Офiцерський корпус Армii УНР (1917—1921) кн. 2

Протягом Визвольної війни 1917–1921 рр. крізь українську армію загалом пройшло 11–12 тис. колишніх генералів та офіцерів російської армії. Деякі прослужили у ній лише місяць-два, інші — пройшли весь шлях від зародження українізованих частин у травні 1917 р. і до ліквідації армії у 1924 р.

Походження старшинського складу окремих частин Армії УНР у 1919–1922 рр. можна встановити за наявними архівними даними. За 1919 р. поки що віднайдено тільки один докладний список старшин із зазначенням місця їх народження. Це — список старшин 27-го (3-го) Залізнично-технічного полку 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР, складений 24 вересня 1919 р. На той час у полку налічувалося 49 старшин і урядовців із таких регіонів:

Київської губернії — 11,

м. Житомира — 10,

Полтавської губернії — 4,

Чернігівської губернії — З,

Росії (м. Курськ, м. Севськ, а також Оренбурзький повіт) — 3 (всі — росіяни),

Волинської губернії — 2,

Подільської губернії — 2,

м. Харкова — 2,

Херсонської губернії — 1,

м. Катеринослава — 1,

м. Львова — 1,

без зазначення походження — 9 ^{80}.

Українська військова маніфестація на Софійському майдані, Київ, квітень 1917 р. (фото з приватної колекції)

Отже, цей полк можна вважати цілком «правобережним». Наявність у ньому великої кількості старшин із Житомира пояснюється тим, що у січні 1919 р. полк формувався саме у цьому місті. Інші наявні списки частин, у яких би вказувалося походження офіцерів, стосуються вже періоду перебування Армії УНР у Польщі ^{81}:

Київської губернії — 22,

Подільської губернії — 22,

Полтавської губернії — 18,

Чернігівської губернії — 10,

Харківської губернії — 9,

Катеринославської губернії — 4,

Петроградської губернії — З (всі — росіяни),

Волинської губернії — 2,

Таврійської губернії — 1,

Херсонської губернії — 1,

Томської губернії — 1 (росіянин),

Туркестанського краю — 1 (росіянин).

Всього — 94 ^{82}.

Подільської губернії — 21,

Київської губернії — 19,

Полтавської губернії — 7,

Херсонської губернії — 6,

Харківської губернії — 4,

Галичини — 4,

Чернігівської губернії — З,

Волинської губернії — З,

Катеринославської губернії — 2,

Гродненської губернії — 1,

Холмської губернії — 1.

Всього — 71 ^{83}.

Київської губернії — 5,

Полтавської губернії — 5,

Волинської губернії — 5,

Харківської губернії — 4,

Подільської губернії — 4,

Херсонської губернії — 1,

Чернігівської губернії — 1,

Холмської губернії — 1,

Мінської губернії — 1 (білорус).

Всього — 27 ^{84}.

Як бачимо, в усіх зазначених частинах найбільше старшин походили з Київської та Подільської губерній, отже, з 1920 р. ядро Армії УНР становили уродженці Правобережної України. Окрім того, в українських підрозділах служило досить багато старшин-росіян, які походили не тільки з України, але й з етнічних російських регіонів. Це майже винятково кадрові офіцери російської армії — сотники, підполковники та полковники. Вони служили ледь не в усіх українських з’єднаннях і мали великий авторитет.

Уявлення про освітній і фаховий рівень українського старшинства можемо скласти на підставі досліджень полковника Гната Порохів-ського — начальника 2-ї Кулеметної бригади Армії УНР, яка у листопаді 1920 р. була інтернована на території Румунії. Г. Порохівський здійснив докладний статистичний аналіз підлеглих старшин, інтернованих у Румунії. У своїй роботі «Десять років на еміграції» він навів такі дані:

генералів — 1,

полковників та підполковників — 5,

сотників — 34,

поручиків — 59,

хорунжих — 136.

вища (академія) — 1,

військові училища за програмою мирного часу — 13,

військові училища та школи прапорщиків за програмою військового часу — 214,

старшини резерву — 4,

підвищені за бойові заслуги — 3.

університетська — 7,

незакінчена університетська — 16,

гімназії та реальні школи — 22,

технічні, агрономічні, комерційні училища — 22,

незакінчена середня освіта — 61,

кадетські корпуси — 6,

нижча освіта — 45,

учительські семінарії — 56.

Українській — 154,

Білій — 33,

повстанці — 37,

царській — 6,

Донській — 1,

Німецькій — 1,

Англійській — 1,

Кубанській — 1,

Червоній — 1.

Велика Україна — 202,

Галичина — 14,

Буковина — 2,

Кубань — З,

Угорська Україна — 1,

Бессарабія — З,

Дон — 1 (донський козак),

Росія — 7 (росіяни),

Німеччина — 1 (німець),

Німець, уродженець України — 1.

англійська (трохи) — 2,

французька (добре) — 2,

французька (трохи) — 14,

німецька (добре) — 23,

німецька (трохи) — 10,

німецька (початково) — 14,

румунська (добре) — 5,

румунська (трохи) — 11,

польська — 4,

болгарська — 2,

сербська — 1,

грецька — 1,

перська — 1,

мадярська — 1,

не володіють ніякими мовами — 144.

понад 50 років — 2,

від 40 до 50 років — 7,

від 30 до 40 років — 31,

від 20 до 30 років — 195.

неодружених — 213,

одружених — 22,

мають дітей — 5.

померло — 9,

самогубців — 2,

вбито радянськими агентами — 1,

повернулося в Україну для продовження боротьби — 14,

повернулося в Україну за амністією — 12,

виїхало до Чехословаччини — 22,

Польщі — 13,

Болгарії — 4,

Австрії — 1,

прийняло румунське підданство — 16,

залишилися в Румунії на правах емігрантів — 141.

1. Адміністративно-канцелярська робота (25):

а) урядовці приватних підприємств — 19,

б) урядовці хліборобських підприємств — 5,

в) кооператори;

2. Працюють за вищим фахом (6):

а) інженери — 1,

б) керівники маєтків — 2,

в) хіміки — 1,

г) художники — 1,

ґ) моряки — 1;

3. Власники підприємств (5):

а) фермери — 1,

б) комерсанти — 4;

4. Представники вільних професій (8):

а) співаки — 2,

б) професори музики — 1,

в) музиканти — З,

г) художники — 1,

ґ) фотографи — 1;

5. Фахові працівники (37):

а) будівельники — 1,