Бiблiя /Библия

7 Земля стала повна срібла й золота, а скарбам їх і лїку не має; й переповнилась земля кіньми й безлїччю колесниць;

8 Повна земля й ідолів; вони ж і припадають лицем перед дїлом рук своїх, перед тим, що палцї їх зробили;

9 І похилився чоловік простий, і понизився муж значний - й ти не простиш їм сього.

10 Ой сховайся у скелї, врийся в землю зі страху перед Господом і перед славою величностї його!

11 Поникнуть горді погляди мужів, і піднесені голови людей будуть принижені; один Господь явиться високим того часу.

12 День бо Господа сил небесних прийде на все горде й високомірне, та й на все, що високо несеться - і все воно принижене буде,

13 І на всїх, що, як кедри Ливанські, високо в гору себе підносять, на всїх, що, як дуби Базанські,

14 І на всї високі гори й горби, що вгору пнуться,

15 І на кожну високую башту й на всякий мур кріпкий,

16 І на ті кораблі Тарсийські, та на всякі прикраси їх принадні.

17 І повалиться величність мужів і гординя людська нагнеться; один тілько Господь буде високий в той день,

18 А всї ідоли щезнуть.

19 Позалазять в печері в скелях та в глибинї земні зі страху перед Господом та перед славою величностї його, коли він устане, карати землю.

20 В той день покидає чоловік кертицям та кажанам (лиликам) срібні свої ідоли, й золоті свої ідоли, що понароблював собі, щоб їм поклонятись,

21 Щоб тільки самим сховатись в щілини скельні та розколини гір зо страху перед Господом і перед славою величностї його, коли він встане, карати землю.

22 Оце ж годї вам надїю покладати на чоловіка, що в його тільки хиба духу, що в ніздрах; бо й що він значить?

Iсаія 3

1 Знайте, що Господь сил небесних одніме в Ерусалиму й в Юди всяку підпору, всяку піддержку хлїбову й всяке підкріпленнє водою,

2 Хороброго воєводу й воїна, суддю й пророка, віщого й старця,

3 Пятьдесятника й князя, й дорадника й умного штукаря й проречистого словом;

4 А дам їм хлопцїв за старшину, й дїти панувати муть над ними.

5 І одно одного буде в народї тїснити, - кожний ближнього свого; встане хлопець на старого, дрібний люд - на значних.

6 І хапати ме за полу брата брат, у родинї батька свого: В тебе є жупан про сьвято, будь над нами князем, - нехай буде сей розпадок під рукою в тебе;

7 А той відкаже, клянучись: Не вмію я гоїти рани; бо й в мене в господї нї хлїба, нї одежі; не робіть мене головою в народї.

8 Ось як підупаде Ерусалим і впаде Юда, через те, що й язик і дїла в їх - проти Господа, й зневажливі в очах слави його.

9 Само їх обличчє сьвідчить проти них, ба й явно таки про гріх свій розповідають, не таять, саме як Содомії; горе душам їх! самі бо на себе зло накликають.

10 Скажіть праведному, що йому благо, бо він споживати ме плоди вчинків своїх;

11 Горе ж беззаконникові, бо буде йому відплата за дїла рук його.

12 Гнобителї люду мого - недоростки й жіноцтво правлять ним. Народе мій! ті, що правлять вами, вони вас туманять, вони розкопали дорогу ходи твоєї.

13 Н о встав Господь на суд - він стоїть, щоб судити народи.

14 Виступає Господь на суд проти голов люду свого і князїв його: Ви спустошили виноградник; загарбане у бідного - по дворах ваших.

15 Яким правом тиснете ви люд мій і топчете вбогих? говорить Господь, Господь сил небесних.

