Вiра-Вiруня (на украинском языке)

Десь, може, через годину з'явився i вiн. Лунко клацнув замок, ще раз уже зсередини, потiм почулося шаркання черевикiв об килимок. Тамара не виглянула, i завчена посмiшка сповзла з його лиця.

- Угадай, що я принiс! Де ти там?

Тамара не озивалась, i вiн, поставивши на тумбочку великий кульок iз зображенням олiмпiйського ведмедика, попрямував до спальнi - свiтилось там.

- А я сьогоднi шампан...

Не договорив, проковтнув кiнець бравурної фрази, побачивши, який розгардiяш зробила тут Тамара. Шафа розчинена, сукнi, светри й iншi жiночi строї безладно розкиданi на лiжку, крiслах i навiть на пiдлозi. Все це Тамара, сяк-так згорнувши, запихала в жовтий шкiряний чемодан.

- Що сталося, Томо? - В ротi йому враз пересохло, голос був глухий, немовби й не його. - Куди це ти збираєшся... так поспiшливо?

Мовчки обдивилась, чи не забула чого, закрила чемодан, взяла в руку, виважуючи, поставила бiля дверей.

Кузьми наче й не помiчала, нiби його тут i не було,

- Слухай, можеш ти менi нарештi...

Випросталась, рiзким, незвичним жестом поправила розтрiпане волосся. Очi блищали сухим блиском. "Яка вона зараз наелектризована i... красива!" промайнуло в нього.

- Поїду до Вiри пробачатись.

- Та ти що? Вона, певне, й не знатиме! Хiба там, у Воляках, читають наш журнал?

- Зате я прочитала.

- Ну й що там такого... Я тiльки пiдкреслив антинауковiсть... Полемiчна стаття.

- Полемiчна? Ганебний пасквiль!

Тамара одягла пальто, взяла чемодан.

- А коли ж ти... повернешся?

- До Любимова? Нiколи!

I в голосi, i в поглядi її було стiльки рiшучостi, що Кузьма отерп, вiдчув, що це не "сцена", не скороминуще шаленство примхливої жiнки. Розкинув руки, став на колiна, бурмочучи якiсь благання-виправдання.

Тамара вийшла, хряснувши дверима.