Туманнiсть Андромеди

Розпорядники свята оголосили перерву. Мвен Мас кинувся шукати Чару, а Веда Конг і Евда Наль вийшли на гігантські, шириною з кілометр, сходи з блакитного непрозорого скла-смальти, що вели від стадіону прямо в море. Вечірні сутінки, прозорі й прохолодні, викликали в обох жінок бажання скупатися за прикладом тисяч учасників свята.

— Вона чудова артистка, — мовила Евда Наль. — Сьогодні ми бачили танець сили життя! Це, очевидно, і є Ерос стародавніх…

— Я теж зрозуміла Карта Сана, що краса насправді важливіша, ніж нам здається. Вона — щастя і зміст життя, він добре сказав тоді. І ваше визначення справедливе, — погодилась Веда, скидаючи туфлі і занурюючи ноги в теплу воду, що хлюпотіла на сходинках.

— Справедливе, якщо психічна сила народжена здоровим, повним енергії тілом, — поправила Евда Наль, знімаючи плаття і кидаючись у прозорі хвилі.

Веда наздогнала її, і обидві попливли до величезного гумового острова, що вигравав сріблом за півтора кілометра від набережної стадіону. Плоска, на одному рівні з водою, поверхня острова була оточена рядами наметів у формі черепашок з перламутрової пластмаси таких розмірів, щоб захистити від сонця й вітру три-чотири особи і повністю ізолювати їх від сусідів.

Обидві жінки лягли на м’якій, гойдливій підлозі “раковини”, вдихаючи вічно свіжі пахощі моря.

— Відтоді, як ми бачились на березі, ви ще більше засмагли! — сказала Веда, оглядаючи подругу. — Були біля моря чи це пілюлі загарного пігменту?

— Пілюлі ЗП, — призналася Евда. — Я була на сонці тільки вчора й сьогодні.

— Ви справді не знаєте, де Рен Боз? — допитувалась Веда.

— Приблизно знаю, і цього мені досить, щоб турбуватися! — тихо відповіла Евда Наль.

— Хіба ви хочете?.. — Веда замовкла, не довівши до кіпця думки, а Евда підвела ліниво опущені повіки і прямо глянула їй у вічі.

— Рен Боз мені здається якимсь безпорадним, ще не зрілим хлопчиськом, — нерішуче заперечила Веда, — а ви така цільна, з могутнім розумом, не поступаєтесь жодному чоловікові.

— Це мені говорив і Рен Боз. Але ви помиляєтесь в його оцінці, такій же однобічній, як і сам Рен. Це людина сміливого і могутнього розуму, величезної працездатності. Навіть тепер на планеті небагато знайдеться таких людей. В поєднанні з його здібностями інші його якості здаються недорозвиненими, бо вони такі, як у середніх людей або навіть більш інфантильні. Ви правильно назвали Рена — він хлопчисько, але разом з тим він — герой у точному розумінні цього слова. От Дар Вітер — у ньому теж є щось хлопчаче, але воно просто від надмірності фізичної сили, а не від нестачі її, як у Рена.

— А якої ви думки про Мвена? — поцікавилась Веда. — Тепер ви краще познайомилися з ним?

— Мвен Мас — красива комбінація холодного розуму і архаїчного шаленства бажань.

Веда Конг розсміялася:

— Як би мені навчитися такої точності характеристик!

— Психологія — мій фах, — знизала плечима Евда. — Але дозвольте мені тепер поставити вам запитання. Ви знаєте, що Дар Вітер дуже приваблює мене?..

— Ви побоюєтесь половинчастих рішень? — зашарілась Веда. — Ні, тут не буде згубних половинок і нещирості. Все до дзвінкості ясно. — І під допитливим поглядом ученого-психіатра Веда спокійно вела далі: — Ерг Ноор… наші шляхи розійшлися давно. Тільки я не могла підкоритися новому почуттю, поки він у космосі, не могла віддалитись і тим послабити силу надії, віри в його повернення. Тепер це знову точний розрахунок і впевненість. Ерг Ноор усе знає, але йде своїм шляхом.

Евда Наль обняла тонкою рукою плечі Веди.

— Виходить, це Дар Вітер?

— Так! — твердо відповіла Веда.

— А він знає?

— Ні. Потім, коли “Тантра” буде тут… Чи не пора нам повернутися? — вигукнула Веда.

— Мені пора залишити свято, — сказала Евда Наль, — відпустка закінчується. Попереду — велика нова робота в Академії Горя і Радості, а мені треба ще побачити дочку.

— У вас велика дочка?

— Сімнадцять. Син набагато старший. Я виконала обов’язок жінки з нормальним розвитком і спадковістю — двоє дітей, не менше. А тепер хочу третю — тільки дорослу!

