Вiдчинення вертепу. Поезii з Украiни: Друга збiрка поезiй

Name: Вiдчинення вертепу. Поезii з Украiни: Друга збiрка поезiй
Author: Калинець Ігор--

На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Вiдчинення вертепу. Поезii з Украiни: Друга збiрка поезiй, Калинець Ігор-- . Жанр: Поэзия. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.

Жанр: Поэзия и драматургия / Поэзия

Название: Вiдчинення вертепу. Поезii з Украiни: Друга збiрка поезiй

Автор: Калинець Ігор

Дата добавления: 16 январь 2020

Количество просмотров: 214

Читать онлайн

Вiдчинення вертепу. Поезii з Украiни: Друга збiрка поезiй читать книгу онлайн

Вiдчинення вертепу. Поезii з Украiни: Друга збiрка поезiй - читать бесплатно онлайн , автор Калинець Ігор

Вперше збірка поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу» під назвою «Поезії з України» вийшла 1970 року у Бельгії у видавництві «Література і мистецтво» в оформленні Богдана Сороки, без відома і без дозволу авторів. Зробило це видавництво з двох причин, «щоб врятувати для української культури високоякісний вклад поетично-мистецької творчости молодого покоління, та — щоб культурні кола світу дізналися, якої якости і якого змісту українську культурну творчість придавлюють окупанти України».Сьогодні як ніколи актуальним є перевидання цієї оригінальної книги, що й робить з великим задоволенням літературна агенція «Піраміда».В оформленні книжки використано графіку Богдана Сороки.

Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала

ВПЕРЕД

Перейти на страницу:

* * *

люба

ми обоє

ще жовтодзюбі

бо що

ми знаєм

у голові

лиш вітер

отакі ми всевіди

а що

ми маєм

ложе

із трав

нескошених

отакі ми

розкошичі

а що

ми вмієм

написане

закреслити

отакі ми

рукомесники

люба

ми обоє

з тобою

ще жотодзюбі

ми не із світу

сього

ми

з неба

сьомого

* * *

панно

з очима

більшими

за айстри

вже й наче

осінь

осінній настрій

вже я

лагідний

мов щойно

з ікони

кучері з позолітки

елегійно

дзвонять

щодня

ходжу

з козубом

на прощу

у лісовика

що з ратицями

грибів

випрошую

та думаю

як квітку

з городця

вашого

вкрасти

панно

з очима

більшими

за айстри

* * *

чи не останній

зі шляхетного родоводу

мандрівних дяків

позаяк віршу різдв'яну

колядникам

укладаю

оковиту

з пиворізами

по застіллю кружляю

дай господи

в городі зело

в хаті весело

в городі зілля,

в хаті весілля

ще й діалектом

міщан дратую

чи не останній

зі шляхетного родоводу

з гербом

де на щиті блакиту

осінній листок калини

Відчинення вертепу. Поезії з України: Друга збірка поезій - i_010.jpg

Дійство третє

Відчинення вертепу. Поезії з України: Друга збірка поезій - i_011.jpg

Світильник

А. Бокотеєві

Осей світильник, прожертий червенню міді,

ще пращурам перед хрещенням щадив мед годин.

Опівночі на долівці оживали шкури ведмедів,

допивали з медуш, з’їдали воску бурштин.

Осей світильник забув свого горшколіпа,

що попелом у горщику на священнім горбі зотлів,

та й сам він не одно літописне літо

свічкою марив під згарищем у землі.

Осей світильник, старий непотріб музейний,

бокотей незугарний з огарком в зубах

якось вночі осіяв мені пращурів землю:

танцювала на кінчику полум’я наша журба.

Заклинання

Ось ще один бокатий бокотей,

що всі боки у блищиках поблеклих.

Якась ботвина в ньому чи будяк зблудив

і бовванів на 'дній нозі мов би лелека.

Не ялася мені на боканя божба,

загнув я в біса, а ж воно образа —

І буцім то уже боклаг чи жбан

по берег повен белені чи браги.

Боюсь того питва: небавом збуде блуд.

І буде як було і зверху і зі споду.

Чи вернеться будяк, що був отут

і перед хвилею шаснув у бовдур?

Корови

І. Марчукові

Чорні твої корови, як буй-тури, Іване,

несуть на рогах первісну ніч величаво.

Кривавого місяця жорновий камінь

нашу землю загірню поганством розчавив.

Похилилася жінка у ніч, як печалі коругва.

Дійницю їй, щоб таїнство молока вершити.

Очі тварин сумом в сутіні фосфорують,

спрозорюють нас крізь тисячоліття ширми.

Спить земля прабатьків під цвинтарним плотом,

застигли корови біля тирла на чатах.

Завойовуєм місто, Іване, на квадратах полотен,

а самі тягнемось до нашого первопочатку.

Знайомлення

Не тільки дивогляду, що борода —

річ набута у мандрах до Іваня-Золотого.

Іноді перо заглядає на дно каламаря

за алкоголем атраменту.

Тоді вигулькують як русалки слова,

ведуть доісторичну ягілку мови,

що мені милосердний білодід

залишив ласкаво на хатні потреби.

Не всіх я нині долічився побратимів,

на недругів не вистачає мені пальців,

пальців дружини і пальців дочки,

пальців друзів моїх і їхніх друзів.

ВПЕРЕД

Перейти на страницу:

Рекомендуем к прочтению

Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Ваш покiрний слуга кiт

I жили вони довго

Нiчого особистого

Украiна–Русь. Книга перша

Я знаю, що ти знаeш, що я знаю