Журба

Боровиковський Левко

           ЖУРБА

Горе ж тому кораблеві

Та у море занесенному,

Горе тому сиротині,

Від родини відлученному!

Куди віне буйний вітер —

Корабль в хвилях потопається,

Куди гляне сиротина —

Слізоньками обливається!

Ніхто з моря кораблика

До берега не привертає;

Ніхто в горі сирітоньки

До серденька не пригортає.

Горе ж мені на чужині,

Ніхто мною не кохається;

Чи заболить головонька —

Ніхто мене й не спитається!

Лягла журба на серденько

Так, як камінь на могилоньку,

Схилилася головонька,

Як маківка на билиноньку…

Коли б мені на чужині

Крильця дав соловеєчко:

Знявся та полетів би я,

Куди рветься моє сердечко!

Коли б мені на чужині

Родинонька та далекая:

Велась моя б розмовонька,

Веселая та легенькая…

Лети, сизий голубоньку,

Де рід мене сподівається:

Скажи моїй родиноньці

Я за нею убиваюся!.

                       1830.