Бiблiя /Библия

5 І чути було шум крил херувимових аж у крайньому придвіррі, мов би голос всемогущого Бога, як він говорить.

6 Як же він приказав одягненому в лняну одежу: Набери жару з простору між херувимами, пійшов той і став коло колеса.

7 І простяг один херувим із між херувимів руку по той жар між херувимами, й узяв та й подав у пригорщу одягненому в лняну одежу. Той взяв і вийшов.

8 Було ж у херувимів видко подобину рук людських під крильми.

9 І бачив я коло херувимів четверо коліс, по одному колесу коло кожного херувима, а на вид ті колеса, - як би з каменя хризолита.

10 Видом же всї четверо однакові, так нїби одно колесо було в другому.

11 Як ійшли вони, то йшли на чотири свої боки; ійдучи ж, вони не обертались нїкуди, тілько йшли до того місця, куди повернена була голова.

12 А все їх тїло й їх спина й їх руки й їх крила й колеса кругом повні були очок, - так у всїх чотирьох коліс.

13 Колеса сї, як я чув, називано - Вихор.

14 В кожного ж із них бул Rom чотири лиця: Лице в одного - лице херувимове; лице в другого - лице чоловіче; у третього було лице левине, а в четвертого - лице орлове.

15 І знялись херувими в гору. Се були ті ж животини, що бачив я при Ховар-річцї.

16 І як ійшли херувими, то йшли й колеса коло них, і як херувими розпростирали крила, щоб ізнятись над землю, так не оддїлялись од них і колеса, а були все при них.

17 Як вони з'упинялись, то й колеса з'упинялись; а як вони здіймались угору, та й колеса здіймались; був бо в них животний дух.

18 І покинула слава Господня храмовий поріг та й стала над херувимами.

19 І замахали херувими крильми, й знялись угору перед очима в мене від землї; як вони підіймались, та й колеса коло них. І з'упинились вони коло ввіходу в восточню браму в Господньому дому, а над ними сияла слава Бога Ізрайлевого.

20 Се були сї самі животини, що я бачив при Ховар-ріцї у підніжжі Бога Ізрайлевого, й взнав я, що се були херувими.

21 У кожного - по чотири лиць, і в кожного по чотири крил, і щось наче людські руки були в їх під крильми.

22 А подобина лиць у них була та сама, яку я бачив при Ховар-ріцї, - й вид їх і самі вони. Кожний ішов навпростець перед себе.

Езекiїль 11

1 І підняв мене дух вгору, й принїс мене до восточньої брами в дому Господньому, що стояла на схід сонця. Там, коло ввіходу в ворота стояло двайцять і пять чоловіка, й завважав я між ними народніх князїв Езанїю Азуренка й Фалтію Банеєнка.

2 І сказав він менї: Сину чоловічий! се ті люде, що в їх лихе на умі й на шкоду сьому місту дораджують.

3 Вони бо говорять: Ще не близько; будемо доми будувати; він (город) - се котел, а ми мясиво.

4 Тим же то пророкуй проти них, ой пророкуй, сину чоловічий!

5 І зійшов на мене Господень дух, і сказав до мене: Промовляй: Так говорить Господь: Що ви говорите, доме Ізрайлїв, і що в вас на душі, - се я знаю.

6 Багато положили ви трупом у сьому городї, й закидали улицї його побитими.

7 Тим же то ось як говорить Господь Бог: Ті побиті, що ви положили трупом проміж вами, - вони мясиво, а місто - казан; вас же я повиводжу з него.

8 Меча ви боїтесь, то ж я приведу на вас меча, говорить Господь Бог.

9 І повиводжу вас геть, і пооддаю вас на поталу чужоземцям, й розведу над вами суд.

10 Од меча поляжете; на Ізраїлській гряницї судити му вас, і тодї зрозумієте, що я - Господь.

11 Не буде він вам казаном, а ви не будете мясивом у казанї; бо на границї Ізраїлській судити му вас.

12 І зрозумієте, що я - Господь, - той, що в його заповідях ви не ходили, й його закону не певнили, а поступали по законах народів, що навкруги вас.

13 І сталося, що як я так пророкував, несподївано вмер Фалтія Банеєнко. І впав я на лице, й кликнув голосно: Ой горе, Господи Боже! невже ж бо ти хочеш вигубити останок Ізраїля?

14 І надійшло до мене слово Господнє:

15 Сину чоловічий! твоїм братам, твоїм родичам та й усьому дому Ізраїля укупі говорять осадники Ерусалимські: Далеко вони від Господа; нам оддана ця земля в посїданнє.

