Пригоди. Подорожi. Фантастика - 90

Чорно-рожева тривожна пам’ятка лежала на столі в готелі, мов сигнал небезпеки. Над нею висіли два динаміки: один завжди ввімкнений, але мовчазний, — для термінового повідомлення. Ми бадьорились, жартували, а потай вивчали пам’ятку. Карта сейсмічного районування свідчила: весь східний берег Камчатки не тільки сейсмічний, а й цунамонебезпечний. Саме тут, на тихоокеанському узбережжі, — епіцентри найбільших землетрусів. Обласний центр входить до дев’ятибальної зони, на Кроноцькому та Камчатському півостровах можливі й пікові — десятибальні.

На захід півострова ймовірна бальність землетрусів зменшується: вісім, сім, шість… Коли ми переїхали в Усть-Большерєцьк, де вище семи балів пам’ятка не обіцяла, на душі й зовсім розпогодилось. А повернувшись до обласного центру, прочитали в газеті: “У вівторок, 18 липня, о 23 годині 41 хвилині за місцевим часом стався землетрус силою чотири бали. Епіцентр землетрусу — за 140 кілометрів, у південній частині Кроноцького заповідника. Збитків землетрус не завдав”.

Камчатку “трусить” часто. Навіть дуже часто. Особливо ж нагнав страху на, населення прогноз нашої землячки, киянки Емми Іванівни Несмянович, про що трохи згодом.

Як у такій напруженій обстановці почуваються Камчатці? Голова облвиконкому Микола Олексійович Синетов відповів:

— Взагалі звикаєш, як до нежитю… — Помовчав, додав: — Але коли намилюєш у ванні голову, намагаєшся якомога швидше змити мило…

Про чотирибальні землетруси згадувана пам’ятка зневажливо мовчить: вони уваги не варті, їх просто не помічають. А втім, вона дає мешканцям “країни сильних землетрусів” багато цінних порад: що робити до, під час і після землетрусу. Принагідно: як поводитись, коли налетить цунамі — висота хвиль океану сягає сорока метрів над рівнем моря. Цунамі — постійний супутник землетрусів. “Якщо цунамі застане вас на березі, треба протягом 15–10 хвилин вибратись на пагорб, вищий за можливу хвилю, або, коли такого пагорба немає, віддалитись од берега на 2–3 кілометри…”

Як це зробити, пам’ятка не пояснює…

Взагалі ж сидіти в затишній київській квартирі, знаючи, який переполох викликали в нас чотирибальні землетруси, й потішатися над камчатською пам’яткою легко. Коли ж сприймаєш її серйозно, стає зрозуміло, чому до всього безладу Камчатки, до суворості її природи додається ще й таке незвичне відчуття, ніби ти завжди ввімкнений в мережу небезпеки і не знаєш, коли напругу збільшать.

Багато що у камчатців не так, як у нас. Наприклад, камчатцям рекомендують прикріплювати шафи до стін і підлоги. А ще — не ставити на підвищення телевізори та слоїки з варенням. Не вішати над столом шафочок, над ліжком — поличок із книжками. На Камчатці навіть скляних люстр купувати не рекомендують.

Вулкани й землетруси поєднані так само, як землетруси й цунамі: виверження вулканів спричиняє землетрус, а коливання землі здіймає грізні океанські хвилі, кидає їх на берег.

Найціннішим і більш-менш достовірним свідченням про єдиний дев’ятибальний землетрус є книжка Степана Крашенинникова “Описание земли Камчатки”.

Ім’я Крашенинникова для камчатців — що ім’я Ломоносова для Росії. Сучасник Ломоносова, академік, він перший грунтовно дослідив Камчатку й яскраво та виразно відтворив її словом. “Описание земли Камчатки” — унікальне джерело й для сьогоднішніх дослідників. Та, як часто в нас буває, вперше випущена ще 1755 року, в наш час книжка перевидавалась лише двічі: в 1918 і 1948 роках.

Погортаємо пожовклі сторінки із запахом старих газет, зупинимо погляд на розділі “Про вулкани та пов’язані з ними небезпеки”:

“6 жовтня (за старим стилем) 1737 року о третій годині ночі почався землетрус і тривав. хвилями близько чверті години так сильно, що чимало камчадальських юрт позавалювалось, а балагани попадали. Тим часом на морі здійнялись жахливий шторм і хвилювання. Несподівано на берег ринула хвиля заввишки сажнів зо три, яка зразу відлинула назад і відбігла од берега на велику відстань. Потім земля захиталася вдруге, здійнялась іще більша хвиля й так само відринула від берега, що й моря не стало видно. В цей час на дні моря в протоці з’явилися скелясті гори, яких досі ніколи не було видно, хоча землетруси й повені бували й раніше.

