Дозвiл на помсту

Мов скрiзь туман бачив Хусейн - хазяїн допомiг Жаку Ардену зiйти з коня. Ось вони походжають навколо мармурового водозбору i про щось розмовляють. Певно, франкською мовою - Жак Арден, як знав Хусейн, не тямив нiчого, крiм вiйськової справи, а своєю мовою ледь мiг читати.

Заповнили подвiр'я хрестоносцi та воїни-асасини. Спiшились усi, миють руки та обличчя.

Нiхто нiчого не сказав Хусейновi, нiхто знаку не подав нiякого, i йому раптом вдарила в голову жахлива здогадка: нiхто не збирався завдавати якоїсь шкоди Жаковi Ардену у фортецi. Це зробить на морi товстун Алi! А його поставили на мур, щоб вiн за першим порухом руки шугонув униз на камiння. Щоб зрозумiли хрестоносцi, якi вiдданi люди у потаємному вiйську асасинiв.

Миттю вирiшив тiкати. Довкола ж густi заростi. Ступив крок, другий... i завмер - найстарший брат кивнув на нього головою, але рукою й не ворухнув, щось сказав Жаку Ардену, i знову вони пiшли навколо водозбору.

Ще три швидкi кроки. Ось зараз Хусейн стрибне з башти на мур i зникне з очей i асасинiв, i хрестоносцiв...

Але що це? Якийсь рух за спиною. Озирнувся - геть у бiлому, як i вiн, товстун Алi.

Тим часом хазяїн пiдняв i опустив руку. Хусейн напружився для стрибка, та Алi схопив його за полу плаща i потяг за собою у провалля.

Падав на камiння i бачив усмiхнене, радiсне обличчя Алi. Хусейн лише встиг подумати: "Хто ж помститься хрестоносцевi?"

А Жак Арден погодився з ватажком асасинiв i промовив захоплено:

- Таких вiдданих воїнiв у нас i справдi нема.

*Примiтка: Вперше надруковано у 1981 роцi, написане на початку семидесятих, коли вчився у Лiтiнститутi в Москвi i жив у гуртожитку з представниками рiзних язикiв.