Празький цвинтар
![Празький цвинтар](/uploads/posts/books/177973/177973.jpg)
Празький цвинтар читать книгу онлайн
Що це, бульварний роман? Може й так, тим більше що й сам автор цього не заперечує. Адже в «Празькому цвинтарі» є змови, підземелля, повні трупів, кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана, вбиті абати, що воскресають кілька разів, нотаріуси з накладними бородами, сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси, карбонарії й паризькі комунари, масони, фальшиві «Протоколи сіонських мудреців», і так далі й таке інше. Втім, у читача, що має гарну звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь чув або читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі нового роману Умберто Еко існували насправді й робили саме те, що описане…
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту pbn.book@yandex.ru для удаления материала
Дата | Події, які трапилися з часом |
---|---|
1905 рік | У Росії виходить у світ книга Сергія Нілуса «Величне в малому», в якій у передньому слові говориться таке: «Один мій наразі вже покійний товариш дав мені рукопис, у якому дивовижно точно й зрозуміло розповідається про план та здійснення злостивої всесвітньої змови… Цей документ потрапив до мене у руки близько чотирьох років тому, й мене цілковито запевнили, що це абсолютно правильний переклад (оригінальних) документів, які жінка вкрала в одного з найвпливовіших масонів, котрий посвячений у найвищі ступені ордену… Викрадення було здійснене наприкінці таємної зустрічі «посвячених», що відбувалася у Франції — гнізді «масонсько-єврейської змови». Тим, хто має бажання побачити й почути, я насмілююся відкрити зміст цього рукопису під заголовком „Протоколи старійшин Сіону“». «Протоколи» було відразу перекладено багатьма мовами. |
1921 рік | Лондонська «Таймс» знаходить зв'язок між «Протоколами» та твором Жолі й називає їх підробкою. Відтоді «Протоколи» невпинно перевидаються як справжні. |
1925 рік | «Майн Кампф» Гітлера (І; 11): «Те, як усе існування цього народу ґрунтується на постійній брехні, видно з добре знаних «Протоколів сіонських мудреців»; «Frankfurter Zeitung» щотижня скиглить про те, що «Протоколи» ґрунтуються на обмані, й у цих словах — найкраще підтвердження того, що вони справжні… Коли ця книга стане суспільним надбанням усього народу, можна буде вважати, що єврейську загрозу усунено». |
1939 рік | Анрі Роллен «Апокаліпсис нашого часу» («L'Apocalypse de notre temps»): «Протоколи можна вважати одним з найпоширеніших творів у світі після Біблії». |
Іконографічні відомості
1. Vittoria a Calatafimi, 1860 © Mary Evans Picture Library / Archivi Alinari.
2. Honoré Daumier, Un giorno in cui non si paga… (Il publico al Salon, 10, per Le Charivari), 1852 © BnF.
3. Honoré Daumier, E dire che ci sono persone che bevono assenzio in un paese che produce buon vino come questo! (Il publico al Salon, 10, Croquis parisiens per Le journal amusant), 1864 © BnF.
4. Le Petit Journal, 13 Janvier 1895 © Archivi Alinari.
Усі згадані ілюстрації знаходяться в іконографічному архіві Автора.