Украiнськi народнi пiснi

Там десь моя миленькая

Та пшениченьку поле.

Вона поле та все поле,

Кукіль вона вибирає,

Кукіль вона вибирає,

На сонечко поглядає.

Кукіль вона вибирає,

На сонечко поглядає,

На сонечко поглядає -

Миленького виглядає.

Ой у вишневому садочку

Ой у вишневому садочку,

Там соловейко щебетав:

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Там соловейко щебетав.

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Там соловейко щебетав.

Ой у зеленому садочку

Козак дівчину умовляв.

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Козак дівчину умовляв:

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Козак дівчину умовляв:

"Ой ти, дівчино чорноброва,

Ой чи підеш ти за мене?

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Ой чи підеш ти за мене?"

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Ой чи підеш ти за мене?"

"Моя матуся тебе знає:

Ти той козак, що все гуляє!

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Ти той козак, що все гуляє".

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Ти той козак, що все гуляє".

"А я матусі не злякаюсь.

Якщо з тобою покохаюсь!

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох.

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Якщо з тобою покохаюсь".

Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох.

Ай-я-я, ох-ох-ох,

Якщо з тобою покохаюсь".

Ой у лузі та ще й при березі

Ой у лузі та ще й при березі

Червона калина...

Породила молода дівчина

Хорошого сина.

Породила молода дівчина

Хорошого сина.

Вона його та ще й породила

В зеленій діброві,

Та не дала тому козакові

Ні щастя, ні долі.

Та не дала тому козакові

Ні щастя, ні долі.

Та й не дала тому козакові

Ні щастя, ні долі,

Тільки дала тому козакові

Та чорнії брови.

Тільки дала тому козакові

Та чорнії брови.

"Було б тобі, моя рідна мати,

Цих брів не давати,

Було б тобі, моя рідна мати,-

Щастя-долю дати!"

Було б тобі, моя рідна мати,-

Щастя-долю дати!"

Розвивайся а ти, сухий дубе,¹³-

Завтра мороз буде!..

Собирайся, молодий козаче,-

Завтра похід буде!

Собирайся, молодий козаче,-

Завтра похід буде!

"Я морозу та ще й не боюся -

Зараз розів’юся!"

"Я походу та ще й не боюся -

Зараз собернуся!"

"Я походу та ще й не боюся -

Зараз собернуся!"

Ой у неділеньку

Ой у неділеньку

Рано-пораненьку

Виряджала мати дочку

В чужу стороночку.

"Чужа стороночка,

Ще й чужії люди...

Ой хто ж тебе, моя доню,

Жалувати буде?"

"Ой буду робити

Ще й людям годити,

Тоді будуть мене, мамо,

Чужії любити!"

Ой буду ж я, буду

Неділеньки ждати,-

Чи не прийде, чи не прийде

Ненька одвідати?

Неділя минає,

Матінки немає;

Мабуть, же їй не жаль мене,

Що й не одвідає!

Уже ж я робила

І людям годила,

Та не знайшла тії неньки,

Що мене зродила!

Та не знайшла неньки,

Що мене зродила,

Тільки знайшла синє море,

Глибоке, безоднє...

Ой піду ж я з горя

До синього моря:

"Прийми мене, моє море,

Тепер мені горе!"

"Раде б я приймати,

Так земля не прийме,-

Проклинала тебе ненька,

Як була ти маленька!

Тоді проклинала,

Як пшеницю жала,

На гору йшла, тебе несла,

Ще й води набрала!"

"Було б тобі, мати,

Водиці не брати,

Аніж тобі свою доньку

Тяжко проклинати!

Було б тобі, мати,

І мене не брати,

Аніж тобі свою доньку

Тяжко проклинати!"

Ой у полі вітер віє

Ой у полі вітер віє,

А жито половіє,

А козак дівчину та й вірненько любить,

А зайнять не посміє.

А козак дівчину та й вірненько любить,

А зайнять не посміє.

