Живий мох
На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу Живий мох, Михановский Владимир Наумович- . Жанр: Научная фантастика. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Название: Живий мох
Год: 1963
Дата добавления: 15 январь 2020
Количество просмотров: 131
Живий мох читать книгу онлайн
Живий мох - читать бесплатно онлайн , автор Михановский Владимир Наумович
Грізний космос. Холодне мерехтіння далеких світів. Ще недавно Всесвіт здавався неприступним. Але сьогодні вже будять громами світанкову тишу ракети, штурмуючи космічні висоти.
Та думка фантастів лине далі, в майбутнє, коли зореплавство стане звичним і буденним.
Друже, прочитавши ці оповідання, ти переживеш разом із зоряними капітанами небезпечні пригоди в глибинах Всесвіту, відчуєш романтику наукових пошуків і відкриттів.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Перейти на страницу:
мене й помістили в центрі сфери. А світлова сигналізація килимів – це, певно, їхня мова.
Те, що було потім, підтвердило мій здогад. Поруч з нерухомим диском молочно засвітився великий прямокутник. У лівому верхньому кутку замигтіла жовта цятка. Ну, звичайно! Адже коли мене переносили, на килимках спалахували жовті цятки. Мабуть, жовта цятка означала ідею руху.
За цей сеанс мені вдалося узнати біля десяти світлових сигналів, що відповідали різним поняттям.
Потім мене опустили на дно сфери. Відкрився отвір. Я опинився в вузькому коридорі, слабо освітленому синюватим світлом.
Раптом щось темне кинулось мені назустріч. Я інстинктивно притиснувся до стіни. Відчув на своєму обличчі щось холодне і…
– Капітане! Як ви себе почуваєте?
– Кір! – закричав я. – Ти з «Сніжинки»? А де Микола?
– Штурман Микола у сусідньому приміщенні.
Скафандр у штурмана був закіптюжений, обличчя змарніле.
Знову ми були разом.
10
…Гарно думається під мірне гудіння авто-фіксатора. Тепер, коли «Сніжинка» лягла на стаціонарний курс, ми з субсвітловою швидкістю летимо до Землі.
Через три з половиною роки пристанемо до Карантинного супутника. А потім – Земля. Трибуна Прощань і Зустрічей… Обійми друзів і родичів, які – що вдієш! – постарішали набагато більше за нас.
Знову й знову згадую наші дивовижні пригоди на цій планеті, згадую, як ми порозумілися з Живим Мохом.
Неоціненним помічником виявився Кір. його бездоганна електронна пам’ять досить швидко засвоїла систему світлових сигналів місцевих жителів. Кір став рухомим словником, без якого ні я, ні штурман не могли обійтись.
Живий Мох! Можливо, це не зовсім вдала назва для розумних істот, що населяють планету. Хай учені Землі придумають кращу назву.
Мов зачаровані, блукали ми по гігантських спорудах, де синтезується їжа для Живого Моху. З вершин гір милувалися планетою, її синіми гаями, спостерігали оранжеві вихори, що кружляли на рівнинах. І з кожним днем ці істоти здавалися нам все менш незвичайними…
11
Щойно до мене в рубку вбіг Кір і сказав, що робот Енквен спіймав позивні маяка космічного зв’язку Карантинного супутника.
Отже, наша подорож наближається до кінця. Незабаром земляни побачать нас на блакитних екранах телевізорів. Ми, за давньою традицією, розкажемо про все побачене й пережите.
А потім вони побачать… Живий Мох! Авжеж, Живий Мох…»
Капітан на мить одірвався від бортового журналу й подивився на боковий стелаж, де мирно дрімав Живий Килим – почесний гість Землі…
Те, що було потім, підтвердило мій здогад. Поруч з нерухомим диском молочно засвітився великий прямокутник. У лівому верхньому кутку замигтіла жовта цятка. Ну, звичайно! Адже коли мене переносили, на килимках спалахували жовті цятки. Мабуть, жовта цятка означала ідею руху.
За цей сеанс мені вдалося узнати біля десяти світлових сигналів, що відповідали різним поняттям.
Потім мене опустили на дно сфери. Відкрився отвір. Я опинився в вузькому коридорі, слабо освітленому синюватим світлом.
Раптом щось темне кинулось мені назустріч. Я інстинктивно притиснувся до стіни. Відчув на своєму обличчі щось холодне і…
– Капітане! Як ви себе почуваєте?
– Кір! – закричав я. – Ти з «Сніжинки»? А де Микола?
– Штурман Микола у сусідньому приміщенні.
Скафандр у штурмана був закіптюжений, обличчя змарніле.
Знову ми були разом.
10
…Гарно думається під мірне гудіння авто-фіксатора. Тепер, коли «Сніжинка» лягла на стаціонарний курс, ми з субсвітловою швидкістю летимо до Землі.
Через три з половиною роки пристанемо до Карантинного супутника. А потім – Земля. Трибуна Прощань і Зустрічей… Обійми друзів і родичів, які – що вдієш! – постарішали набагато більше за нас.
Знову й знову згадую наші дивовижні пригоди на цій планеті, згадую, як ми порозумілися з Живим Мохом.
Неоціненним помічником виявився Кір. його бездоганна електронна пам’ять досить швидко засвоїла систему світлових сигналів місцевих жителів. Кір став рухомим словником, без якого ні я, ні штурман не могли обійтись.
Живий Мох! Можливо, це не зовсім вдала назва для розумних істот, що населяють планету. Хай учені Землі придумають кращу назву.
Мов зачаровані, блукали ми по гігантських спорудах, де синтезується їжа для Живого Моху. З вершин гір милувалися планетою, її синіми гаями, спостерігали оранжеві вихори, що кружляли на рівнинах. І з кожним днем ці істоти здавалися нам все менш незвичайними…
11
Щойно до мене в рубку вбіг Кір і сказав, що робот Енквен спіймав позивні маяка космічного зв’язку Карантинного супутника.
Отже, наша подорож наближається до кінця. Незабаром земляни побачать нас на блакитних екранах телевізорів. Ми, за давньою традицією, розкажемо про все побачене й пережите.
А потім вони побачать… Живий Мох! Авжеж, Живий Мох…»
Капітан на мить одірвався від бортового журналу й подивився на боковий стелаж, де мирно дрімав Живий Килим – почесний гість Землі…
Перейти на страницу:
Рекомендуем к прочтению
