Пiздeц

Лесь Подерв'янський

Піздєц

Дійові особи:

Магарич, митець.

Омелян Косопизд, митець.

Харитон Уйобищенко, митець.

Назар Сивуха, митець.

Альфред Золупенко, митець.

Люда, вагонна провідниця котру всі вищезгадані митці їбуть іноді по черзі а іноді так.

Гаврюша Обізянов, інженер.

Степан Срака, главний інженер.

Шльома Гомельский, науковець.

Роже Городі, французський буржуазний націоналіст.

Пророк Самуїл, старий жид.

Дiя перша

  На сцені стоїть товарний вагон. На дверях вагона напис E=MC^2. Трохи нище написано: "Ніщо нікуда не зникає і нізвідкіля не береться", підпис: Ломоносов. Ще нижче написана непристойна похабєнь. Двері старанно закриті і прикручені дротом, із-за дверей чути приглушені голоси.

Перший голос. І от уявіть собі, - цей мудило уходить і ви залишаєтесь з нею удвох, а у вас в руках немає нічого крім старого дерев'яного корита.

Другой голос. З цього місця, будь ласка, з подробицями, Альфреде Юхимович.

Перший голос. Перш за все ви сците у корито.

Третій голос. Воно ж диряве, Альфред Юхимович.

Четвертий голос. Замовч, не пизди, слухай що розумна людина каже.

Голос Альфреда Юхимовича. Повторяю ще один раз для тугодумів: ви сците в корито, шановний, а потім ставите її туди обома ногами.

Другий голос (хрипко). Шо одєтую?

Голос Альфреда Юхимовича. Звичайно ні, пан Сівуха, - голісіньку!

Третій голос. Тю! Навіщо таку хуйню робить - та підійшов сзаду та засунув!

Четвертий голос. От ти, Косопизд репаний, замість багато пиздіти учився б у старших людей.

Третій голос. Та я єбу!

Голос Альфреда Юхимовича. Спеціальне пояснення для дітєй природи - моча актівізіруєт ерогєнниє зони у женщіни на п'ятах.

Голос Косопизда. Тю, яка іщо зона, блядь, когда вона і так мені кожну ніч сниться.

Четвертий голос. Та не пизди, дай послухать!

Голос Альфреда Юхимовича. Тантра, на хуй!

Голос Назара Сивухи. Я вас прошу, не отвлєкайтєсь, шановний Альфреде Юхимович.

Голос Альфреда Юхимовича. Я акцентірую ваше вніманіє, господа, - женщіна прі цьому пріходіт в состояніє статевого збудження.

Голос Назара Сивухи. Як ви сказали, Альфреде Юхимович? Повторіть.

Альфред Юхимович. "Статевого збудження", пизда очката. І саме в цю мить, господа, ви вказівним і безімянним пальцями намацуєте у неї подколєнну ямку і починаєте її лизати, весь час поднімаючись язиком все вище, вище і вище...

П'ятий голос. І так до самої сраки! Га-га-га-га!

В вагоні раздається тваринний регіт.

Голос Альфреда Юхимовича. Саме в цю хвилину, мої друзі, до вас приходить довгожданна ерекція.

Голос Назара Сивухи. А якщо не приходить, Альфреде Юхимович? Тода що робить?

Голос Омеляна Косопизда. Тогда надо воду злівать!

Входить Люда, вдягнута вагонною провідницею, в руках у Люди поднос із їжею. Вона разкручує дріт на дверях, відчиняє іх і зникає у темній пащі товарного вагону.

Голос Омеляна Косопизда. Скількі тєбя ждать можно, курва!

Голос Харитона Уйобищенки. Знов макарони, блядь!

Голос Альфреда Юхимовича.  А бацили шо нема?

Голос Назара Сивухи. Та не чавкай, ти - чучундра! Голос Магарича чавкає.

Деякий час з вагону долинає тільки чавкання, стукіт алюмінєєвих ложок та репліка Омеляна Косопизда "Давай компот на хуй!". Трохи згодом ми чуємо хтивий голосок Назара Сивухи - "Люда, ти готовая?", та якесь таємниче шарудіння. За декілька хвилин Люда виходить з товарного вагону, держачи акуратно складені стойкою забруднені алюмінієві пуломиски. Вона поправляє зачіску, надіває формєний бєрєт і закручує двері на дріт. З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело. Входять Гаврюша Обізянов і Степан Срака, поглиблені в свої інженерні папки і розрахунки. Вони зайобані і закомплексовані.

Гаврюша Обізянов. По нашим даним, якщо будівництво не наєбнеться зараз - воно обов'язково наєбнеться в наступному кварталі.

Степан Срака (налякано). І шо тогда будєт, Гаврюша?

Гаврюша Обізянов (спльовує). Тюрма на хуй!

Голос Альфреда Юхимовича. Так от, друзі мої, єслі с женщіной правильно обращаться, то она становітся уже не жєнщіной, а сімфонієй етого, как єго...

Голос Магарича. Брамса!

Голос Альфреда Юхимовича. В пизду Брамса! Ото пизданув, як в лужу перднув!

З вагону знов чути як хтось сито ригнув, і голос Омеляна Косопизда - "Макарони блядь!"

Степан Срака (пошепки). От дє кайф ловлять!

Гаврюша Обізянов (до Люди). Хто там у тебе ?

Люда. Митці.

Гаврюша Обізянов. Які митці?

Люда. Разні. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, а один очкарик - пацан єщьо.

Степан Срака. І шо вони роблять?

Люда. А макарони їдять! У суботу і неділю замість компота - кохве, горілку по святах.

Гаврюша Обізянов. А бацила?

Люда. Бацилу раньше давали, щас ні.

Степан Срака (рішуче). От все одно - заєбісь жизнь! (До Люди). Відкривай, блядь!

Люда. А може не треба - вони битись будуть!

Степан Срака. Та одін хуй - раз живьом! Эх жизнь хуйовая!

Степан Срака і Гаврюша Обізянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди і відкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на морді: "Террористи хуєві!"]

Степан Срака. Пустіть друзі! Ми більше не будемо!

Голос Магарича. Тобі, я бачу, мало пизди получить, - ти ще хочеш шоб тебе в сраку виєбли! Закрий двері - бздить!

Степан Срака. Хлопці, єбіть куди хочете, тільки пустіть - парашу буду виносить, бля буду!

Голос Харитона Уйобищенки. А шо, можна пустить, хлопці - воно, інженер, як цуценята - скавучить, то так весело робиться, а набридне - придушим та й викинем к хуям!

Альфред Залупенко. Правильно, хлопці - нехай лізе.

Омелян Косопизд. Чєловєк чєловєку - друг, товарищ і брат.

Гаврюша Обізянов і Степан Срака залазять до товарного вагону і зникають в пітьмі. Люда знову закриває двері на дріт.

Голос Магарича. А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш - я тобі гланди через сраку вирву!

Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом.

Голос Альфреда Юхимовича. На чьом ми зупинились, господа?

Назар Сивуха. На сімфонії Бpамса.

Альфред Юхимович. В пизду [того] Брамса! Ви, пане Сивуха, краще слухайте уважно і занотовуйте до цитатника, бо ви ніхуя іще жизні не знаєте! От вчора, після вечері, вам звонила якась лярва - мов так і так, кидай усе - приїзджай їбати! Так шо ви зробили? - Весь затрусилися мов скажений і давай у двері гупати, [мало окуляри не побили!] Так добре, що у меня шприц всєгда наготовє. От ви, Косопизде. От щоб ви зробили на місті пана Сивухи?