Евда Наль посміхнулась, і її зосереджене обличчя засяяло ласкою кохання.

— А я уявила собі славного великоокого хлопчика… з таким же лагідним і здивованим ротом… але з ластовинням і кирпатенького, — лукаво сказала Веда, дивлячись перед собою.

Її подруга, помовчавши, спитала:

— У вас ще немає нової роботи?

— Ні, я чекаю “Тантру”. Потім буде тривала експедиція.

— Поїдемо зі мною до дочки, — запропонувала Евда, і Веда охоче погодилась.

Всю стіну обсерваторії закривав семиметровий гемісферний екран для перегляду знімків та фільмів, знятих потужними телескопами. Мвен Мас увімкнув оглядовий знімок ділянки неба поблизу північного полюса Галактики — меридіональну смугу сузір’їв од Великої Ведмедиці до Ворона і Центавра. Тут, у Гончих Псах, Волоссі Вероніки та Діві, була сила-силенна галактик — зоряних островів всесвіту у вигляді плоских коліс або дисків. Особливо багато їх було відкрито у Волоссі Вероніки — окремі, правильні і неправильні, в різних поворотах і проекціях, інколи надзвичайно далекі, на відстані мільярдів парсеків, іноді згуртовані в цілі “хмари” з десятків тисяч галактик. Найкрупніші галактики мають від двадцяти до п’ятдесяти тисяч парсеків у діаметрі, як наш зоряний острів або галактика НН 89105 + СБ23, що в давнину називалася М-31, або туманність Андромеди. Маленька, ледве сяюча туманна хмарка була помітна з Землі неозброєним оком. Уже давно люди розкрили таємницю цієї хмарки. Туманність виявилась велетенською колесоподібною зоряною системою, у півтора раза більшою, ніж навіть наша гігантська Галактика. Вивчення туманності Андромеди, незважаючи на відстань чотириста п’ядесят тисяч парсеків від земних спостерігачів, дуже допомогло пізнанню нашої власної Галактики.

З дитинства Мвен Мас пам’ятав чудові фотографії різних галактик, одержані за допомогою електронного інверсування оптичних зображень або радіотелескопами, що проникають ще далі в глибини космосу, як, наприклад, два велетенські телескопи — Памірський та Патагонський, кожний по чотириста кілометрів у діаметрі. Галактики — дивовижні скупчення сотень мільярдів зірок, відстань між якими становить мільйони парсеків, — завжди збуджували в ньому шалене бажання узнати закони їх будови, історію їхнього виникнення і дальшу долю. І головне, що тепер непокоїло кожного жителя Землі, — питання про життя на незліченних планетних системах цих островів всесвіту, про палаючі там вогні думки та знання, про цивілізації людства в таких надзвичайно віддалених просторах космосу.

На екрані з’явилося три зірки, які називали стародавні араби Сіррах, Мірах та Альмах — альфа, бета і гама Андромеди, розташовані на висхідній прямій. По обидва боки від цієї лінії розташувалися дві близькі галактики — гігантська туманність Андромеди і красива спіраль М-33 в сузір’ї Трикутника. Мвен Мас не захотів ще раз побачити їх знайомі сяючі обриси і перемінив металеву плівку.

Ось галактика, відома з давніх-давен, названа тоді НГК 5194 або М-51 в сузір’ї Гончих Псів, віддалена на мільйони парсеків. Це одна з небагатьох галактик, які видно від нас плазом, перпендикулярно до площі “колеса”. Яскраво сяюче щільне ядро з мільйонів зірок, з двома спіральними рукавами. Їхні довгі кінці здаються все слабшими й туманнішими, поки не зникають у темряві простору, протягуючись у протилежні одне одному боки на десятки тисяч парсеків. Між рукавами, або головними гілками, чергуючись з чорними провалами-згустками темної матерії, простягаються короткі струмені зоряних згущень і хмар світного газу, зігнуті точнісінько так, як лопатки турбіни.

Дуже гарна величезна галактика НГК 4565 в сузір’ї Волосся Вероніки. На відстані семи мільйонів парсеків її видно ребром. Нахилена в один бік, мов ширяючий птах, галактика широко розкидає в сторони свій, очевидно складений із спіральних гілок, тонкий диск, а в центрі дуже сплющеною кулею палає ядро, що здається густою світною масою. Виразно видно, наскільки плоскі зоряні острови, — галактику можна порівняти з тонким колесом годинникового механізму. Краї колеса невиразні, ніби розчиняються в бездонній темряві простору. На такому ж краю нашої Галактики перебував Сонце і крихітна пилинка — Земля, яка зчеплена силою знання з безліччю населених світів і розкинула крила людської думки над вічністю космосу.