З iсторii релiгiйноi думки на Украiнi

гляд ¹. Така напр. заохота до

Прелюбезний наш Спаситель На землі за нас страдав,

По усьому миру, по селам І по многим городам:

От злодіїв був гоним,

Всі ізбранні йшли за ним. Он распят був на хрестЬ,

Сам содержан на постЪ... Попостіть ся ж по денечку, По денечку, або й по два — Буде Господу угодно.

А хто три дні пропостить ся, Гріх во плоти умертвить ся. А у кого розум твердий,

посту:

Перетерпить день четвертий. А хто й пятий прострадає, Той плотию завладає.

Духа Свята призивая Перетерпить день шестой.

Хто ж седмицю попотягне, Благодать той получає,

Душу даром причащає. Покаяннєм очищає.

Он приносить Хрйсту кров, Очищаясь жизню внов.

Богу слава і держава Во віки віков.

Аминь.

Або ось псальма про громаду вірних, або як то у них зветься — «корабель»:

Кораблик, кораблик Воспливає по синьому морю, В кораблику корабельщики Терплять много горя.

А вірному молодцю Поміч подаєть ся,

Коли вірний молодець В обман не даєть ся,

І всі скорби і печали Терпить, побіждає,

А сам стоїть в кораблику, Рулем управляє,

Ко Отцю в висоту Просьбу посилає:

«Отець ти нас милосердний,

До всіх нас усердний!» Якби були всі матроси Своїм серцем прості. Друг вони на друга Моленно взирали,

За любов, за віру Головушки клали, Надежду на Бога Всегда б спокладали,

А земної слави Ні в чом не іскали.

Бо земная слава То горка отрава,

Хто з нею спознав ся, Той з Богом розстав ся.

¹ Мова в записях п. Бородаєвської мішана: в тій самій псальмі одні стихи мають цілком великоруський характер, инші український. Можливо, що записувались вони від людей з нахилом до жарі'о- нового мішання обох мов. Ритм також явно помилений місцями, але я не поправляю поданих нею текстів.

181

А нам, сестри — братя, Надо хрест терпіти:

Рай даром не дасть ся.

Покроють доскою,

Що возьмем з собою? Наша гордость, ціность За нас не заступить І грішную душу Од мук не откупить! Богу слава і держава Во віки віков.

Амінь.

Сам Бог унизив ся, На хресті очутив ся.

Не знаємо, братці, Чи будем видать ся В послідній часочок?

Тяжкий аскетизм хлистів (особливо безоглядний і нелюдський що до відносин подружи их і сексуальних) ¹ не дає можности широко розростись їх «кораблям». Тож поруч них і паралельно з ними розвиваються в тих же наших сторонах громади «скакунів», з подібною до хлистів містичною ідеольогЧею, культом «роботи Богови», або «радіннями», з тими ж більш менш псальмами,— але з дещо лекшим аскетичним режімом, напр. без тих неможливих постів, що роблять хлистівство занадто тяжким для маси. «Скакун- ство» таким чином являється слабшою формою «хлистівства», і «люде божі» так і дивляться здебільшого на «скакунів» як на «несовершенних» одновірців. З другого боку не лишилося без впливу на його поширеннє серед нашого селянства також і німецьке скакунство — що стало було ширитися між німецькими евангеликами в середині минулого столітя. Завдяки тому воно прибрало досить значні розміри між українською людністю на полудні — тільки що на зверх мало помітне, через велику потайність їх громад (так само як і «людей божих»), та зовнішнє удаваннє православности. Хоч скакуни ікон не шанують, але про око по хатах тримають. До церкви теж ходять, хоч і дають зрозуміти, що чинять се з примусу. Водного хрещення не узнають: по їх гадці дари св. Духа здобуваються побожним життєм, діти ж православних хоч і одержуть дари св. Духа,

¹ В «кораблі» не повинно бути подруж, не повинно родитись дітей. Народженнє дитини стягає ганьбу і виключеннє матери на якийсь час з громади. Найчастійше вагітність кінчиться пороненнєм, наслідком занадто сильного руху на «радіннях».

