Людина, що знайшла своє обличчя

На почесному місці сиділи Гедда Люкс, її жених — ліворуч і містер Пітч — праворуч. Містерові Пітчу подобалась витівка Престо. Попиваючи тонке вино, містер Пітч, трошки нахиливши голову до Гедди Люкс, з усмішкою говорив:

— Хто б він не був, цей новий Престо, він непогано починає своє нове життя. Чого доброго, з нього будуть люди. І притому… — Пітч надпив з бокала, — його казкове перевтілення і фантастичний судовий процес стали для нього чудовою рекламою. Такої реклами не зробиш і за півмільйона доларів. Так, він усе-таки зробить себе. І якщо у нього справді талант колишнього Престо, то з ним, мабуть, варто повозитися.

Люкс слухала, зацікавлено поглядаючи на Престо, а її жених прислухався до слів Пітча з прихованою тривогою. Престо міг стати небезпечним конкурентом на екрані і в житті. Лоренцо здавалося, що Люкс дивиться на Тоніо не тільки з цікавістю, але й з ніжністю.

Престо підняв бокал вина, жовтого і прозорого, мов янтар, і сказав маленький спіч:

— Леді і сери! Чи знаєте ви, що в Китаї існує такий вислів: «людина, що втратила обличчя»? Так кажуть про якусь людину, що зробила непристойний вчинок. «Людина, що втратила обличчя» там підлягає громадянській смерті. Правда, в Китаї… а Китай — азіатська країна… У нас, в найкультурнішій країні світу, зовсім інше. У нас наше обличчя міцно спаяне з нашим гаманцем. І поки гаманець, повний, нам не загрожує втрата обличчя, в китайському розумінні слова, яким би шахрайством ми не займались. Але горе тим, хто осмілюється, як я, змінити своє фізичне обличчя. Тоді їх позбавляють усього: грошей, імені, дружби, роботи, любові. Та чи й може бути інакше в країні, де панує долар? Хай не подумають мої шановні гості, що я критикую прекрасні закони нашої чудової країни. О, ні! Я повністю визнаю розумність цих законів і звичаїв. Я підкоряюсь їм. Я схиляюсь перед ними. Я зробив помилку, фатальну помилку, змінивши своє обличчя, і тепер я публічно каюсь. Навряд чи зможу я, навіть з допомогою доктора Цорна, повернути свій колишній вигляд. Але даю урочисту обіцянку — не міняти більше свого обличчя і прошу товариство вибачити мені мою помилку, зроблену через недосвідченість, і прийняти мене в своє лоно, як біблійний отець прийняв блудного сина. І побачите, я буду гідним сином!

Промова ця, трохи дивна в середині, під кінець сподобалась усім. Престо аплодували. Кореспонденти швидко писали.

Антоніо випив бокал вина, вклонився і вийшов на веранду.

— Ні, прямо молодець! — говорив захоплений Пітч. — Такої здібності до саморекламування я не знав навіть у колишнього Престо. Далебі з нього варто зробити людину з іменем. Та де ж він? Я хочу з ним цокнутись.

— Я теж! — несподівано підхопила Гедда Люкс і підвелася разом з Пітчем.

Вони пройшли на веранду. Там Престо не було.

— Престо! Тоніо Престо! Де ж ви? — кричав містер Пітч, розпліскуючи вино в бокалі. — Тоніо! Хлопчику!

— Тоніо! — мелодійно гукала і Люкс.

Але Тоніо не було. Тоніо мов крізь землю провалився. Обійшли весь сад готелю, відданий на цей вечір у повне і виключне розпорядження бенкетуючих, — Тоніо не було. Повернулися в зал. Нарешті гості, втративши терпіння, почали один за одним непомітно розходитись, обговорюючи дивну поведінку господаря.

— Може, це теж для реклами? — сказав Пітч, повертаючись додому в своєму автомобілі разом з Люкс. — Але він перестарався, цей пустун Тоніо. Все треба робити в міру. — І, не соромлячись присутності Люкс, Пітч солодко позіхнув.

