Украiнська мала проза XX столiття: Антологiя. Упорядник Вiра Агеeва
Украiнська мала проза XX столiття: Антологiя. Упорядник Вiра Агеeва читать книгу онлайн
У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко.
Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили творчість вище за всі цінності, — і розчарування безґрунтовних революційних романтиків, які захотіли взяти на себе місію вдосконалення Божого творіння. У другій половині століття кращі українські майстри зосереджувалися на героях-марґіналах, що не могли співіснувати з радянською дійсністю. Покоління 1991 року скрупульозно аналізувало стан людини, котра переживає крах узвичаєних цінностей і мусить адаптуватися до цілком нового часопростору. Маємо цілий ряд блискучих імен, різні стильові моделі, різні індивідуальні манери письма, пов’язаних як з модерністськими, так і з визивно авангардними орієнтаціями й традиціями.
* * *
Антологія «Українська мала проза XX століття»… якраз і бачиться такою… спробою канонотворення на теренах нашого красного письменства.
Газета «Нація і держава», 10 червня 2008 року
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Первомайський Леонід Бережіть торфовища
Гуцало Євген Запах кропу
Тютюнник Григір Деревій
Тютюнник Григір Оддавали Катрю
Шевчук Валерій Диявол, якого нема
Тютюнник Григір Три зозулі з поклоном
Шевчук Валерій Постріл
Андрухович Юрій Як ми вбили Пятраса
Зима і сни вартового
Загребельний Павло Тризе
Рефлективне управління
Пашковський Євген Криниця для троянд
Портяк Василь Гуцульський рік
Забужко Оксана Сестро, сестро…
Портяк Василь У неділю рано
Прохасько Тарас Некрополь
Прохасько Тарас Від чуття при сутності
Забужко Оксана Дівчатка
Примітки (до електронної версії)
Помічені та виправлені верстальником помилки набору:
Стор. 17: …оте пресловуте й [уславлювання] => уславлюване каганцювання з селянами над корисними й неспокушено-простими книжками…
Стор. 35: А коли шукати отого блумівського «сильного попередника», майстра, без творчого змагання з яким [письменик] => письменник просто не може відбутися…
Стор. 55: Мене не боліло те підданство під її [вдасть] => власть; сила якоїсь відпори не прокидалася в мені ніколи.
Стор. 66: …не дає нам спокою [и] => й робить із наших істот лише послухачів і статистів своїх!
Стор. 79: …перемінювалася в іншу істоту, теплу й приступну, незрівнянну з своїми [прорізними] => прерізними видумками…
Стор. 86: …до дверей кімнати, [створених] => отворених широко, де стояв інструмент…
Стор. 89: Була така ніжна й тепла, така добра, якою не бачила я її ще супроти [ніко о] => нікого…
Стор. 91: …мов другу тінь, тягнула щось із [створеної] => отвореної наново кімнати за собою…
Стор. 102: Потім додав, [відіткнувши] => відітхнувши…
Стор. 104: …кликнув нараз позад бесідуючих панотець, якого почала мандрівка [нетерпеливими] => нетерпеливити.
Стор. 124: Я бачу все незвичайно виразно, як [угарячці] => у гарячці.
Стор. 133: Валились розкішні храми, [розставали] => розтавали на альпах сніги…
Стор. 171: Там засідали сусідні [дідичи] => дідичі, гречкосії…
Стор. 171: …ксьондз сипав [«віци» чхав] => «віци» і чхав од табаки…
Стор. 172: …околот, слизький, морозний і з житнім [духом, В] => духом. В грубі повно вогню…
Стор. 183: Підходжу до шафи [ї] => і виймаю пару горіхів.
Стор. 193: …і ліниво підняла над безбарвним [обличям] => обличчям бриля…
Стор. 198: Вона чула розмірені кроки, що [одбивалиеь] => одбивались наче такт думки
Стор. 209: [Криваний] => Кривавий круг сонця уже черкався об гору.
Стор. 213: — [Пришила] Прийшла дослухать твій сон.
