Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Характерна для укра╖нц╕в ментальн╕сть свободи, демонстру╓ дещо ╕нший метод вир╕шення демограф╕чних проблем - шляхом м╕грац╕й. П╕сля л╕кв╕дац╕╖ автоном╕╖ Гетьманщини, козаки, що складали 45% населення, отримали дов╕чне ╕ спадкове право власност╕ на ╖х земельн╕ д╕лянки, зг╕дно указу Миколи ╤ в╕д 25 червня 1832 року. (Кр╕м того, цей указ збер╕гав ряд традиц╕йних для козак╕в м╕сцевих прив╕ле╖в, зокрема, право продажу спиртних напо╖в). Висока народжуван╕сть, в╕дсутн╕сть голоду ╕ во╓н дуже скоро привели до зростання демограф╕чного тиску в стан╕ козак╕в. Под╕л земельних д╕лянок м╕ж нащадками мав ц╕лком визначену межу, за якою наступало обезземелення. (На 1839 р╕к було заре╓стровано 105 тисяч безземельних козак╕в з загально╖ к╕лькост╕ 534 тисяч╕). Це викликало ╕нтенсивн╕ м╕грац╕╖ козацтва в менш залюднен╕ частини ╕мпер╕╖ - в Новорос╕ю, на Дон, Кубань, Крим або зм╕ну форм зайнятост╕. (До реч╕, на т╕ ж земл╕ втекло близько 35 тисяч селян в╕дразу п╕сля введення кр╕посного права в 1783 роц╕ ╕ на цьому процес втеч╕ не припинився). Козацтво складало б╕льш динам╕чну ╕ моб╕льну частину сусп╕льства, здатну до швидкого реформування, високо╖ активност╕ ╕ моб╕л╕зац╕йно╖ спроможност╕, що продемонстрували зокрема под╕╖ 1812 ╕ 1831 рок╕в, коли в короткий час були створен╕ бо╓здатн╕ козацьк╕ полки без залучення ╕мперських кошт╕в. В той же час козацтво, хоч ╕ перетворюючись в селянство, являло собою ту соц╕альну групу, що пам'ятала традиц╕╖ козацько╖ вольност╕ ╕ збер╕гала укра╖нську ментальн╕сть.

П╕сля промислово╖ революц╕╖, а тим б╕льше в наш╕ часи, демограф╕чн╕ проблеми залишились актуальними т╕льки для кра╖н третього св╕ту. (Реально, ц╕ проблеми завжди мали аграрно-демограф╕чний характер, тобто були пов'язан╕ з нестачею земл╕ - ╓диним джерелом ╕снування людини в аграрних системах). Причина поляга╓ не т╕льки в ╕нтенсиф╕кац╕╖ агротехн╕ки, але головним чином, в виникненн╕ ╓диного св╕тового ринку товар╕в ╕ св╕тового розпод╕лу прац╕. (С╕нгапур ма╓ густоту населення 7,4 тисяч╕ на кв. км., в 100 раз╕в б╕льшу н╕ж на Укра╖н╕, ╕ в 17 раз б╕льший ВВП на душу населення). Разом з тим, наявн╕сть досить велико╖ к╕лькост╕ орно╖ земл╕, можлив╕сть жити на земл╕, маючи приватне господарство, форму╓ зовс╕м ╕ншу ментальн╕сть ╕ ╕ншу як╕сть життя, про що йтиметься нижче.

