БАРДО online
БАРДО online читать книгу онлайн
Коли ти живеш, життя видається тобі дуже реальним, єдино реальним, а смерть – нереальною. Коли ти помираєш, твої переживання видаються тобі дуже реальними, а життя стає чимось нереальним. Насправді все це – різні види бардо. Бардо – це тибетське слово, котре можна перекласти як «проміжне місце» або «перехідний стан». Бар означає «між», а до – «місце» або «острів». Терміном «бардо» визначають послідовні стадії переживання процесу втілення і переродження. Стану бардо не існує поза нами. Його зміст – це наше переживання. Не думайте, що ви буваєте в бардо лише у якісь певні періоди. Весь всесвіт – сансара та нірвана – перебуває в бардо. Від самого моменту занурення в сон і до повного пробудження ми знаходимося на території бардо. Допоки ми у полоні прив’язаності до «я», ми в бардо.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
АЯКС: Я її не бачив. Алка пішла з Івасиком, я чув, як вона кричала в кімнаті — як до глухого — типу, «ти хто?», але списав то на флешбеки після вчорашнього. А тоді вона вибігла на кухню й ну тягти мене до кімнати, щоби я подивився. Ну, я зайшов. Подивився. Ніфіга, крім стін, не побачив. Коли Маланка повернулася з інституту, вони вже всі втрьох бачили «привида», я мало не сказився. Думав, або у всіх трьох ґиґнув дах, або вони з мене приколюються, типу, змовились, зловили хвилю якогось дурного приколу. Вони мені навіть її зовнішність описували, тієї дівчини — ніби вона схожа на ворону, що тирлувалась у нас під вікнами. Ворона і наша ексклюзивна полтерфрау — один і той самий фейс, тільки різні версії, нова — з невидимим інтерфейсом, га-га!
МАЛАНКА М.: А ти ніколи не відчував, що цей світ можна проштрикнути пальцем, як вогонь на стіні у хавирі тата Карла?
АЯКС: Ні. Я бачу реальність. І намагаюся в ній влаштуватися з повним комфортом, тобто десь під носом у світового уряду, і так, щоб не потрапити до чорного списку грьобаних масонів — до отого зайвого на планеті мільярда гарматного м’яса. Хоча вище обслуги я не піднімуся, навіть якщо матиму власний бізнес і кататимусь на лексусі — я реаліст, Мала. Тед-портьє. Нам усім, щоб вилізти на нашу скляну стелю і побачити маячки штаб-квартири ротшильдів, треба пройти лоботомію, обрізання і пластичну корекцію ДНК.
АЛКА: О!о!о! почалося! тупий базар про світову змову. Скільки можна цієї параної, ну правда, задрав ти вже своїми масонами! Постав знову Бумбокс.
ІВАСИК: Нема ніяких масонів — є тільки корпорації. Їм ім’я — легіон.
АЯКС: Блядь! А корпорації хто створив?! Хто ними керує?!
ІВАСИК: Кадри.
МАЛАНКА М.: Не матюкайся.
РАДІОДИКТОР:…щодо уйгурів — представників тюркського народу, котрі переважно сповідують іслам, — китайська влада вдало використовує загальник боротьби з тероризмом. Убивство вісімнадцяти уйгурів у горах Паміру п’ятого січня вона пояснила викриттям тренувального табору терористів. Утім, Далай-ламу Пекін нещодавно також звинуватив у причетності до підготовки терористичної діяльності.
АЛКА: От цікаво, її на відео буде видно, тобто нашу привидку?
АЯКС: Аякже! Оцифрований привид! Ексклюзив для програми «Очима екстрасенсів»! До речі, не здивуюся, якщо вона схожа на чара, з яким я цілий місяць промудохався.
ІВАСИК: А я думаю, що у нашого Аякса в голові стався конфлікт версій і вся софта полетіла, це як мінімум. Він типу такий цинік, програмер, а тут привиди. Може, в нього і операційка на цьому ґрунті скоро ґиґне.
АЯКС: Це не привид, це — демон Максвелла, хе-хе.
АЛКА: Демон хто-хто?
МАЛАНКА М.: Ее, мені би в Катманду… Аякс про електромагнітні коливання говорить, пра’, Аяксе?
ІВАСИК: Навіщо тобі в Катманду?
МАЛАНКА М.: Там ніхто не говорить про електромагнітні коливання.