Стор. 271-272: …обличчя [вдавалося] => здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою думливого артиста…
Стор. 276: І Мартоха немов спішилася натішитись [нею] => сею дитиною…
Стор. 286: — І таки страх [неформено] => нефоремно пошите…
Стор. 292: …там [в] => є багато моїх молодих портретів, можете їх роздивитись…
Стор. 317: …стрепенулася, скочила до [дверей обернулася] => дверей, обернулася до шпарки…
Стор. 335: …але і руки найрадше [ие] => не рухались би, лише спочивали би…
Стор. 342: [Дедя] => Дєдя казали давати вам студеної води і булку їсти.
Стор. 344: приятельки поспирали руки на коліна і [пігтнулися] => пігнулися.
Стор. 373: Бабині очі останній раз подивилися приязно і ласкаво [ва] => на Петрика…
Стор. 387: Олена показала рукою [па] => на мужика, що його саме розправа переводилася.
Стор. 396: Я тобі ніколи всього [ие] => не розповідала, а тепер мушу.
Стор. 397: — Ти мені не говори про смерть, [Аничко,] => [Аничко.] Я не хочу це й слухати.
Стор. 398: Що це тобі таке, [Аннчко] => Аничко? Може, я намочу [платнику] => платинку та прикладу тобі до голови…
Стор. 399: …але він мені хору жінку [перепудив,] => перепудив. Аничко, цить-бо!
Стор. 400: На [платнику] => платинку, обв’яжи собі голову, най тобі гарячку витягне.
Стор. 406: Повільний стук на сходах, двері [створилися] => отворилися, в робітню ввійшла бліда дівоча постать…
Стор. 408: Лежала на веранді у відкритій домовині, [білілая] => біліла, як лілея на чорнім коврі.
Стор. 410: Його відкрита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали [ясніть] => ясність обличчя…
Стор. 423: «Род человеческий дик [й] => и бесплоден, не будет, не будет свободен!»
Стор. 424: В миг последний, [торжествуй] => торжествуя…
Стор. 437: Ну тебе, я раз у раз тільки розпаскуджусь коло [тобс] => тебе…
Стор. 499: Виходило ніби [трохі] => трохи надзвичайно, несподівано, але не так уже й погано для мене.
Стор. 520: Їй, очевидно, треба було дізнатись, яке вражіння зробила Олафова робота [та] => на Вальдберга!
Стор. 539: Забачивши дим, [нони] => вони немов заспокоюватись і кидались розпитувати одне одного.
Стор. 557: Про браунінг: [Конай] => Конан-Дойль добре знав звичайного читача…
Стор. 569: Подивись на себе: тобі жити два [дні, Хіба] => дні. Хіба тобі до дівчат?
Стор. 581: [Би] => Ви ж самі кажете — не можна без цього.
Стор. 583: [їІ] => І раптом закричав на Зиммеля:…
Стор. 584: А в своїй кімнаті [згадували] => згадувала червоне обличчя бородатого солдата республіки…
Стор. 601: Мій [батальон] => батальйон на підбір: це юні фанатики комуни.
Стор. 613-614: Праворуч маячів сторожовий загін мойого [батальону] => батальйону.
Стор. 654: …мені вже спало [ла] => на думку, що більше такого випадку не трапиться.
Стор. 686: — Дозвольте ж тепер запитати, хто ваш [чоловіу] => чоловік?
Стор. 738: Велику передову дав товариш [Волін зверхній] => Волін, зверхній ідеолог при штабі Махна…
Стор. 742: …їй насолодно було оповити голову тонкими [пальцами] => пальцями, схилитися…
Стор. 779: Бачиш — він звернув [убік подався] => убік і подався через бугри снігу.
Стор. 946: Політика переставала бути привілеєм [полководцв] => полководців.
Стор. 948: Усі місяці [але] => аж до створення світу Божого до того провалля поскидувані були.
Стор. 952: У м’яких чув’яках нечутно, як тінь, по [Климовій] => килимовій доріжці крокує гетьман.
Стор. 1002: На запит голови суду, полковника Гелєна, чи принц бажав [всупити] => вступити до анґлійської служби…
Стор. 1065: …очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло [ніщо світі] => ніщо в світі.
Стор. 1085: Мина [хоч] => хоче діда прохромить рогами.
