Нафта

(грецький текст)

Нотатка 36е

АРГОНАВТИ. КНИГА III

(ПРОДОВЖЕННЯ)

Орфеєві роздуми — Справжнє народження — Друге народження — Посвята; культурне народження — каже Орфей — Справжня подорож — Друга подорож — Перша — це сон (у печері, під деревцем: все у материнській утробі) — А друга подорож справжня, бо вона реалістична — Вона б не була такою, якби не мала під собою «підґрунтя сну» із першої подорожі — Ми йдемо слідами Геракла, якому наснилася наша подорож — Вчинимо так, як Александр і як робили всі решта — Настане мить, коли безмежжя сну подорожі переповнюється — І залишиться лише безмежжя подорожі — Можливо, ми вже останні й наш сон дуже схожий на правду: у звичайнісінькому мапуванні [106] будь-якого місця — Ми «запізнілі», прогнилі александрійці, освічені люди, які хтозна-чому мають ще незначний шанс на посвячення — Смерть Орфея (від малярії) — Поховання Орфея — На околиці недалечко від моря, коли сонце вже стояло на вечірньому прузі, пара чоловіків, які тільки-но повернулися з роботи, розстеляють на піску надворі маленький вицвілий килимок. Роззуваються на піску. Сідають по-турецькому й починають грати на двох своїх інструментах (тамбурин та щось на кшталт надзвичайно безхитрісної пузатої мандоліни, із круглими, як на перських човнах, боками) — Це два робітники-емігранти, чорні-чорні, суданці.

(грецький текст)

Нотатка 36f

АРГОНАВТИ. КНИГА III

(ПРОДОВЖЕННЯ)

Заміри Халкіопі проти Аргонавтів — Медея обіцяє Калліопі допомогти її синам та її друзям — подорож машиною до Басри. Коли прибули до кордону з Іраком, стояла глупа ніч — Стоянка для дальнобійників, де є кав’ярня, казарми — У хирлявій будівлі напроти крамнички, осяяної вогнями міського святкування, які, втім, швидко тьмяніють на піску, двоє робітників поспіхом укладаються спати, розстеляючи свої килимки на горбатій долівці. — Їхні дитячі обличчя, з яких видно, що це чоловіки високого зросту, з вусиками, вдивляються в далечінь — Солдати з однієї казарми винесли свої ліжка просто неба — Коло високої облупленої стіни стоїть телевізор, по якому показують якусь американську стрічку — Вісімнадцятирічні солдати лишаються подивитися, решта йде спати — Одна пара спить укупі, в одному ліжку, обійнявшись та усміхаючись — Безмісячно — Сильно тхне застояним морем — Між величезними блискучими рукавами естуарію [107] видніється оаза Басри — Там невисокі й тоненькі, вкриті пилом пальми — Вони простягаються у неозору далеч — Час від часу їх перерізає млистий канал — Чорні ручечки стариганя кермують на воді півзогнилим величезним човном, укритим сіллю та брудом, обмазаним смолою, щосили направляючи його веслами, що пірнають до мулистого дна. В єдиному державному величезному готелі в Басрі, понурому, галасливому, із пошарпаними килимками, Ясон мав зустріч з певними бюрократами, які, здається у тому балканському готелі, почувалися надзвичайно затишно — Повернення у Кувейт — Приготування Ясона, під час якого він приносить офіру Гекаті [108] — З’являється Геката — Приходить гурт дітей шейхів мільярдерів, молодикам під тридцять, повсідавшись на газоні перед готелем ххх ххх, вони грають у карти ніби жебраки чи проститути — Геката зникає — Над рівною й теплою, як лагуна, Перською затокою повис місяць.

