велике, що я насилав на вас.

26 І їсти мете до наситу, а споживаючи, будете славити імя Господа, Бога вашого, що так з вами предивно вчинив; і нарід мій сорому вже не дознає.

27 І зрозумієте, що я - посеред Ізраїля, та що я - Господь, Бог ваш, і нема другого, а тим і нарід мій сорому не дознає.

28 І станеться після сього, що на всякого з'іллю мого духа, й будуть сини ваші й дочки ваші пророкувати; старим людям у вас будуть сни од мене снитись, та й молодї в вас будуть видива бачити.

29 Ба й на раби й рабинї я того часу злию духа мого.

30 А опісля покажу знамення на небі й на землї: кров і огонь і стовпи диму.

31 Сонце обернеться в темряву, а місяць - у кров перед тим, нїм настане день Господень, великий і страшний.

32 І буде того часу: Кожен, хто призивати буде ймя Господнє, спасеться; бо тілько на Сионї і в Ерусалимі буде спасеннє, - як сказав Господь, - та в останках, що їх Господь покличе.

Йоiл 3

1 Ось бо, в ті днї, як я заверну полонь Юди й Ерусалиму, -

2 Позбіраю всї народи на Йосафатовій долинї, і заведу там над ними суд за мій люд, за моє наслїддє, за Ізраїля, що вони його між невір порозкидали, й мою землю між себе паювали.

3 Та й про мій нарід вони метали жереб, і міняли хлопя за блудницю, продавали дївчину за вино, щоб було що пити.

4 І що ж ви менї вчините, Тире й Сидоне, та й ви, всї примежні Филистії? Може ви схочете помститись на менї? схочете відплатити менї? Та ж менї легко, обернути таки зараз вашу відплату на голови ваші.

5 Ви бо забірали срібло моє та золото моє й що дорогого було в мене, та й заносили в божницї ваші,

6 Ба й синів Юдиних і осадників Ерусалимських продавали ви Грекам, щоб запроторити їх далеко від землї родинної.

7 Та ось, я підійму-перенесу їх із того місця, куди ви їх запродали, й оберну заплату вашу вам на голову.

8 Я пооддаю сини ваші й дочки ваші в руки синів Юдиних, а вони продавати муть їх Сабіям, народові далекому. - Ось, як сказав Господь.

9 Оповістїть се проміж народами, готуйтесь до війни, розбудїте завзяттє в хоробрих; нехай виступають, підіймуться всї борцї.

10 Покуйте мечі з лемішів ваших, із серпів поробіте списи; безсилок нехай скаже: я сильний.

11 Квапте, сходїться, всї народи сумежні, зберіться (проти Бога); ти же, Господи, веди туди борцїв твоїх!

12 Рушайте, народи, зійдїть на Йосафатову долину; бо там я засяду, судити всї народи звід'усюди!

13 Пускайте в рух серпи, бо жниво наспіло; ійдїте, спустїтесь униз, бо вже повна ягід тискарня, а посуд під нею аж переливається, - бо злоба їх велика.

14 Товпи, товпи в долинї відплатній! бо не алекий день Господень від долини суду!

15 Сонце й місяць померкнуть, та й зорі ясноту свою втеряють.