Тисячолiтнiй Миколай
Тисячолiтнiй Миколай читать книгу онлайн
Тисячолітній Миколай — роман з незвичайним сюжетом. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай. Був він дружинником князя Володимира, їздив з його посланцями до Візантії, і разом із нареченою князя, ромейською царівною Анною, привіз на Русь нову віру. З козацьким посольством Богдана Хмельницького інок Миколай Несміяновський, що знався у всіляких науках, приїздив до Москви, де у Чудовому монастирі був справником старих та новопечатних книг. У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го, молодим лейтенантом пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної, а у мирний час став вченим-агрономом. У другій частині роману події відбуваються у повоєнний час.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
І цілі народи стають мов німі: є сила, немає слова.
І мій народ теж. Невже знов і знов відлунюватимуться гіркі й несправедливі слова, що народилися колись у притемненій душі Пантелеймона Куліша, засліпленого хутірськими недогарками:
Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків
диких,
Ти, що постав з безумної
відваги
Гірких п’яниць і розбишак
великих…
Брат досить зневажливо відгукувався про предків. Соціалістична революція могла утвердитися, тільки перекресливши всі минулі епохи, знищивши пам’ять про них, як знищила собори, церкви, палаци, пам’ятники царям і їхнім слугам, відкинувши священні книги і навіть священні імена.
Я казав братові: «Мовчи про предків! Могили здригаються від вашої так званої діяльності „на благо“! Що ти зробив на цій землі? Чим похвалишся? Роллю Леніна в п’єсі Корнійчука! Що зоставиш по собі? Сахару!»
* * *
Тепер брат мій лежить непохований, і люди тупо вибурмочують над ним нестямні слова, а ми знов, як тисячу років тому, пливемо кудись по темному морю за чужими богами для свого зневіреного народу і не відаємо, яких же богів привеземо цього разу, яких пресвітерів, які ікони, які молитви.
Конча — Озерна, 25 січня 1988-25 лютого 1991 року.
Примітки
1
Сельний (церк.-слов.) — польовий (Книга Іова, 5, 25, Псал. 102, 15). — Тут і далі примітки автора.
2
Слова Лазаря Барановича
3
Тепер Спаські. В XVI! ст. там стояла церква Фрола і Лавра, і ворота звалися Фролівськими.
4
Соловйов, т. V, с. 626
5
Так звали тоді селян-одноосібників, які надавали перевагу індивідуальному способу господарювання перед колективним.
6
Певг — сандалове дерево.
7
Сталінський лозунг 1932 року.
8
ДР — скорочення від англійського Displaced person — переміщена особа.
9
МР— Military Police — військова поліція американської армії
10
Так звали на фронті орден Леніна.
11
Цей «твір» без жодних змін передруковано в збірнику «Диктанты по русскому языку для 5–9 классов». — Київ: «Рад. школа», 1990, с. 178. Укладачі: Л. Попова, Н. Сніжко, О. Стоянова.
12
Вірш Є. Маланюка
13
3 некролога Урицькому. — «Красная газета». 1918.— 31 серп.
14
3 вірша О. Безим'янського
15
3 вірша Д. Бєдного.
16
Форрестол — міністр оборони в кабінеті президента Трумена. Переслідуваний маніакальною ідеєю про ракетно-космічну загрозу з боку Радянського Союзу, покінчив з собою, викинувшись з вікна.
17
Мов кулі, котимося, крутимось, як дзиґа.
О, жах! У сонних втечах од денної суєти
Нас лихоманка б'є, мов бич Архистратига,
Що сліпо хльоскає, шматуючи світи…
18
Восьмой еьезд ВКП(б). Протоколи. — М.: Политиздат.- 1959.— С. 393.
19
Там же. — С. 428–429.
20
Вірш О. Мандельштама.
21
Є. Маланюк.
22
Л. Українка.
23
їмо й п'ємо.
24
Слова французького поета Сен-Жон Перса.
25
«Капітал», с. 765.
26
М. Зерова.
27
Всі ці імена справжні. Автор шкодує, що з таким запізненням має змогу опублікувати ці страшні документи.
28
Анна Ахматова. Родная земля. 1961.
29
В. Мисик