182

але затрачують через гріховне життє,— бо Дух не може пробувати в «храмі гріха». Супружества по можности уникають, а коли живуть з жінками, то без якого будь обряду. Мяса вживають мало, здебільше живляться стравою молошною та ростинною. Вважають, що через своє побожне життє стають «сосудами св. Духа», втілюють в собі Христа і под. Отся псальма дає короткий виклад їх віри:

Господь у небо одходив, Апостолам говорив:

Ви апостоли, пророки, Посмотрите по законам Та не кланяйтесь іконам, Деревяним образам Ні їх сліпим глазам,

Ні фіялам ні кадилам,

Ні їх кривим водилам (провідникам, духовним).

А у нас єсть Господь такой: В душу дЬйствує Дух Святой. Богу слава і держава Во віки віков. Амінь.

Такі от головнійші напрями, в котрих пішли релігійні шукання української народным маси наслідком незадоволення з офіціяльної церкви. В подробицях, очивидно, панувала, та мабуть і тепер панує, велика ріжнородність, про котру не можемо мати скільки небудь повного поняття. Та і взагалі про ідеольогію, інтелектуальний і моральний зміст сих шукань, наші відомости дуже загальні і мабуть часто недокладні, з тих причин, які я вже зазначив. З одного боку замкненість і виключність сих сект та більша чи менша, але завсіди неодмінна в деякій мірі таємничість, котрою вони обгортали своє реліг'ійне життє. З другої сторони — мале заінтересованнє ними української інтелігенції. А політичність і не-національність сект, заносні, російські форми їх культу знеохочували і тих дослідників та обсерваторів народ нього життя, які цінили в нім перед усім національний зміст, і тих, які вважали єдино важним в данім моменті розбудженнє соці ял ьної і політичної свідомости в масах. В тих формах, які прибрав в тих часах український релігійний рух, він здававсь мало цінним, або навіть просто шкідним і з одного і з другого погляду (своє підчеркованою аполітичністю і ненаціональністю).

183

Тому українська інтелігенція в переважній більшости не йшла далі протестів против інквізіціонних методів боротьби, против сього карання за приналежність чи переходи до сект, крівавих масових розправ та всяких негуманних заходів, як відбираннє дітей від сектантів, висилка і виключеннє з громад і под.

Була одначе хвиля більшого заінтересовання сим релігійним рухом; на початку 1890-х рр., головно під вражіння- ми блискучих успіхів баптизма, і представники ріжних громадських течій задумувались тоді над можливостями його використання — коли ще характер його не сформувавсь, а головно не усвідомивсь досить ясно. Пр. Драгоманов, як завзятий ворог клерикалізму, думав використати його, очивидно, для визволення народних мас зпід впливів духовенства і церкви, для спрямовання в бік більш ради- кально-соціяльних і політичних течій. Він думав, що з такою метою варто викликати подібний рух і в Галичині. В його паперах лишився такий начерк ісповідання віри для релігійної агітації в Галичині:

Руське брацтво.

1. Віримо в Бога, створителя світу і людей (зачеркнено: Котрий любить своє сотворіння і людей).

2. Признаємо посланців божих, котрі, як Ісус Христос, «навчали людей любити (зач.: всіх людей), одні одних, як самого себе (зач.: і жити як брати).

3. Шануємо всяку віру з усяким обрядом (зач.: церковним) , коли вони ведуть людей до любови, а не до противного.

4. Обіцяємо жити проміж себе як брати і сестри, і тим приміром, а також словом навертати людей усяких вір до нашого брацтва.

5. Три братчики, зібравшись до купи, можуть уложити собі громаду, котра має рішати про всякі свої справи і змовлятись у тих справах з другими громадами.

6. Всі громади братчиків з руською мовою (зач.: роблять) вмовляються про справи всего руського брацтва.

184

Походженнє сього начерку пояснює лист Драгоманова з 25.1 V.1891 —з приводу пересланого йому Павликом селянського листу з Коломийщини: «Чи не порадити їм справді формально закласти свого рода штунду. Хоч їх там 3—4, та і Ратушних та Рябошапок на Україні не було більше і працювати їм було важче через росс, закони. Нехай би хоч З—4 г'азди заявили урядови, що вони виходять з ун(іятсь- кої) церкви і закладають нову — «Руське Брацтво». А потім можна буде звести їх з англ., амер. і нім. баптистами і з укр. штундистами. Основи науки, або заповіди такого брац- тва треба викласти так, щоб вони цілком не виривали людей з готового г'рунту, і той же час не. спиняли поступу. На пробу посилаю 4 пункти,— котрі пошліть, куди слід з своїми радами. Про звязки з баптистами постараюсь я особисто літом у Лондоні, а ще й раніш через переписку».