В ц╕лому ми бачимо, що розум людини здатен запоб╕гати наближенню сусп╕льства до тих границь, за якими починають д╕яти невблаганн╕ закони природи. Разом з тим, ц╕ границ╕ н╕куди не под╕лися, вони нависають над сусп╕льством, ╕ вся ╕деально налагоджена високо технолог╕чна, але внасл╕док цього - дуже вразлива машина за певних обставин може зупинитися, ╕ тод╕ зненацька настане ситуац╕я середини XIX стол╕ття з в╕дпов╕дними насл╕дками для населення. Так╕ обставини можуть скластися на наш╕й маленьк╕й ╕ т╕сн╕й планет╕ в вар╕ант╕ глобального катакл╕зму чи з╕ткнення цив╕л╕зац╕й, як це пророкують деяк╕ ф╕лософи. Вт╕м, по сво╖й сут╕ це може бути не з╕ткнення цив╕л╕зац╕й, а звичайний демограф╕чний тиск, що приведе до м╕грац╕й, як╕ можуть набрати войовничого в╕дт╕нку з подальшою дестаб╕л╕зац╕╓ю ╕ катастроф╕чними насл╕дками для найб╕льш цив╕л╕зованих рег╕он╕в. ╤ Укра╖на в такому випадку не зможе залишитися в сторон╕. Тобто треба ч╕тко усв╕домлювати, що занепоко╓ння виклика╓ не ╕слам, (який може сп╕в╕снувати з демократ╕╓ю не г╕рше християнства), а дуже висок╕ темпи зростання к╕лькост╕ населення в кра╖нах ╕сламу. В цьому поляга╓ б╕льш фундаментальна причина явища, що тракту╓ться як з╕ткнення цив╕л╕зац╕й. Якщо розум ╕ рац╕ональн╕сть не в╕зьмуть верх над рел╕г╕йним фундаментал╕змом ╕ попул╕змом, якщо не в╕дбудеться орган╕чного включення ╕сламського св╕ту в ╓дину св╕тову систему в╕дносин, ╕ при цьому буде досягнута певна межа густоти населення, почнуться агресивн╕ д╕╖ спочатку всередин╕ ╕сламського св╕ту (за "чистоту в╕ри"), а пот╕м ╕слам стане формальним приводом до агрес╕╖ в не╕сламський св╕т, под╕бно до того, як це було в часи Хрестових поход╕в. Якщо ця агрес╕я виникне, то вона в╕дбуватиметься вже в нових формах. Але це зовс╕м ╕нше питання.

Нарешт╕ ми можемо трохи наблизитися до в╕дпов╕д╕ на питання, яке мав на уваз╕ Кант, коли писав про криве дерево (людину), з якого важко вистругати пряму палку. ╤сну╓ ун╕версальний ╕нструмент "обробки людей" - соц╕альна практика, яку створю╓ сусп╕льство на протяз╕ довгого ╕сторичного часу ╕ яка реал╕зу╓ в соб╕ синтез ус╕х вим╕р╕в - природничого, технолог╕чного, орган╕зац╕йного, демограф╕чного ╕ ментального - синтез усього доброго ╕ усього злого, чого домоглася людина створити в даних природних умовах, при даному тип╕ сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖ ╕ даному ╕сторичному досв╕д╕. Розумна практика може приборкувати ╕нстинкти ╕ направляти ╖х в конструктивне русло, власне на це спрямован╕ рел╕г╕йн╕ вчення, ╕деолог╕╖ ╕ пол╕тичн╕ доктрини. Розумна практика може створити народ достойний ╕ працьовитий, що ста╓ вз╕рцем для ╕нших народ╕в. ╤нша практика може експлуатувати ╕нстинкти, створювати народ-завойовник, народ-паразит, або ж перетворювати власний народ в худобу, що розмовля╓. Процес утворення етносу чи нац╕╖ якраз явля╓ собою процес формування певно╖ соц╕ально╖ практики. Виникнення укра╖нства ╕ укра╖нсько╖ нац╕╖ являють собою ун╕кальний приклад такого процесу.

Частина друга

Ментальн╕сть свободи

Розд╕л 2.1. Поруб╕жжя.

Раб╕в до раю не пускають.

