Украiнськi народнi пiснi

Ще раз подивлюся. (2)

Не так на Вкраїну,

Та не так на Вкраїну,

Як на ту дівчину! (2)

По світлоньці ходжу

Та по світлоньці ходжу,

Та й не находжуся. (2)

Кого вірно люблю,

Та кого вірно люблю,

Та й не надивлюся! (2)

Кого ж ненавиджу,

Та кого ненавиджу,

З тим не розминуся! (2)

Ой там за морями

Ой там за морями високії гори

Туманом повиті...

Ой там за лісами широкеє поле

Чорні галки вкрили.

Ой там за лісами широкеє поле

Чорні галки вкрили.

Ой ви галки, галки ви чубарки,

Підніміться вгору.

Ой ви, хлопці, славні запорожці,

Верніться додому.

Ой ви, хлопці, славні запорожці,

Верніться додому.

Ой раді б ми догори підняться,

Туман налягає.

Ой раді б ми додому вернуться,

Петро не пускає.

Ой раді б ми додому вернуться,

Петро не пускає.

Ой не так той Петро, Петро той проклятий,

Як Петрова мати,

Хоче нами, нами козаками

Турка звоювати.

Хоче нами, нами козаками

Турка звоювати.

Вона нами, нами козаками

Турка не звоює,

Вона нами, нашими тілами

Орлів нагодує.

Вона нами, нашими тілами

Орлів нагодує.

Вона нами, нами козаками

Турка не звоює,

Вона нами, нашими кістками

Дунай загатує.

Вона нами, нашими кістками

Дунай загатує.

Ой там, із-за гори

Ой там, із-за гори,

Вітер повіває. (2)

Ой мати дочку

Про життя питає. (2)

"Ой спитай, мати,

Да й в сірого утяти. (2)

Що сіреньке утя

На морі ночує. (2)

Ой воно ж моє

Все горенько чує. (2)

Що первеє горе,

То дитина мала. (2)

А другеє ж горе,

То свекруха лиха. (2)

А найтяжче горе,

Що милий покидає!" (2)

Ой там, на товчку, на базарі

Ой там, на товчку, на базарі,

Жінки чоловіків продавали,

Як прийдеться до ладу,

То я свого поведу та й продам.

Із лик мотузок ізсукала,

Взяла свого милого залигала

Та й повела на базар,

До терниці прив’язала.

Як наїхало торгувальниць,

Як наїхало купувальниць,

Стали думать і гадать,

Що за цього мужа дать.

А за цього мужа треба дати,

А за цього мужа треба дати:

Сорок коней вороних

Ще й сто рублів золотих.

Ой стала я, подумала:

З кіньми треба возиться,

А з грошима треба носиться,

А мій милий, чорнобривий,

До роботи не лінивий,

Він для мене знадобиться.

Він насіє, наоре,

Ні для кого, для мене,

Ти, мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.

Ти, мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.

Ой ти знав, нащо брав

Ой ти знав, нащо брав

Міщаночку з міста!

Я не їла й не їстиму

Гречаного тіста!

Ой ти знав, нащо брав

Мене, невеличку!

Мене мати годувала,

Як перепеличку!

Ой ти знав, нащо брав

Мене, недорослу!

Мене мати годувала,

Як свиню поросну!

Ой ти знав, нащо брав -

Я не вмію жати!

Напни мені холодочок,

Я буду лежати!

Ой ти знав, нащо брав -

Не вмію й косити:

Як не стане свого хліба,

Мусим попросити!

Ой ти, гарний Семене

"Ой ти, гарний Семене,

Прийди сядь коло мене;

І корова в мене є,

Сватай мене, Семене!"

І корова в мене є,

Сватай мене, Семене!"

"Нащо мені та корова,

Як ти сама, як ворона;

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

"Ой ти, гарний Семене,

Прийди, сядь коло мене;

І курочка в мене є,

Сватай мене, Семене!"

І курочка в мене є,

Сватай мене, Семене!"

"Нащо мені тая курка,

Що ти сама, як та дурка;

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

"Ой ти, гарний Семене,

Прийди, сядь коло мене;

І ягниця в мене є,

Сватай мене, Семене!"

