Маруся Богуславка
На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Маруся Богуславка, Кулиш Пантелеймон Александрович-- . Жанр: Поэзия. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Название: Маруся Богуславка
Дата добавления: 15 январь 2020
Количество просмотров: 306
Маруся Богуславка читать книгу онлайн
Маруся Богуславка - читать бесплатно онлайн , автор Кулиш Пантелеймон Александрович
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Перейти на страницу:
IV
Чабан добутків папських Оборницький,
Гладенький, чисто голений, блискучий,
Ізвивстий отаман єзуїтський,
Під язиком ховає яд гадючий
І крадеться до сонної отари
У загородь, у Лавру чудотворну,
Де наші предки сотні літ куняли
Під гук ірмосів, кондаків, трезвону,
Знайшовши в них собі від пекла оборону.
V
Тихенько крадеться отаман єзуїтський,
Мов чоботом проміж яєць ступає,
Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький [76]
Як півень, вгору носа задирає,
Як хижий раріг, зиркає очима,
Сап'янцями скрипить, в підкови креше,
Пишається широкими плечима,
Перснями бороду-лопату чеше
І про свій древній рід за кожним словом бреше.
VI
І риба немала сей пан Брольницький:
За ним шляхетний почет виступає
Він, каштелян і райця королівський,
Послом ченцям себе тут об'являє.
Ведуть посла в трапезу і медами,
Ще з Туровських пивниць, гостей шанують [77]
Бо, хоть Потія вигнали киями, [78]
А королеві все-таки голдують
І хочуть знати, що від речника почують.
VII
«Се, мабуть, Рутському, [79] так як Потію,
Дає король чуже добро й надбаннє…
Та є в нас чим його турнути в шию
І низове купити отаманнє.
Святі отці печорські та Успеннє, [80]
Наш древній образ, темний, чудотворний,
Не презрять нашого до них молення,
Коли б ізнов на нас прийшов день чорний…
Втікатимеш од нас, вужако ти проворний!»
VIII
Так пошептом ченці ксьондза вітають,
Що справді, мов той вуж, між ними в'ється…
До нього повні кубки вихиляють.
Він, мов сріблом дзвенить, сміється…
«Се мій речник, - промовив пан Брольницький, -
Бо я посольських прав не розумію.
Я каштелян і райця королівський,
Но раяти в обозі тільки вмію,
А в справах потайних туманом туманію.
ІХ
Хоч мій отець на Полоцькім владицтві
Давно мені нагрів був місце тепле,
Та ні, нехай в церковному дідицтві
Кунцевич [81] в дзвони дзвонить, в било клепле;
А я мечем волю собі дзвонити,
Як славні пращури мої дзвонили,
Що замок наш, Брольник Великий,
Від Батия [82] над морем боронили
І флот його з гармат розбили й потопили». -
Х
«Оце ж то й горе, що місця в вас гріють
На всі владицтва та й архімандритства
І всобиці між Руссю й Руссю сіють
По хижому наказу єзуїтства», -
Так відказав послові Плетенецький, [83]
Колись юркий маршалок повітовий,
Тепер святий архімандрит Печорський,
До бою за своє добро готовий,
Як се показує й покій його столовий.
XI
Скрізь по стінах Трапезної світлиці
Під склепом старосвітської будівлі
Пищалі семип'ядні, гаківниці,
Луки, сагайдаки, шаблі висіли.
Бо й Тур-архімандрит [84] ходив войною
З козацтвом грошовим в Литву шукати
Печорського надбання, і святою
Підмогою Пречиста Божа Мати
Дала йому добро своє в ляхів одняти.
XII
А Плетенецький Єлисей потужно
Успенія святого «хліб духовний»
Хранив і боронив. Стояли дружно
Ченці та козаки за чин церковний,
За ту благочестиву древню віру,
Котра нічого більш не вимагає,
Як пліндрувати всякого невіру
І кожного, хто лишні гроші має,
Та з єзуїтами й ляхами накладає.
XIII
Поглядує на нього Оборницький
З-за кубка срібного, мов лис хвостатий,
Не знає, що сказати пан Брольницький,
Посел, на розум дуже небагатий.
«Вельможний пане мій архімандрите! -
Озвавсь речник. - Не час про те гадати,
Як нам «хліби духовні» поділити, і
По правді «столиці» пороздавати
І надбане з мирян добро попаювати.
XIV
Перейти на страницу:
Рекомендуем к прочтению