16 І промовив Господь: За те, що дочки Сионські аж надто згордїли; що ходять, витягнувши шию й принаджують поглядами, ходять гордою ходою й побрязкують бляшечками на ногах, -

17 За се оголить Господь тїмя в дочок Сионських і обнажить їх Господь з волосся їх;

18 У той день Господь одійме гарні бляшечки на ногах і ґузички,

19 Сережки та запинки, й пояси, й судинки з пахощами та чарівницькі висилця,

20 Перстінцї й каблучки під носом,

21 Верхні намітки й спідню одежу, платинки й гаманцї,

22 Опліччя барвисті й плащики й повязки;

23 Дзеркалця, й сорочки з висону та турбани.

24 І буде тодї замість принадних пахощів - смердота; замість пояса - мотузка; замість завитого волосся - плїш, і замість широкої обгортки - вузка верітка, а замість краси - пятна.

25 Мужі твої полягають під мечами, а хоробрі твої - на війнї.

26 І будуть зітхати й плакати ворота столицї, вона ж, спустошена, на землї усяде.

Iсаія 4

1 І вхопиться в той час сїм женщин одного мужчини й скажуть: Свій хлїб будемо їсти й свою одежу будемо носити, аби тілько можна нам твоїм іменем зватись, - зніми з нас сором!

2 В той день явиться пагонець Господнїй в красотї і честї, і овощ землї - в величностї й славі, на радість тим, що в Ізраїлї цїлі зостались.

3 Тодї, хто зостався в Сионї та уцїлїв в Ерусалимі, зватись буде сьвятим, - всї записані в книзї живущих в Ерусалимі,

4 Як обмиє Господь все грязиво дочок Сионських і обчистить кріваві гріхи Ерусалиму зпосеред його, духом суду й духом огня.

5 І розпростре Господь над усяким місцем Сион-гори й над зборами її хмару й дим на день, а сьвітло палаючого огня на час ночі; бо над усїм почесним буде захист.

6 І буде намет, щоб закривати днем од спеки, й давати притулок і обезпеку від дощової негоди.

Iсаія 5

1 Засьпіваю любому мойму пісню любого мого про його виноградник: Був у любого мого виноградник на верху плодющої гори;

2 Він обвів його муром і очистив його від каміння, й насадив у йому добірну виноградню лозу, а серед саду збудовав башту й построїв тискарню, та й сподївався, що вона зародить добрі грони, а вона вродила дикі ягоди.

3 А тепер, ви осадники Ерусалиму, й ви, мужі в Юдеї, розсудїте мене з виноградником моїм:

4 Що ще мав би я був учинити виноградникові мойму, чого я не вчинив? Чого воно так сталось, що він зродив дикі ягоди, коли я сподївався, що зародить грони добрі?

5 От же я вам скажу, що зроблю з виноградником моїм: розберу його огорожу, нехай його пустошать, повалю мур, нехай його топчуть,

6 І полишу його пусткою: не будуть його нї обрізувати, нї обкопувати, - нехай заростає терниною й бодяками; та ще й хмарам звелю я, не спускати дощу на його.

7 Виноградник Господа Саваота - се рід Ізраїля, а царство Юдине - се садиво його любе. І ждав він в йому правосуду, - аж тут пролив крови; ждав правди, а тут голосїннє.

8 Горе вам, що наживаєте дом новий за домом, та прилучуєте поле до поля, так що другим нема вже й місця, наче б ви одні поселені на землї.

9 Ув уші ж менї Господь сил ось що промовляє: Мнdiv>гі доми отті опустїють, а в палатах пишних не буде кому жити;

10 Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.

11 Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;

12 Гарфа й гуслі, бубон і сопілка та вино на їх бенкетах; а на дїла Господнї вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.

13 За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.

14 За те й безодня розтворилась широко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усїма їх веселощами.

15 І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;

16 А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї.

17 І пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах.

18 Горе тим що тягнуть за собою беззаконність шнурами марноти, а гріх - неначе реміннєм возовим;

19 Що то мовляють: Нехай же він поквапиться зо своїм дїлом, щоб нам побачити; нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись.

20 Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим; морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота!

21 Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!

22 Горе тим, що хоробрі до пиття вина, й сильні в приправі впиваючих напитків;