Ендшпiль Адольфо або Троянда для Лiзи

тому носи своє руде волосся - поки воно тобі личить…

а я тулюся до тебе кохана все ближче ніби відчуваю свою вину і от-от покаюся але насправді знаю - кажеш неправду - обманюєш і мене і себе як дитина що лякає батьків бабаєм -

уяви - діти північних народів уміють стріляти з народження і вони стріляють не будь-куди а просто білці в око щоб не зіпсувати шкірку а якщо заблукають на два тижні в тайзі ніхто називаючи їх по імені не плаче і не побивається бо в дітей північних народів нема імені - ані імені ні прізвища - а коли ці діти були маленькими їхні матері їм у підгузники напихали моху-ягелю - і таким чином вигадали памперси ще багато століть тому

і уяви - далеко на Півночі росте дзвінкий кедр який здатний у голки всмоктувати сонячну енергію і приходить такий час коли він починає дзвеніти і дзвенить три роки так що навколо висить неймовірний гамір а потім замовкає на тридцять років ніби замислюється

я тулюся до тебе кохана надто близько і ти могла б побачити в цьому якусь непристойність але не бачиш бо стільки навколо бруду а ця дівчинка ще зберегла в собі крихту здивування вона ще до чогось прагне ще бореться зі своїм чудовиськом (ти вагаєшся) вона хоче від мене одного листа в якому я не напишу нічого крім погоди то хіба я можу їй відмовити в такій дурниці адже стільки було чоловіків які не вартували слова взагалі а я до них і говорила і приходила ввечері

о Господи коли ти так собі скажеш я хочу щоб у мене за спиною як добрий ангел чатував сенс

секс - я так хочу щоб був секс

я до перехожих і навіть до собаки яка п’є з калюжі воду всміхаюся так ніби бачила їх голими і вони сором’язливо ховають погляд у своє безкомір’я думають мало що коли могло статись і вона справді нас такими бачила підглядала за нами коли ми засиджувалися в лазні: тепер пригадуємо як під вікном щось було зашаруділо і стихло а ми тоді подумали що то хрущі - ця дівчинка небезпечна бо нам не подобаються її зсутулені плечі - самотні дівчатка небезпечніші за тертих рецидивістів - ми ж хочемо збереження своєї інтимності щоб нам у вікна ніхто не заглядав коли на столі парує смажена картопля а біля пічки муркоче сіра кішка ми хочемо щоб вечір був на диво спокійним щоб наші ноги відпочивали на канапі після важкого робочого дня так - і щоб ніхто не крав муркотіння нашої кішки - це дуже важливо - йди своєю дорогою дівчинко нам незручно в твоїх райдужних оболонках упізнавати себе голими

продавець бананів у кіоску називається Мордва в нього пласке овальне лице й надміру вузькі очі селькупа і він віддаючи копійки завжди торкається до моєї долоні так що я думаю а чому б і ні

кажуть - селькупи дуже щирі й привітні якби Мордва продавав не банани а дині і якби я підійшла до нього невимушено ґраційно сказала що знаю тільки що ківі це тропічний аґрус і взагалі не розуміюся на динях але дуже хочу вибрати солодку як мед то чи не могли б ви пане мені допомогти (при цьому не можна рухати носом бо селькупи не люблять жінок з рухливими носами) Ви ж бачите - я в безвихідній ситуації лише надія на галантного продавця не рухаю носом приваблива 19 років сусіди кажуть непогано готую дітей не маю в шлюбі не була і - о - Мордва подарує мені десяток медових динь донесе додому кине на ліжко і зґвалтує несамовито повільно - не мружачи й борони Боже не заплющуючи очей його жовта шкіра мені навіть на хвильку сподобається я навіть дозволю її собі погладити бо завжди гладжу випадкових коханців щоб було якомога більше людей таврованих моєю зимовою ніжністю і - о - Мордва такий сильний що не засне відразу опісля а ще витримає кілька моїх усних пасажів про Чарлі Чапліна

який перед смертю залишив цілий маєток щасливцеві який зможе подолати його рекорд у мистецтві випускання кружалець диму: сигара повинна бути обов’язково кубинською кружалець повинно бути не менше одинадцяти однакового діаметра на однаковій відстані одне від одного а між ними повинен проходити струмінь диму тонко й рівномірно як шовкова нитка складена в одинадцять разів і - о - Мордва міг би випустити такі кружальця а на гроші Чарлі купив би плантацію динь і два кіоски в центрі міста і кожного дня вбивав би по кілька чоловіків які похітливо на мене дивилися б особливо таджиків бо вони дуже схожі на індійців роз’їжджають на білих слонах і викрадають чужих наречених Мордва кинджалом різав би їм горлянки викладаючи з голів візерунки на клумбах а через два роки відніс би у якесь міністерство звіт про доходи і привів би до нашої з ним затишної домівки ще одну вродливу пошановувачку медових динь

