Украiнська мала проза XX столiття: Антологiя. Упорядник Вiра Агеeва
Украiнська мала проза XX столiття: Антологiя. Упорядник Вiра Агеeва читать книгу онлайн
У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко.
Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили творчість вище за всі цінності, — і розчарування безґрунтовних революційних романтиків, які захотіли взяти на себе місію вдосконалення Божого творіння. У другій половині століття кращі українські майстри зосереджувалися на героях-марґіналах, що не могли співіснувати з радянською дійсністю. Покоління 1991 року скрупульозно аналізувало стан людини, котра переживає крах узвичаєних цінностей і мусить адаптуватися до цілком нового часопростору. Маємо цілий ряд блискучих імен, різні стильові моделі, різні індивідуальні манери письма, пов’язаних як з модерністськими, так і з визивно авангардними орієнтаціями й традиціями.
* * *
Антологія «Українська мала проза XX століття»… якраз і бачиться такою… спробою канонотворення на теренах нашого красного письменства.
Газета «Нація і держава», 10 червня 2008 року
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Памві здалося, що хтось грав на фісгармонії так, як він щойно придумав, він кинувся до кімнати — там все було тихо, дитина ще спала.
Памва припускав, що має ще з півгодини до пробудження.
Памва намацав на бильці ліжка якийсь светер і забрав його до кухні, бо трохи змерз; то був грубий жіночий бордовий светер на ґудзиках — великих, дерев’яних, аж стертих від доторків — було зрозуміло, що ґудзики зроблені з дуже м’якого дерева, вони напевно значно старші за светер.
Памва мусив хоч щось з’їсти, бо почало пекти у шлунку, він оглянув холодильник — трохи сиру, фляшка молока, фляшка мінеральної води, масло, кусник вареного м’яса, мед у слоїку, рештки горілки, цитрини — сир з молоком він дасть дитині на сніданок; з’їв м’ясо і дві великі ложки меду.
Памва хотів змішати горілку з мінеральною водою і додати цитринового соку, взяв воду, але виявилося, що рука так затерпла, що аж не втримав пляшки, і вона розбилася (Памва не міг встановити, чи то через серце, хоч біля серця нічого не відчував, чи притиснув руку, коли засинав сидячи).
Натомість Памва заварив чай і влив у горнятко з гарячим плином досить горілки.
Памва уявив собі, що зараз нап’ється чаю і піде до кімнати, там спить його дитина, він ляже до ліжка, намагаючись не розбудити жінку — дуже рідну, але зовсім незнану (Памва не міг придумати ні обличчя, ні тіла, очевидно, що це хтось, кого він насправді ще не бачив), а вранці він буде її обнімати, коли в кімнаті вже ясно, але син ще спатиме.
Памва вийшов надвір, щоб не напустити диму до кімнати, пора телефонувати до Анни (вчора Памва мріяв пробути цілий день з Анною вдома, нікуди не виходячи), оранжереї вже просвічувалися, і тепер химерами були не самі вони, а те, що невиразно впізнавалося всередині.
Памва добре розумів, що от-от закінчиться сигарета, він знову зайде до помешкання, потім прийде Анна, і що цей стан кількох хвилин надзвичайно нестійкий, а все ж не міг себе переконати, що ще щось буде інакше, що ця мить перестане видовжуватися і продовжуватися безконечно, що можливі якісь найменші зміни у світі, у ньому, що відстані нормалізуються, що буде далеко, дальше, близько і ближче, що відстані можна буде перейти.
Памва ішов сходами і заборонив собі наразі любуватися станами, фіксувати їх, запам’ятовувати, систематизувати, а передовсім намагатися викликати — йому треба вернутися до дитини, ніде не зависнувши.
Ще Памва подумав, що коли все ж записуватиме сценарій п’єси, колись пізніше, то закінчить його приблизно так: виконавець не має ніякого іншого завдання, крім витворення відчуття присутності.
26.10—29.11.1994 р.
Хронологія
Кобилянська Ольга Valse mélancolique
Кобилянська Ольга Там звізди пробивались
Стефаник Василь Камінний хрест
Стефаник Василь Кленові листки
Черемшина Марко Карби
Винниченко Володимир Краса і сила
Кобилянська Ольга За готар
Коцюбинський Михайло Цвіт яблуні
Мартович Лесь Зле діло
Мартович Лесь Грішниця
Українка Леся Приязнь
Розмова
Коцюбинський Михайло В дорозі
Коцюбинський Михайло Intermezzo
Коцюбинський Михайло Дебют
Михайло Яцків Дівчина на чорнім коні
Коцюбинський Михайло Сон
Винниченко Володимир Олаф Стефензон
Українка Леся Екбаль-ганем
Могилянський Михайло З темних джерел життя
Згуба
Стефаник Василь Діточа пригода
Марія
Косинка Григорій Вечірні тіні
Хвильовий Микола Редактор Карк
Синій листопад,
Хвильовий Микола Я (Романтика)
Яновський Юрій Історія попільниці
Мамутові бивні
Косинка Григорій В житах
Мати
Черемшина Марко Бо як дим підоймається
Любченко Аркадій Via Dolorosa
Підмогильний Валер’ян Третя революція
Підмогильний Валер’ян Проблема хліба
Хвильовий Микола Арабески
Хвильовий Микола Сентиментальна історія
Стефаник Василь Гріх
Вільде Ірина Крадіж
Вільде Ірина Наші батьки розійшлись
Косач Юрій Вечір у Розумовського
Голос здалека
В. Домонтович Емальована миска
Костецький Ігор Ціна людської назви
Костецький Ігор Тобі належить цілий світ
В. Домонтович Апостоли
В. Домонтович Приборканий гайдамака
Михайло Яцків Гермес Праксітеля
Довженко Олександр Зачарована Десна
Первомайський Леонід Шенбрунн
Василь Симоненко Вино з троянд
Тютюнник Григір В сутінки
Тютюнник Григір Зав’язь