І ягниця в мене є,

Сватай мене, Семене!"

І ягниця в мене є,

Сватай мене, Семене!"

"Нащо мені та ягниця,

Як ти сама, як мазниця;

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

А я візьму в одній льолі,

Аби мені до любові!"

Ой ти, дівчино зарученая

"Ой ти, дівчино зарученая,

Чого ти ходиш засмученая?"

"Ой ходжу, ходжу засмученая,

Що не за тебе зарученая!"

"Ой ти, дівчино, словами блудиш -

Сама не знаєш, кого ти любиш!"

"Ой знаю, знаю, кого кохаю,

Тільки не знаю, з ким жити маю.

Ой знаю, знаю, із ким кохаюсь,

Тільки не знаю, з ким повінчаюсь.

Вийду на поле, гляну на море -

Сама я бачу, що мені горе.

Сама я бачу, чого я плачу:

Свого милого в вічі не бачу.

Буду стояти на тім камені,

Поки не прийде милий до мене.

Буду терпіти велику муку,

Поки не скаже: "Дай мені руку!"

"Ой ти, дівчино - чарівниченько,

Причарувала моє серденько.

Причарувала серце і душу,

Тепер тебе я любити мушу".

"Якби ж ти так знав з сіней до хати,

Як я умію та чарувати.

У мене чари - чорні брівоньки,

Моя принада - сама молода;

У мене чари завжди готові -

Біле личенько і чорні брови".

Ой ти, дівчино, горда та пишна

- Ой ти, дівчино,

Горда та пишна,

Чом ти до мене

Звечора не вийшла?

Чом ти до мене

Звечора не вийшла?

- Ой як я маю

До тебе ходити?

Кругом живуть воріженьки,

Будуть нас судити!

Кругом живуть воріженьки,

Будуть нас судити!

- Ой нехай судять,

Да на своє лихо!

Ми з тобою, моє серце,

Любімося тихо!

Ми з тобою, моє серце,

Любімося тихо!

Ой нехай судять,

Да як розуміють:

Прийде тая годинонька,

Що всі поніміють.

Прийде тая годинонька,

Що всі поніміють.

Ой ти, кицю, кицю

Ой ти, кицю, кицю,

Піди по водицю,

Не впади в криницю.

Ой ну, люлі, люлі.

Пішла киця по водицю

Та й упала у криницю.

Пішов котик рятувать,

А вже кицю не видать.

Узяв кицю за вушко

Да й положив на сушко:

"Лежи, кицю, висихай,

Свого кота дожидай".

Ой ну, люлі, люлі.

Ой ти, коте рябку

Ой ти, коте рябку,

Та вимети хатку,

А ти, коте сірий,

Та вимети сіни,

А ти, котку рудю,

Та вимети грубу,

А ти, кішко, не ворчи,

Піди сміття одімчи.

А ти, волохатий,

Біжи кругом хати.

Тільки, котку, не мурчи,

Дитиночки не збуди.

А ти, коте муругий,

Прийди до нас удруге,

До нашої хати

Дитя колихати.

А ти, коте чорний,

Та сідай у човен,

Вези рибки повен.

Та запряжеш конячок,

Та поїдеш на лужок,

Наламаєш квіточок

Забавляти діточок.

Поїдеш у долину

По червону калину

Забавляти дитину.

Ой ти, коте, не гуди

Ой ти, коте, не гуди,

Спить дитина, не збуди.

Дитяточко маленьке,

Воно спатки раденьке,

Дитяточко малесеньке,

Воно спатки радесеньке.

Ой ти, місяцю, а я зіронька ясна

Ой ти, місяцю,

А я зіронька ясна;

Ой ти парубок,

А я дівонька красна.

Ой ти, парубок,

А я дівонька красна,

В вишневім саду

Я ж тобі коника пасла.

Пасла я коня

Звечора й до півночі,

І спала роса

На мої карі очі.

Не так на очі,

Як на русую косу.

Серце-козаче,

Віночка не доношу.

Ой ти, місяцю-зоре

Ой ти, місяцю-зоре,

Та світи на все поле, -