Жертви «чаклунства»

Дні минають за днями, а про Тоніо Престо нічого не чути — він як у воду впав. Містер Пітч деякий час чекав появи блудного сина, але потім махнув рукою: час і робота не ждуть. Лоренцо Марр боявся повернення Престо не тільки як артиста-конкурента, але й як суперника — претендента на руку і серце Гедди Люкс. Після славнозвісної прощальної вечері Люкс несподівано заявила своєму нареченому, блискучому Лоренцо Марру, що він не повинен квапити її з заміжжям. Невже новий Престо очарував її, і вона чекає його повернення? 3 нею діється щось недобре. Навіть містер Пітч помітив, що Люкс змінилася, стала якась млява, задумлива, неуважна, часом дратівлива. А втім, і сам Пітч останнім часом почуває себе погано: якась слабість, задишка. Але працювати треба! Містер Пітч задумав ставити новий великий фільм під назвою «Торжество любові» з Лоренцо Марром і Геддою Люкс у головних ролях. Містер Пітч діяльно готувався до цієї постановки. В його кабінеті з самого ранку радяться головні персонажі, режисери, оператори, архітектори.

Міс Люкс тільки що приїхала. Вона ввійшла в кабінет, підійшла до столу містера Пітча і, простягаючи йому руку через стіл, сказала:

— Здрастуйте, містер. Ви все повнішаєте.

— Страшенно повнішаю, — відповів містер Пітч.

Кожного дня він збільшував у вазі кілька фунтів і тепер був, наче ожирілий кабан.

— А ви, здається, перевершили моду? — запитав Пітч, дивлячись на спідницю міс Люкс. Спідниця справді була надто коротка.

Гедда зніяковіло подивилася на свою спідницю.

— Я не вкорочувала її, — відповіла вона. — Я сама не розумію, що трапилося з моїми платтями. Вони немовби самі вкорочуються.

— Або ви ростете, — жартома сказав Пітч. — А ви, Лоренцо, худнете не щодня, а щогодини!

Лоренцо тяжко зітхнув і розвів руками. Він виглядав дуже погано, схуд так, що костюм висів на ньому мішком. Красунь Марр навіть немовби став менший на зріст, штани його стали довшими і лягли буфами на черевики.

— Я вже звертався до лікаря. Прописав посилене харчування.

— У вас щоки запали. Якщо так піде й далі, ви не зможете зніматись. Ніякий грим не допоможе. Вам доведеться взяти відпустку і полікуватися.

Поговоривши ще про справи і ролі, вони вирушили в ательє. Оператор Джонсон порався біля апарата. Він попросив Люкс стати біля відміченої на підлозі риси, подививсь у візир і сказав:

— Ви ріжетесь.

Люкс глянула на апарат і на підлогу навколо себе. Цього не могло бути. Вона стояла майже в центрі фокуса.

— Вашої зачіски не видно. Ви виросли, міс Люкс. В ательє почувся сміх.

— Я не жартую, — додав Джонсон. — У п’ятницю я знімав вас на цьому самому місці. Ось риса, апарат стоїть нерухомо. Тоді ви входили в кадр, а тепер ріжетесь угорі майже до половини лоба.

Люкс зблідла. Вона злякано дивилася на свою коротку спідницю. Невже вона, Гедда, почала рости? Але ж це немислимо! Вона не дівчинка. Однак не тільки спідниця, але й рукава, які стали коротші, говорили про те, що вона, мов підліток, виростає з свого плаття.

Досвідчене око Джонсона зробило ще одне відкриття. Джонсон заявив, що Лоренцо не тільки схуд, але став нижчий сантиметрів на три. Це вже було зовсім неймовірно, а проте Джонсон довів, що це так.

Усі здивовано переглянулись. Артисти на другорядних ролях, які були на вечері у Престо, насмілились заявити, що з ними теж відбувається щось незрозуміле. Одні з них повнішали так же швидко, як і містер Пітч, інші марніли, одні починали рости, інші — зменшуватись. Усіх «потерпілих» охопив панічний жах. Люкс знепритомніла. Лоренцо хникав.

Негайно викликали лікаря, і всі стали за рангом: попереду Пітч, — він навіть Гедді не уступив своєї черги, — за ним Гедда, приведена до пам’яті, Лоренцо, потім інші артисти по черзі. Амбулаторний прийом відбувався в кабінеті Пітча.

Лікар уважно оглянув своїх пацієнтів, але не виявив ніяких органічних захворювань. Він непевно хитав головою і розводив руками. Всі органи здорові. Немовби все гаразд. Тільки у містера Пітча лікар визнав ожиріння серця, що неминуче при такій повноті.

— Треба лікуватися від ожиріння. Дієта, гімнастика, прогулянки…

— Пробував — не допомагає, — безнадійно відповів Пітч. — Чи не отруїв мене бува під час вечері Престо? — Лікар заперечливо махнув рукою. — Нема нічого дивного, — говорив далі Пітч. — Зверніть увагу: повнішають, худнуть, виростають і стають менші на зріст усі, хто був на вечері у Престо.

— Але медицина не знає таких отрут, — відповів лікар.