Вогонь-охоронець

А тим часом, як з'ясувалось уже наступного ранку, це всемогутні боги попереджали про грізне лихо, що насувалося на нас. Рано-вранці, ледь почало розвиднятися, земля раптом заколивалась, немов хистка морська стихія. Руйнувались будинки, ховаючи під собою сонних. З гори…… [11] зірвалась величезна брила й пошкодила частину фортечного муру, розбивши катаракту [12] воріт. Було також пошкоджено водогін від гірських джерел. Храм якимсь чудом уцілів, щоправда, одна колона з правого краю дала широку тріщину і з даху звалилось кілька соленів. [13]

На щастя, земна хитавиця тривала недовго. Пізніше ми дізналися, що цього ранку гнів богів покарав не лише нас, а й всі міста Боспорського царства В Пантікапеї навіть дуже пошкодило акрополь і під уламками, що зірвалися вниз із гори, загинуло кілька будинків разом з мешканцями. У нас жертв було небагато, але тривога виникла велика. І ось у самий розпал цього лиха й з'явився дивний чужинець. [14]

3. Його впіймали на горі…… [15] пельтасти [16] — сторожа, виставлена для охорони від підступних таврів, які останнім часом зовсім знахабніли та все частіше робили свої наскоки на наші виноградники й поля. Потім я сам опитав усіх солдатів, щоби……. більш точні відомості……. вони чужинця. Але всі події…… дня так переплуталися в їхніх дурних головах, що якогось пуття не вдалося добрати. Солдати кажуть, що чужинець, коли вони кинулись на нього, не чинив найменшого опору. На запитання відповідав незрозумілою мовою і все показував убік……

Якраз у цей час і почалось хитання землі. А тут, зі слів солдатів, саме з того боку, куди показував знаками чужинець, знову, як учора, почувся страшний грім і гуркіт, і сліпучий спалах змусив усіх зажмурити очі……. кинутися на землю, яка, правду кажучи, сама в цю страшну годину не…… надійного сховища. Солдати всі як один запевняють, що чужинець поводився тієї миті, мов одержимий: він намагався вирватись і втекти…… сліпучий спалах. Та солдати не розгубились, міцно тримали його, й згодом він заспокоївся. Тільки став……. В такому стані він…… храм.

4. Але тепер варто бодай у кількох словах описати його дивну зовнішність і одяг…… хоч я й не майстер живописати. Був він, безперечно, вельми потворний……. голова на маленькому тілі, величезні очі, що глибоко запали, немов у голодного раба. Руки в нього були надміру довгі, слабкі й тонкі. Одяг пошитий з незнаних у наших краях тканин. Він показував, що ця людина багата й знатного походження, тому кожний мимоволі перед ним схилявся.

Я зустрів чужинця з поклоном, наказав негайно розв'язати йому руки й спитав його божественними віршами Гомера:

«Ти хто, чоловіче, хто батько твій, звідки ти родом?» [17]

Він не розумів чи удавав, що не розуміє. Я повторив те ж запитання по-скіфськи, по-таврськи і мовою єгиптян. Він так само не тямив моїх слів, та, здається, зрозумів жести, бо з кривою посмішкою звів руку, показуючи на небо. Солдати й раби, які прислужували в храмі, відразу ж попадали перед ним ниць. Мені теж довелося удати, нібито вірю в його божественне походження, й вклонитися йому, щоправда вже тоді я здогадувався, що бачу перед собою талановитого пройдисвіта. Хіба не вражає те, як вдало він вибрав час загального переполоху для своєї появи? Простих нерозумних людей цілком могли переконати в його небесному походженні і незвичайний одяг, і дивна зовнішність, хоч справжнього мудреця це не могло б здивувати: яких тільки несхожих на звичайних людей чудовиськ не живе на кордонах Ойкумени. [18] Розповідав же достославний Геродот про «народ голомозих» та про антрофагів, що живляться людським м'ясом, чи про неврів, які оберталися на вовків. Звідки саме родом був чужинець, я так і не допитався, бо він до останку вперто відстоював вигадку про своє божественне походження, так що його прозвали Уранідом, і він озивався на це прізвисько вельми охоче. Та я гадаю, що його батьківщиною була країна чарівників-колхів, де, кажуть, нерідко зустрічаються люди з такою шкірою. [19] А приплив він до наших берегів, мабуть, на кораблі, уламки якого через два дні викинув шторм недалеко від міста. Всі його супутники загинули. У всякому разі, солдати, послані на розшуки, нікого не знайшли.

5. Але незабаром і я ладен був повірити в його неземне походження. Взяти хоч би таке: не минуло й місяця, як він перестав ховатися і почав….. добре й вільно розмовляти по-грецьки. Так він виказав, що знав нашу мову й раніше, тільки приховував це, бо немислимо за такий короткий час оволодіти чужою мовою. Він виявив велику зацікавленість стародавніми рукописами та творами кращих……. які я роками збирав у храмі, й цілими днями уважно читав їх, хоч я чинив тому опір, не бажаючи відкривати перед…… найзаповітніші таємниці нашої мудрості. Жив він у храмі, в спеціально відведеній йому просторій і зручній кімнаті, й, не питаючи дозволу, втручався в усі наші справи. Це часто обтяжувало мене та виводило з рівноваги, але я намагався стримуватися, бо воістину треба було проявити терпіння й мудрість, щоб використати для блага храму чудові здібності цього зайди, а не робити його своїм ворогом.

А здібності його справді були великі й гідні подиву. Я успадкував від батька чимало цінних рукописів з медицини. Серед них було два папіруси — «Про дієту при гострих захворюваннях» та «Про повітря, води й місцевості», написані, за переказом, рукою самого Гіппократа. Крім того, в мене зберігалась праця Гіппократа «Про стародавню медицину», переписана одним найближчим його учнем. Я добре розумівся на травах, і виготовлені мною настої завжди приносили полегшення хворим.

6. Та особливо я прославився своєю великою владою над душами людей. За довгі роки служіння Асклепію я добре засвоїв, яку силу має слово. В цьому я наслідував мудрі заповіти божественного Піфагора, про якого поет сказав точно, хоч і не так шанобливо, як на те заслуговує мудрець:

Чималих успіхів я досяг і в астрології, і в піромантії, і в скапулімантії, і в рапсодомантії, і в орнітомантії, і в гаруопиції. [21] Багатьох вражала моя майстерність онейроскопії та хресмології. [22] Здалеку, з боспорських міст, ба навіть з Ольвії, [23] приїжджали люди, щоб ставити питання нашому храмовому оракулу. В цій справі мені допомагав вірний раб лідієць [24] Сонон, обтяжений, на жаль, багатьма пороками, та дуже спритний, — про нього ще буде мова далі.

Як повелось ще з часів земного перебування самого Асклепія — до його вознесіння на Олімп, у сонм богів, ми успішно виліковували від багатьох хвороб священним сном. Але й тут я з допомогою всемогутніх богів зумів домогтися вельми…… успіхів. Щоб накликати священний сон, я перший використовував не тільки блискучі металеві посудини чи полум'я світильника, дивлячись на яке хворі швидко……., але й нові вражаючі засоби, що викликали у людей трепет. У мене засинали й починали пророкувати від звуків гонга чи маленького срібного дзвіночка, хоч це, мабуть, здається багато кому неймовірним. [25]