Вовки Кальi. Темна вежа V

Роланд теж відкрив вогонь, стріляючи від стегна, майже не дивлячись, але кожна куля знаходила свою ціль. Він стріляв по тих, які були на стежці, щоб полеглі тіла утворили там барикаду.

— Різа не схибить! — прокричала Розаліта Муньйос. Тарілка вилетіла з її руки й з пронизливим свистом сяйнула блискавкою над Східним шляхом. Розітнула верхівку каптура вершника, який відчайдушно намагався розвернути коня. Істота впала спиною назад, тільки ноги майнули, й ударилася головою об землю.

— Різа! — То була Марґарет Айзенгарт.

— За мого брата! — закричала Залія.

— Леді Різа прийшла по ваші душі, виродки! — Сюзанна розвела руки й викинула обидві тарілки вперед. Вони описали дві дуги в повітрі й влучили в свої цілі. Затріпотіли, падаючи, клапті розрізаних каптурів, Вовки впали швидше і гучно вдарилися об землю.

У ранковому світлі враз спалахнули сліпучі жезли вогню — то вершники на стежці витягли свою енергетичну зброю. Першому, хто це зробив, Джейк відстрелив антену, і Вовк упав на свій власний меч, що запекло сичав. Плащ одразу зайнявся, кінь сахнувся вбік і наразився на світляну палицю вершника ліворуч. Кінська голова відвалилася, оголивши сітку дротів, що іскрили. Звідусіль залунало пекельне виття сирен.

Роланд думав, що Вовки, які перебуватимуть на дорозі найближче до містечка, спробують прорватися, щоб поскакати в Калью. Та натомість дев'ятеро з того боку (шістьох прикінчив першими шістьма пострілами Едді), пришпорюючи коней, промчали повз вози, летячи просто на них. Двоє чи троє вже жбурнули гудючі сріблясті кулі.

— Едді! Джейку! Сничі! Праворуч!

Вони одразу ж крутнулися в той бік, залишивши жінок, які жбурляли тарілки, витягаючи їх з сумок, підшитих шовком, так швидко, як тільки могли. Джейк стояв, широко розставивши ноги й тримаючи «рюгер» у правій руці, обхопивши зап'ясток лівою. Волосся розвівалося на вітрі. Він дивився широко розплющеними очима, вродливий, усміхнений. Тричі швидко натиснув на гашетку, і кожен постріл гучно прогримів у ранковому повітрі. Невиразно згадався той день, коли він у лісі стріляв по тарілках. Тепер перед ним були набагато страшніші мішені, але він радів. Перші три летючі кулі вибухнули бризками синявого світла. Четвертий ухилився від кулі та зиґзаґом метнувся просто на нього. Джейк пригнувся, й куля вжикнула над його головою, гудучи, як несправна електропічка. Джейк знав, що снич розвернеться й знову полетить на нього.

Але Сюзанна була спритнішою. Вона рвучко повернулася і жбурнула тарілку, яка, виючи, полетіла до цілі. Від зіткнення і тарілка, і снич вибухнули. На сухі кукурудзяні стебла посипалася блискуча шрапнель, деякі загорілися.

Роланд перезаряджав револьвер, на мить спрямувавши дуло в землю. Едді за спиною в Джейка робив те саме.

Один з Вовків вистрибнув на купу повалених тіл біля початку стежки до шахт, його зелений плащ майорів за спиною, і Розина тарілка зірвала з нього каптур, на мить відкривши тарілку радара. Капелюшки-розумаки ведмежих слуг поверталися повільно і поштовхами. У цього ж робота радар крутився так швидко, що здавався лише розмитою плямою. Потім його не стало, Вовк заточився на бік і полетів на коней, запряжених у віз Оверголсера. Тварини схарапудилися й позадкували, штовхаючи важкий віз на той, що стояв позаду, на запряжених у нього коней. Вони намагалися уникнути зіткнення, але опинилися в пастці. Віз Оверголсера, похитнувшись, перевернувся. Кінь убитого Вовка вискочив на дорогу, перечепився через тіло іншого Вовка і розпластався на землі, зламавши ногу.

Роланд перестав мислити, він лише бачив. Револьвер було перезаряджено. Вовки на стежці опинилися в пастці за купою безладно навалених тіл. Саме на це він і сподівався. З п'ятнадцяти Вовків, що були ближче до містечка, залишилося тільки двоє. Ті, що були праворуч, спробували атакувати з флангу край канави, звідки вели бій три Сестри Орізи й Сюзанна. Роланд полишив двох Вовків на Едді й Джейка та поспішив до Сюзанни, де відкрив вогонь по десятьох Вовках, що на них насувалися. Один здійняв снича, збираючись кинути, але срібляста куля впала на землю, коли Роланд відстрелив йому радар. Двох наступних Вовків прикінчили Роза й Марґарет Айзенгарт.