Системно розглядаючи ╕сторичн╕ процеси треба враховувати ╖х багатовим╕рн╕сть. Це значить, що в ╕нтерпретац╕╖ явища повинн╕ бути врахован╕ ╕ узгоджен╕, по можливост╕, вс╕ його вим╕ри. Особливо це стосу╓ться ситуац╕й, коли ╕стор╕я не зна╓ жодних документ╕в, спогад╕в чи переказ╕в, ╕ явище виника╓ наче н╕зв╕дки, раптом, в готовому вигляд╕. Саме таку ситуац╕ю ми ма╓мо по в╕дношенню до козацтва, а разом з ним - до виникнення укра╖нства, як певного вектору етногенезу, трансформац╕╖ русин╕в. Нема сумн╕в╕в у тому, що козацтво стало результатом довгого процесу, що почався в╕дразу п╕сля нашестя монгол╕в, тобто з середини XIII стол╕ття ╕ набув б╕льш менш завершених форм в к╕нц╕ XVI стол╕ття, тобто на протяз╕ трьох стол╕ть в╕дбувалися прихован╕ в╕д нас процеси, в яких ми можемо бачити початкову ╕ к╕нцеву стад╕ю. Чи може нас задовольнити знання лише к╕нцево╖ стад╕╖, що стала наче новою точкою в╕дл╕ку часу? Справа в тому, що ментальний вим╕р людини форму╓ться виключно минулим, нав╕ть далеким минулим того народу, з яким ця людина себе ототожню╓. Тому ми повинн╕ б╕льше взнати про минуле, про те - зв╕дки взявся той ╕мпульс вол╕, що створив укра╖нську нац╕ю ╕ ще не згас до сьогодення. А цей ╕мпульс був проявом характеру народу, що формувався власне в т╕ "темн╕" в╕ки.

Поруб╕жжя Рус╕ ╕ Дикого Поля традиц╕йно розгляда╓ться, як зона виникнення козацтва, що справедливо, бо власне з ним пов'язана специф╕ка виникнення укра╖нства. На цю тему написан╕ "гори" роб╕т. (Короткий ╖х огляд можна знайти, наприклад, в робот╕ В╕тал╕я Щербака, Укра╖нське козацтво: формування соц╕ального стану, 2000 р╕к). Спектр погляд╕в на козацтво, особливо в б╕льш стар╕ часи, вар╕ю╓ в д╕апазон╕ в╕д лицар╕в до бандит╕в, а щодо ╖х походження - в╕д славних потомк╕в киян або уходник╕в, до всякого наброду або ж залишк╕в татар. Оц╕нка ╖х соц╕ально╖ рол╕ так само вар╕ю╓ в╕д р╕вня творц╕в укра╖нсько╖ нац╕╖, до руйн╕вно╖ антидержавно╖ сили, що стояла на перешкод╕ "польському культурному плугу", або ж прир╕внювалась до рол╕ "диких кочовик╕в". Ясно, що давалась взнаки не т╕льки неповна ╕нформован╕сть або дещо однобокий п╕дх╕д, але й власна позиц╕я автора, перш за все в в╕дношенн╕ до державност╕ ╕ державотворення. Може чи не найпершими подивилися на це питання з б╕льш широких позиц╕й В.Б. Антонович ╕ М.О. Максимович, як╕ розглядали утворення козацтва, як результат процесу народно╖ колон╕зац╕╖ поруб╕жного степу. Не дивно що погляди "хлопомана" ╕ козацького нащадка сутт╓во в╕др╕знялись в╕д погляд╕в родовитого польського шляхтича, сп╕вця "культурного плуга", О. Яблоновського чи "сп╕вця ╕мпер╕╖" С.М. Соловйова. "Еще дальше пошли в своих определениях малороссийских козаков последователи Соловьева: они называли козаков ни больше ни меньше, как шайкой разбойников, дикими мамелюками, бродягами, развращенными членами общества, противообщественным элементом". (Д. Яворницький) В радянськ╕ часи, коли дом╕нувала марксистська догма, ╕сторики ус╕ма силами почали вишукувати наявн╕сть феодальних в╕дношень там, де не було нав╕ть ╖х запаху - в бездержавних утвореннях.