За чверть години по тому почались поштовхи жахливого, ні з чим не зрівняного землетрусу, а далі на берег ринула хвиля заввишки сажнів із тридцять, що, як і раніше, швидко відійшла назад. Незабаром вода ввійшла в свої береги, коливаючись через тривалі відтинки часу, інколи накриваючи берег, іноді стікаючи в море. Перед кожним поштовхом під землею було чути страшний шум і гуркіт. Від цієї повені тамтешні мешканці розорились і загинули. В деяких місцях на низьких луках виникли пагорби, які пізніше перетворились на морські затоки…

На “берегах Пенжинського (Охотського. — А. М.) моря землетрус був не такий сильний, як на східному узбережжі, тому мешканці Большерєцька нічого особливого не пережили…”

Так відбулось виверження Авачинської Сопки, що спричинило найпотужніший на Камчатці землетрус. Крашенинников спостерігав його з Большерєцька, де й ми були під час землетрусу 18 липня…

Про виверження Ключевської Сопки, найбільшого в Євразії діючого вулкана і до того ж добре вивченого, освоєного, Крашенинников писав так: “Ця жахлива пожежа тривала близько тижня з такою силою, що жителі, які були поблизу гори на рибному промислі, щомиті готувалися до смерті”.

Тож як почуваються Камчатці, коли взяти до уваги, що на півострові понад 160 вулканів і 28 із них — діючі?..

Шок напередодні нашого приїзду викликав прогноз Е. І. Несмянович. Обласні газети — партійна та комсомольська — зарясніли “сенсаціями”: обидві друкують інтерв’ю з Еммою Іванівною, що спричинює в місті хвилі жаху. Спішно робиться обстеження будинків: якої сили підземну стихію здатні вони витримати? Люди готуються до евакуації дітей, дехто вже відправив їх на материк, хоча ще є час, адже прогноз Емми Іванівни буцімто припадав на фатальні жовтень-листопад.

Неспокій, паніка охоплюють городян.

Щоб хоч якось притлумити тривогу, газети починають дорікати одна одній: хто з них правильніше витлумачив прогноз Несмянович. “Кому вірити? — перепитують спантеличені мешканці обласного центру. — В партійній газеті наводяться одні слова пророчиці, в комсомольській — інші”. Жару мимоволі додала “Правда”, надрукувавши статтю “Завтра на Землі буде землетрус”. Збуджені Камчатці не помічають слів “на Землі”, переносять висловлювання виключно на свій півострів, забуваючи, що твердження “завтра буде землетрус” завжди справедливе, бо щодня на нашій планеті їх стається десятки й сотні.

Але на Камчатці все приміряють до себе.

“Правда” друкує замітку про раціоналізатора з Петропавловська-Камчатського Тенгіза Абшілаву, який сконструював простенький, проте надійний “сейсмобудильник”, що сповіщає про найменші коливання ґрунту. Подібні були відомі ще в Стародавньому Китаї, в Японії сьогодні такі продаються як сувеніри. “Ну а в нас час уже б налагодити випуск “домашніх сейсмоскопів”, — пише “Правда”. — Це не просто цікаві речі і зовсім не іграшки. Саме вони, в деяких випадках, здатні виявитися вельми корисними, дати змогу людям вжити заходів, аби не захопила їх стихія зненацька, прийняти правильне рішення і навіть вирватися з можливого полону…” Словом, прилад найпростіший, але питання про його випуск газета ставить саме тоді, коли весь півострів чекає лиха.

Як би ви сприйняли таку інформацію? Звичайно, як опосередковане попередження про небезпеку.

Так на Камчатці статтю й зрозуміли.

Ажіотаж і переполох навколо прогнозу Несмянович висвітлив характерну нашу болячку: замість планомірної роботи — чергова кампанія. А потім рахуємо жертви й мільярди карбованців збитків, скрушно зітхаємо й перекладаємо гріхи то на волюнтаризм, то на командно-адміністративну систему…

Ось яке “заспокійливе” інтерв’ю надрукував “Камчатский комсомолец”:

“Кор. Наскільки реальний короткостроковий прогноз землетрусу для Камчатки, якого з нетерпінням чекає населення?