Марґарет нахилилася й опустила руку в сумку, щоб витягти ще одну тарілку. А коли підвела голову, світляна палиця відрізала їй голову. Волосся зайнялося в повітрі. І те, що зробив Бенні, можна було зрозуміти, бо ж Марґарет була йому як мати. Коли палаюча голова впала біля нього, він відіпхнув її ногою і вискочив з канави, засліплений панікою, виючи від жаху.

— Ні, Бенні, ні, назад! — закричав Джейк.

Двоє позосталих Вовків кинули сріблясті кулі смерті в бік хлопчика, який повз по землі й кричав. Джейк збив одну пострілом, але іншу знищити не встиг. Вона вдарила Бенні Слайтмена в груди, і хлопчика просто розірвало на шматки. Одна рука описала дугу в повітрі й упала на землю долонею вгору.

Однією тарілкою Сюзанна зрізала радар з того Вовка, який вбив Марґарет, другою прикінчила іншого, вбивцю Джейкового друга. Вона витягла з сумки ще дві Різи й повернулася до Вовків, що наступали, саме тієї миті, коли один з них зістрибнув у канаву і його кінь збив Роланда з ніг. Істота здійняла над стрільцем свій меч — червоногарячу неонову трубку, як здалося Сюзанні.

— Ану не смій, виродку! — закричала вона і метнула тарілку правою рукою. Вона розрізала вогнисту шаблюку, і та просто вибухнула біля руків'я, відірвавши Вовкові руку. Наступної миті Розина тарілка ампутувала йому радар, і він, заточившись, повалився на землю. Блискуча маска шкірилася до настраханих близнюків Тейвері, які лежали, міцно притулившись одне до одного. За мить від маски пішов димок, і вона стала танути на очах.

Викрикуючи ім'я Бенні, Джейк перетнув Східний шлях, перезаряджаючи «рюгер», не помічаючи, що ступає по крові мертвого друга. Ліворуч від нього Роланд, Сюзанна й Роза розправлялися з п'ятьма Вовками, які лишилися від північного крила нападників. Ті розгублено кружляли на своїх конях, наче не знаючи, що робити в таких ситуаціях.

— Друже, тобі чимось допомогти? — спитав Едді. Вовки, що розташовувалися на стежці з боку Кальї, всі лежали мертві. Лише один з них дістався канави. Цей лежав, заривши головою у викопану траншею, нога, взута в чобіт, стирчала над дорогою. Решту тіла було сповито у зелений плащ. Вовк нагадував комаху, що здохла у власному коконі.

— Так, — сказав Джейк. Це він сказав чи тільки подумав? Він не знав. Сирени завивали оглушливо. — Як хочеш. Вони вбили Бенні.

— Я знаю. Це жахливо. 

— На його місці мав би бути його паскуда-батько, — сказав Джейк. Чи він плакав? Він не знав.

— Згоден. Тримай подарунок. — Едді взяв Джейка за руку і поклав йому на долоню пару куль зо три дюйми в діаметрі. Їхня поверхня скидалася на сталеву, але, стиснувши, Джейк відчув, що куля трохи увігнулася, неначе то була дитяча іграшка з дуже твердої гуми. На маленькій табличці збоку був напис:

Ліворуч від таблички виднілася кнопка. Неначе крізь туман, Джейк подумав: хто такий той Гаррі Поттер? Напевно, винахідник снича.

Вони дійшли до купи мертвих Вовків на початку стежини. Напевно, машини не могли бути мертвими, але Джейк не міг думати про них інакше, безладно повалених і перемішаних. Так, мертві. І його переповнювала дика, нестримна радість. Десь позаду них пролунав вибух і одразу ж почувся крик — страшного болю чи величезного тріумфу. Але тієї миті Джейкові було байдуже. Усю його увагу було прикуто до живих Вовків у пастці на стежині. Їх залишалося близько вісімнадцяти чи двох дюжин.

Вовк попереду здійняв свою вогнисту палицю. Сидячи на коні упівоберта до своїх побратимів, він махнув нею в бік дороги. «Але це не палиця, — подумав Едді. — Це світловий меч, як у джедаїв у „Зоряних війнах“. Тільки ці мечі — не спецефекти, вони вбивають насправжки. Що, в біса, тут відбувається?» Вовк на передній позиції стягував рештки війська — принаймні це було очевидно. Едді вирішив покласти край проповіді. Великим пальцем натиснув на кнопку одного з трьох сничів, які впіймав для себе. Куля загула і завібрувала в його руці.