(грецький текст)

Нотатка 36e

АРГОНАВТИ. КНИГА III

(ПРОДОВЖЕННЯ)

Заповіт Орфея — У подорожі настає мить, коли повертаєш у зворотну путь — Олександра називають не лише Олександром, а й Сикандаром — Саме Сикандар ^{27} спромігся зловити дивовижну мить, що передує поверненню — В основі кожної подорожі — Зулмат (Земля Мороку) — Повертаються випадково — Виходиш з мороку й повертаєшся до світла — Та чи воно того варте? — Поради подорожувальнику Тенелу та Лінкею [109], котрий на кораблі дивиться вперед, щоб вони не лишились поза міфом — Пам’ятати, що Геракл учора вбив змія, якого побачили в пустелі — Досить напружити зір, і на самісінькій межі пустелі вдалині покажуться обриси — Сліди його, що відбилися на землі, всі навколо ще свіжі — Оспівавши початок (так написав Орфей у заповіті), ця подорож стала можливою завдяки йому — Міф є художнім твором, але все одно це міф — Та зараз, коли подорож досягла апогею, якщо ви це усвідомлюєте, залишіться — Хай Зулмат залишиться тьмяним та необ’єктивним: справжнім божевіллям, дивакуватістю — Мисліть, як Бузуг-Ібн-Сахріар, який просто бачить дива без усілякого зв’язку та сенсу — Якщо для того, щоб повернутись, потрібні офіри, не приносьте їх — Пам’ятайте слова поета, що промовляє до вас із могили (поряд з нафтовим родовищем): «ви не „пізні“, ви не „пізніші“, ви — „останні“» — Якщо ви повернетесь з новими знаннями, ніхто більше ніколи не зможе подорожувати, як ви (закласти підґрунтя сну для подальших реальних подорожей) — Привезіть понеслих мавп із зміїною головою чи лапами, як у каченяти, але не Медей — Зачудовуйтеся під сяйвом Пурпурових Хмар — Не розказуйте нічого Проппу та Бланшо — Зніяковіння та розпач усієї ватаги, коли дочитали Заповіту — Ніхто не почувається ані Ґордоном Пімом, ані «Трикстером» ^{28}.

(грецький текст)

Нотатка 36h

АРГОНАВТИ. КНИГА IV

(ПРОДОВЖЕННЯ)

Коротка подорож у Дамаск — Місто скупчилося, ніби величезний пагорб-бункер, на руїнах ярмарків, де цехи обмінювались товарами, та арабських сіл, на голих, брудних пагорбах, по яких бігають, виючи, собаки — Міністр закордонних справ ххх ххх у своєму убогому кабінетику, обставленому громіздкими меблями, ніби придбаними у лахмітника — Він зажурений — Увечері запрошує на коктейль, на вечірку, на якій будуть присутні дружини дипломатів, у яких не палають ані геніталії, ані бажання піднятися якнайвище кар’єрними сходами — Мовчать, зажурено — Молодий піаніст досить пристойно грає з нот якогось невідомого італійського композитора сімнадцятого століття — Дуже відома мелодія, нагадує неаполітанські пісеньки — Може, загальну млявість спричинив візит італійського міністра закордонних справ минулого тижня — Подорож у Пальміру, яку запропонували урядовці — Тенел та Лінкей у захваті — Собачий холод — Зранку геть увесь ніс усередині почорнів аж до самого горла, бо в кімнатах готелю топили буржуйками на нафті — Руїни Пальміри — На обрії показався знесилений Геракл — Повернення в Кувейт.

(грецький текст)

Нотатка 36i

АРГОНАВТИ. КНИГА IV

(ПРОДОВЖЕННЯ)

Медея тікає з палацу — Зустріч з Ясоном — Золоте руно у подарунок — Усі поїхали в Еритрею — Зійшли у єменському місті Аден — Застрягли в охопленому полум’ям аеропорту, звідки не вилетіти — В’їзна «Віза» — Величезне скупчення вулканів, біля підніжжя яких, на безмежних просторах, де є острови, перешийки, лагуни, пристані, маленькі острівці, простяглося убоге місто — Повсюдно помітні сліди війни — Стіни у будинках простих людей побиті на решето кулеметними чергами — Подекуди є сліди бомбардувань — Руїни — Великі склади пустують, у морському порту безлюдно (у брудному болоті порту лежить догори дриґом якийсь стародавній перський парусник) — Уздовж доріг постійно трапляються загорожі — Рогатки й поржавілі дротяні перегороди — На блокпостах стоять худющі єменські солдати — У колишньому колоніальному готелі порожньо — Безлюдний англійський клуб на березі моря — Оглушливо каркають круки — У пошарпаній готельній вітальні заступника міністра, чи щось таке, одягнений у сірий костюмчик та настільки брудні черевики, що аж серце стискається, проводить прийом.