Ой тим її не займає,

А що сватати має,

Ой тим же він, тим же та й не горнеться,

А що слави боїться.

Ой тим же він, тим же та й не горнеться,

А що слави боїться.

Сидить голуб на черешні,

А голубка на вишні,

Ой скажи, ой скажи, серце дівчино,

А що в тебе на мислі.

Ой скажи, ой скажи, серце дівчино,

А що в тебе на мислі.

А у мене те на мислі,

Що в тебе на думці.

Якби прийшов, прийшов до мене в садочок -

Посиділи б вкупці.

Якби прийшов, прийшов до мене в садочок -

Посиділи б вкупці.

Ой у полі дві тополі

Ой у полі дві тополі,

Одна другу перехитує;

А в козака дві дівчини,

Одна одну перепитує:

"Подруженько, любесенька,

Чи бачила мого милого?" -

"Ой бачила, ще й видала,

Ще й трошечки з ним постояла.

Тяжко зітхав, тебе питав,

Чого вчора не виходила?"

Ой у полі криниченька

Ой у полі та криниченька,

Там холодна водиченька.

Ой у полі та криниченька,

Там холодна водиченька.

Ой там Роман воли пасе,

Катерина воду несе.

Ой там Роман воли пасе,

Катерина воду несе.

Роман воли покидає,

Катерину переймає.

Роман воли покидає,

Катерину переймає.

Катерину переймає,

З відер воду виливає.

Катерину переймає,

З відер воду виливає.

- Ой Романе, Романочку,

Не гай мене до раночку,

- Ой Романе, Романочку,

Не гай мене до раночку,

Бо ця вода не літняя,

В мене мати не рідная.

Бо ця вода не літняя,

В мене мати не рідная.

Буде бити ще й лаяти,

Ще й Романом докоряти.

Буде бити ще й лаяти,

Ще й Романом докоряти.

- Де ж ти, дівко, барилася,

Вже й вечеря зварилася!

- Де ж ти, дівко, барилася,

Вже й вечеря зварилася!

- Налетіли гуси з броду,

Замутили чисту воду.

- Налетіли гуси з броду,

Замутили чисту воду.

Я, молода, постояла,

Поки вода устояла!

Я, молода, постояла,

Поки вода устояла!

Ой у полі криниченька

Ой у полі криниченька,

В ній холодна водиченька.

Ой у полі криниченька,

В ній холодна водиченька.

Ой там Галя воду брала

Та й з Романом розмовляла.

Ой там Галя воду брала

Та й з Романом розмовляла.

Ой став Роман жартувати,

З відер воду виливати.

Ой став Роман жартувати,

З відер воду виливати.

"Ой, Романе, Романочку,

Не лий воду на сорочку.

"Ой, Романе, Романочку,

Не лий воду на сорочку.

Бо лихую матір маю -

Буде бити - добре знаю.

Бо лихую матір маю -

Буде бити - добре знаю.

Буде бити ще й лаяти

І Романом докоряти.

Буде бити ще й лаяти

І Романом докоряти.

Ой, Романе, Романочку,

Сватай мне, львів’яночку".

Ой, Романе, Романочку,

Сватай мне, львів’яночку".

Ой у полі нивка

Ой у полі нивка, кругом материнка...

Там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. (2)

Жала ж вона, жала, сіла спочивати,

Їхав козак з України, мусив шапку зняти. (2)

Мусив шапку зняти, "день добрий" сказати.

"Помагай біг, дівча моє, тобі жито жати!" (2)

А дівчина стала, йому одказала,

Вона ж йому одказала - серденьком назвала. (2)

"Як їдеш додому, не кажи нікому,

Бо рознесуть цеє люди, як вітер солому! (2)

А вітер тихенький, солома легенька, -

Візьмуть мене люди в зуби, я ще ж молоденька!" (2)

А вже ж цяя слава по всім світі стала,

Що дівчина козаченька серденьком назвала. (2)

А вже ж тая слава по всім городочку,