16 Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Хоч я позасилав їх проміж поган та порозкидав їх по землях, то я буду їм наче малою сьвятинею в тих землях, куди вони позаходили.

17 Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Я позбіраю вас ізпроміж народів і повиводжу всїх із тих земель, де ви порозсївані, та й надїлю вам ізнов землю Ізраїлську.

18 І поприходять вони туди, й повикидають звідти всї гидоти її і всю погань її.

19 І дам їм одно серце й вложу в них нового духа; й вийму з їх тїла серце камяне, а дам їм серце тїлесне,

20 Щоб ходили вони в заповідях моїх, та певнили постанови мої, і будуть вони моїм народом, а я буду їх Богом.

21 А чиє серце пристане до їх ідолів і гидот, тих учинки я оберну на голову їх, говорить Господь Бог.

22 Тодї підняли херувими крила свої, а колеса з ними, слава же Господа Бога Ізрайлевого була над ними.

23 І знялась слава Господня зпосеред міста та й з'упинилась над горою, що на востоцї од городу.

24 І підняв мене дух угору та й перенїс у видиві духом Божим у Халдейську землю до вигнанників. І віднято від мене видиво, що я бачив.

25 І переповів я вигнанникам усї слова Господнї, що він виявив менї.

Езекiїль 12

1 І надійшло до мене слово Господнє, таке:

2 Сину чоловічий! ти живеш серед неслухняного дому; вони мають очі, щоб убачати, та не бачать, мають уші, щоб чувати, та не чують; бо вони дом ворохобний.

3 Ти же, сину чоловічий, наготов собі потрібне до переносин, та й переносися серед ясного дня перед їх очима, й перенесешся перед очима в їх із твоєї осади на друге місце. Може їм одкриються очі, хоч вони дом упрямий;

4 Виноси ж твою знадобу, потрібну до мандрівки, в день перед очима в їх, сам же вийдеш перед очима в їх увечорі тим робом, як се виходять ті, що переносяться.

5 Перед очима в їх проламли собі отвір у стїнї, та й виносися тою проломиною.

6 Перед очима в їх виноси знадобу на плечах; виноси ж у потемках, закривши собі вид і не позираючи на країну; я бо поставив тебе знаком домові Ізрайлевому.

7 І вчинив я так, як менї заповідано: знадобу мою, потрібну до переносин, повиносив у день, а ввечорі пробрав собі рукою дїру в стїнї, винїс клунок у потемках та й взяв на плечі перед їх очима.

8 Уранцї ж надійшло слово Господнє до мене:

9 Сину чоловічий! чи ж не буде питати тебе дом Ізраїля, той дом неслухняний: Що се ти робиш?

10 Відкажи ж їм: Так говорить Господь Бог: Се є віщба про володаря Ерусалимського й про ввесь дом Ізраїля, що там живе.

11 Скажи: Я - знамено пророче вам. Як я вчинив, так станеться з ними, - в чужину, в неволю пійдуть вони.

12 І володарь посеред них візьме клунок на плечі та й вийде потемки. Проломлять мур, щоб його виправити; він затулить собі вид, так що не бачити ме очима землї сієї.

13 І розложу на него сїть мою, і спіймається він у волок мій, і одведу його в Вавилон, у Халдейську землю; та він її не буде бачити, й умре там.

14 А всїх, що навкруги його, помочників його й усе військо його, порозвіваю на всї вітри, а позад їх добуду меча.

15 І взнають, що я - Господь, як розсїю їх проміж народами й порозвіваю їх по всїх землях.

16 І збережу небагато з них од меча, голоднечі й мору, щоб вони розповідали про всї гидоти свої промїж народами, куди позаходять, і всї зрозуміли, що я, - Господь (справедливий).

17 І надійшло до мене слово Господнє:

18 Сину чоловічий! їж хлїб твій з трівогою, й воду твою пий, дрожучи й сумуючи,

19 Та говори й до люду землї: Так каже Господь Бог про Ерусалимські осадники й про землю Ізраїля: Хлїб свій їсти муть вони у смутку й воду свою пити муть у журбі, земля бо їх перестане давати вроджай свій за неправедностї всїх осадників своїх.

20 І городи, нинї людні, обезлюдїють, і земля зробиться пустинею, і взнаєте ви, що я - Господь.

21 І надійшло до мене слово Господнє:

22 Сину чоловічий! що се в вас, ув Ізраїль-землї за поговірка: Багато часу промине і всяке пророче видиво покажеться марним?