АЯКС: Ну да, їм зараз точно не до електромагнітних коливань, у них там такі коливання, що поліція пакує на кожному кроці. Навіть в Індії. А Тибету взагалі капці. Вже б ти краще про Бутан мріяла.
МАЛАНКА М.: А чого твоя мама не в Бутані?
АЯКС: До Непалу легше дістатися. В Бутан просто так хрін попадеш. Мама ж взагалі хоче потрапити до Тибету, в саме пекло, навіть не уявляю собі, хто її туди пустить.
РАДІОДИКТОР: Регіон закритий для іноземних журналістів, спостерігачів з міжнародних організацій й узагалі всіх іноземців. Для журналістів китайська влада проводить прес-тури за спеціально наміченими маршрутами, що оминають закриті регіони Тибету, де або дислоковані війська, або міститься полігон ядерних випробувань, або проходить конфліктний кордон з Індією…
АЛКА: Вибрала ж вона час туди їхати, знайшла коли!
АЯКС: Власне обрала. Якщо це тобі про щось говорить.
ІВАСИК: Та не гризіться! От якби поставити на камеру фільтри, не кольорові, а хвильові…
МАЛАНКА М.: Нда, я так розумію, моя семестрова накрилася. Теж мені, Максвелл-Стораро. Познімаю завтра білочок і ворон.
АЯКС: І що це буде? Історія виживання міських тварин узимку?
МАЛАНКА М.: Це буде замальовка на трійку, але хоч щось. Серед наших трилобітів — з пивом прокотить. Уявляєте, я вчора складала залік з теорії драматургії, ну і, поки під дверима чекала своєї черги, слухала розмову двох вантузів з паралельної групи. Одному Чехов попався, а той не читав, навіть, каже, уявлення не маю, що там той Чехов понаписував. А друган йому — типу, ти шо, ми ж ще в школі проходили з російської літератури — «Людина в чохлі» називається, про якогось мрячного ботана. А той йому, типу, шо, він типу ніяк не міг розчохлитися? Тут тобі і наша двірничиха тьотя Надя за цілий фільм Фелліні проканає. Бачили, що в неї на голові весь час? Кульок для сміття, такий, блакитний, з-під нього по скронях фарба тече, якась «Басма», напевно, а згори то всьо замотано дірявим шарфом, і ще збоку пластмасова троянда!
АЛКА: Кочмар!
ЕЛЕКТРА: Він не корчмар, він бармен Ігорьок!
ІВАСИК: Нічний кошмар на вулиці Привітній. У неї сина вбили, брат-алкан по бєлці заквасив.
АЯКС: Ну да, водка — кращий друг і натхненник, причому як убивць, ґвалтівників і маніяків-імпотентів, так і суїцидників…
Івасик лежить на підлозі й весь час щось шкробає гелевою ручкою на глянсових сторінках журналу — розмальовує комікси про хлопчика-ніндзя Наруто, точніше, домальовує усіляке паскудство героям коміксу. Якщо є чим, Івасик завжди щось несвідомо малює, особливо коли розмовляє — байдуже, по телефону чи безпосередньо. Всі шпалери у передпокої довкола хатнього телефону рясніють Івасиковими спіралями, трикутниками, карликами і трансформерами. Маланка йде на кухню запарювати чай, Аякс підхоплює свій ноутбук, сідає за стаціонарний комп, запускає графічну програму і, доки та вантажиться, проглядає непрочитані електронні листи на екрані лептопа. Алка звично клацає пультом, перемикаючи телеканали. Вона єдина з четвірки дивиться телевізор. Іноді Аякс все-таки ловиться на спортивні трансляції чи новини, Івасик — на Сімпсонів, а Маланка — на трилери, але загалом усе, що їм потрібно, завжди знайдеться в мережі або на дисках. Просто відеосмаки четвірки рідко збігаються. Востаннє честь колективного перегляду здобув такий собі «Дух часу» — анонімний анархістський проект, як їм хотілося вірити. Аякс не повірив. Сказав, що стрічка — Пітера Джозефа. Сказав, що рівень НЛП зашкалює. Сказав: «Єдине, що мені зрозуміло, — це час оприлюднення: людство в тотальній кризі, потрібні свіжі комерційні ідеї. Наприклад, який-небудь езотерично-психіатричний буддизм замість християнства і диктатура споживання духовних цінностей замість диктатури споживання матеріальних. Я тільки поки що не розумію… а, нє — хто і навіщо — теж розумію…» — пробурмотів Аякс і зіпсував усю романтику.