Офiцерський корпус Армii УНР (1917—1921) кн. 2

Токайло Леонід (1.07.1895—11.02.1969), уродженець с. Тарасівка на Поділлі. 1914 р. пішов на фронт, у складі 32-го піхотного Кременчуцького полку брав участь у боях із німцями, за бойові заслуги дістав відзнаки Святого Георгія 4-го, 3-го та 2-го ступенів і чин прапорщика. У 1924 р. емігрував до Франції, мешкав у м. Гренобль. Голова філії товариства бувших вояків Армії УНР у Греноблі ^{415}.

Черняхівський Семен (1.09.1898 р. н., уродженець м. Конотоп, тоді Чернігівщина), в 1932 році закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії ^{416}.

Яременко Антін (17.12.1899 р. н., уродженець с. Вільховий Ріг, Харківщина), випускник гідротехнічного відділу Української господарської академії 1930 р. ^{417}

Яременко Олександр (21.12.1899 р. н., уродженець м. Ногайськ, Таврія), в 1928 р. закінчив агрономічний відділ Української господарської академії ^{418}.

Абрамович Василь, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 1920 років (Українська Господарська Академія в ЧСР, 1922–1935, Нью-Йорк, 1959)

Верба Дмитро, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 1930 років (Українська Господарська Академія в ЧСР, 1922–1935, Нью-Йорк, 1959)

Дубрівний Павло, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото поч. 60-х років (За Державність, Торонто, 1964, ч. 10)

Зозуля Левко, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 1920 років (Українська Господарська Академія в ЧСР, 1922–1935, Нью-Йорк, 1959)

Зозуля Лярго, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 1950 років

Левченко Микола, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, учасник другого Зимового походу, фото 1920 років (За Державність, Каліш, 1932, ч. 3)

Лихошва Борис, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 20-х років (За Державність, Варшава, 1939, ч. 9)

Токайло Леонід, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 1919 року (За Державність, Торонто, 1966, ч. 11)

Черняхівський Семен, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 1920 років (Українська Господарська Академія в ЧСР, 1922–1935, Нью-Йорк, 1959)

Яковлів Олександр, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 20-х років (За Державність, Варшава, 1938, ч. 8)

Яременко Антін, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фундатор видання історії 3-ї Залізної дивізії, повоєнне фото (Третя Залізна дивізія, Нью-Йорк, 1982, т. 2)

Яременко Олександр, випускник Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу, фото 1930 років (Українська Господарська Академія в ЧСР, 1922–1935, Нью-Йорк, 1959)

Доля випускників Спільної юнацької школи

Чотири випуски старшин, які дала Спільна юнацька школа, у складі Дієвої армії УНР не брали участі в бойових діях. Пояснити цей факт можна лише після детального розгляду подальшої долі її випускників.

З наказів по школі за 1922 р. бачимо, іцо вже восени цього року чимала кількість вихованців Спільної юнацької школи опинилась у Чехословаччині на навчанні в Українській господарській академії у Подєбрадах. Вони не припиняли зв’язку зі школою та навіть намагалися фінансово допомагати юнакам, що в умовах таборового життя тяжко хворіли. Зокрема, зі своєї невеликої стипендії за жовтень 1922 р. вони вирахували по 2 крони та переслали їх на потреби хворих на сухоти юнаків. У наказі по Спільній юнацькій школі Ч. 329 від 23 листопада 1922 р. було оголошено список цих жертводавців — колишніх викладачів та юнаків. Це були: сотник Юрій Дараган, поручик Гордій Скубій, хорунжі Олександр Варавін, Лев Завялів, Андрій Марченко, Павло Молодожоненко, Пилип Петрик, Олександр Сомчинський, Лев Уманець, Микола Фещенко-Чопівський, Іван Гейза, Олександр Ломацький, Тимотій Краснокутський, Микола Кулик, Олексій Батюта, Іван Гордіюк, Трохим Шептун, Юрій Канонир, Євген Корнилович, Павло Захарченко, Юрій Руденко, Василь Афанасієвський, Лука Коритник, канцеляристи (урядовці школи) Павло Гречишкин та Олександр Боровиків, юнаки Євген Кульчицький, Йосип Кушелів, Юрій Гаврун. Окрім того, дружина генерала Шаповала, Антоніна Шаповал, надіслала 5 крон ^{419}.

Серед перерахованих хорунжих та юнаків 4 належали до 1-го випуску, 17 — до другого. За ними пішли й інші вихованці школи, що стали студентами Української господарської академії в Подєбрадах та Українського педагогічного інституту в Празі, а потім працювали за фахом у Чехословаччини та Польщі.

Значна частина випускників школи залишилася у Польщі, не здобуваючи ніякої цивільної освіти. Їм довелося працювати на різних важких і часто низькооплачуваних роботах — на вугільних копальнях, лісозаготівлі, цукроварнях, у сільському господарстві тощо. Окремі випускники прийняли сан і стали священиками православних парафій Польщі та Східної Європи.

Друга світова війна суттєво вплинула на долю колишніх юнаків. Деяких було арештовано радянською владою у 1939–1941 чи 1944–1945 рр. Частину їх пізніше розстріляли радянські каральні органи НКВС або фашисти. Немало юнаків опинилося на службі у збройних силах Німеччини — батальйонах шуцманшафту та 14-й дивізії військ СС «Галичина».

Після закінчення Другої світової війни колишні випускники Спільної юнацької школи оселялися в Європі, Америці та Австралії. Здебільшого вони відігравали помітну роль у житті місцевих українських громад, займалися виданням україномовної літератури та часто фінансували його. Доля їх складалася по-різному.

Варавін Олександр (8.09.1899 р. н., уродженець с. Боголюбівка, Катеринославщина), у 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії ^{420}. Василевський Григорій (1902—14.11.1977, уродженець с. Михалкове під Одесою. У 1920 роки працював інженером у Чехословаччині, мешкав у Празі, після Другої світової війни емігрував до США. Помер та похований у м. Оберлін ^{421}.

Гурін Дмитро (26.10.1889—5.04.1967, уродженець с. Лавриківці, Полтавщина). 1930 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії. Після Другої світової війни емігрував до США, працював інженером-гідравліком, мешкав у Бостоні, похований на цвинтарі Баунд-Брук ^{422}.