Формула Космосу (на украинском языке)

Але нi вiн, нi його балакуча супутниця навiть не пiдозрюють цього. Ось вони вийшли на припорошений снiгом тротуар, iдуть Пушкiнською, бiля театру росiйської драми повертають на вулицю Ленiна... Тут, на перехрестi, вiтер сипле товчене скло, сiче обличчя, i старий кутається комiром, насовує шапку. Вiолетта Михайлiвна пiднесла руки, щоб поправити шарфик на шиї, i цiєї митi пiдсковзнулась. Падаючи, змахнула рукою, щоб вхопитись за свого супутника, i сильно, навiдлiг ударила його в груди, саме там, де в Кирила Федотовича вживлений електронний помiчник серця.

Старий теж пiдсковзнувся, сила гравiтацiї кинула його на планету, в очах померкло, потемнiло, та враз i зблисло осяйним шатром. "Електромагнетизм..." - почалася i тут же урвалася думка.

Попадали вони обоє, а пiдвелася тiльки Вiолетта Михайлiвна.

Папка вiдлетiла вбiк, розкрилася, i вiтер миттю розметав бiлi аркушi, пожбурив їх вище дахiв, i вони зникли у високостi. Та нiхто на це й уваги не звернув, перехожi вже юрмилися навколо розпластаного на тротуарi дiдка поли пальта розкинулись, ноги пiдвернулись. Вiолетта Михайлiвна охала й ахала, торкалася його чола, натягувала шапку на сиву голову.

- Припорошило, а там льодок...

- Слизота.

- Бач, не посипали пiском...

Хтось ускочив до будки телефону-автомата i викликав "швидку". Машина примчала справдi швидко, але Кирило Федотович лiкарської допомоги вже не потребував...