тобто розумієте - нема кохання на все життя і так само нема на все життя сексу в будинку напроти живе старий командор Рєзанов який двісті років тому повернувся з Америки і плачучи припав сліпій матері до колін бо не міг пригадати якою мовою говорив у дитинстві й мати відвела його до хати і лікувала травами три місяці а головне - командор залишив в Америці свою кохану іспанку Кончіту в неї біле як молоко волосся і голубі як небо очі але юна не поїхала з ним і невдовзі після розлуки померла можливо від туги так що не залишилося після неї жодного ґудзика яким можна було б командорові защепити собі сорочку спогадів жодного скельця яким можна було б командорові пустити з жили заражену коханням кров і командор прийняв обітницю мовчання і лишився жити так як є - купив великий бінокль і підглядає за мною з горища - Мордва кілька разів ловив на собі його згасле око але не перерізав командорові горлянку бо якраз мав намір нести до міністерства звіт про доходи і коли я сказала що вчора скінчилася мука Мордва якось розсіяно змовчав мовляв це вже немає ніякого значення ніякогісінького не треба мені вже ні муки ні пирогів ні тебе тому я наступного дня перешукала всю хату і під матрацом знайшла два акуратно відкритих листи від коханки яка пише що - все гаразд тільки от дуже за тобою Мордвинко скучила щоночі згадую твою жовту шкіру що пахне динями і мрію щоб ти в мене ввійшов на світанку

тобто нема кохання на все життя і нема на все життя сексу але якщо ми з тобою ще колись зустрінемося кохана і ти подумаєш а чому б і ні адже навколо тільки бруд а ця дівчинка бореться зі своїм чудовиськом і вимагає від тебе набагато менше ніж вимагали чоловіки до яких ти говорила і приходила ввечері - то тоді я хочу щоб за нашими плечима було так темно що і в бінокль не розібрати чи там стоїть ангел чи сата…

коли я порпаюся у волоссі Каган-Шабшай вона виглядає щасливою і починає говорити про колорадських жуків - каже що щаслива зовсім не тому що я їй порпаюся у волоссі а тому що в цьому блаженному краї нема колорадських жуків і так з усіма місцевими жителями - заглянь у їхні душі - каже - ти не побачиш там моя люба невільнице і тіні нарікання на долю бо всі вони знають що могло бути набагато гірше і ранки вони могли зустрічати в світлі тілець щойно вилуплених личинок і жити вони могли з підозрілим поглядом людини яка уважно заглядає під спід картопляного листя і їх самих вернуло б від власних поглядів вони цуралися б дзеркал тіней і відображень у воді але ти не думай що колорадський жук так лякає місцевих жителів - ні - їх лякає запах жука а ще більше жовта рідина із запахом жука яка завжди залишається на руках маленьких дітей тому для них межа нічного жаху - побачити вві сні поле зеленої картоплі з маленькими червонястими ягідками на галуззі а вони оглядають поле не зблизька щоб розпізнати в ягідках живу істоту а здалека коли видно лише відтінки червонястих горбиків які легко можна прийняти за порічки або малину - і знаєш - є такі безмежно безпечні сни коли найбільший жах не видається жахом бо мозок який може його зрозуміти відпочиває і тому люди прокидаються без найменшого здогаду що бачили вві сні справжнє жахіття одягаються чистять зуби відслонюють штори і дивлячись на руки своїх дітей раптом усвідомлюють що на галуззі картоплі не можуть рости ані порічки ні малина і що то були без сумніву червонясті з чорними крапками по боках личинки колорадського жука і вони в агонії поспішають до мого брата Ромера аби ще раз переконатись у тому що в Сибіру колорадський жук навряд чи зможе перебути зиму адже він заривається в землю не більше ніж па десять сантиметрів - тим більше Урал ця мерзота переходила шістдесят років що там зими набагато м’якші ніж у нас - тому шановні мешканці принаймні століття нема чого турбуватися і боязко користуватись у бесідах евфемізмами - ми живемо в країні ельдорадо