Друге Правило Чарiвника, або Камiнь Слiз
Друге Правило Чарiвника, або Камiнь Слiз читать книгу онлайн
Безстрашний Річард Сайфер, Шукач Істини, силою магії переміг грізного Даркена Рала, але, сам того не відаючи, порушив Друге Правило Чарівника. Порвалася завіса між світами, і сили зла вирвалися на свободу. Потоками ллється кров, найтемніше і найстрашніше пробуджується в людях. Зради, зради, вбивства, війни. Ще трохи — і вирветься на волю Володар Підземного світу, і тоді ніхто не уникне страшної долі. Лише Річард здатний відновити завісу і врятувати світ. Але чи готовий він, нехай навіть заради порятунку світу, принести в жертву життя своєї коханої?
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
— Юність. Юності властиві великі надії, але невластива мудрість. Я знаю людей і знаю чоловіків. Він занадто довго не був зі мною. І він давно знайшов мені заміну.
Річард відчув, що червоніє.
— Любов — це щось більше.
— Ах, значить, ти так добре знаєш, що таке любов? Ти теж дуже, дуже скоро будеш без розуму від чиїх-небудь гарненьких ніжок. Річарда захлеснула хвиля гніву, але тут сестра Верна застигла на місці. Вона підняла голову. Чорні хмари повзли з усіх сторін, оточуючи подорожніх, зближуючись навколо них. Раптово Річард почув, як хтось тихо-тихо кличе його.
— Щось тут не так, — прошепотіла сестра Верна.
— Що?
Не відповідаючи, вона повернула наліво, потягнувши за собою Джека.
— Сюди.
Сліпучий спалах прорізав темряву. Туди, де тільки що стояла сестра Верна, вдарила блискавка. Земля здригнулася від грому. І в ту саму мить, коли блискавка осяяла долину, вихопивши з темряви чорну стіну пилу, Річард побачив Келен.
Вона стояла і дивилася на нього. А потім раптом зникла.
— Келен?! — Закричав він. Сестра Верна знову згорнула.
— Сюди. Ну ж бо! Річард! Це мана! Що б ти не побачив, це мана. Ти не повинен ні на що звертати увагу. Пішли.
Річард і сам знав, що це мана, але все одно йому було боляче. Дуже боляче і дуже сумно. Він зітхнув. Чому магія викликала з його свідомості образ Келен? Сестра Верна сказала, що чари показують те, чого він боїться або чого пристрасно бажає. Що ж знайшла в ньому тутешня магія: жах або тугу?
— А блискавка справжня? — Запитав він сестру. — Цілком справжня, щоб убити нас. І все ж — це не блискавка в звичному розумінні. Ця буря — битва заклять. А блискавка — магічний розряд, що виникає при зіткненні протилежних сил.
І знову він почув, як звідкись здалеку хтось кличе його. Але голос був не Келен. Його кликав чоловік.
Ще один сліпучий спалах. Цього разу блискавка вдарила прямо перед подорожніми. Річард і сестра Верна машинально підкинули руки, затуляючи очі.
Коні навіть не здригнулися. Судячи з того, що сказала сестра, так воно і повинно бути. А будь блискавка справжня, коні б злякалися.
Блискавки виблискували з усіх сторін, і земля тремтіла у них під ногами. Сестра Верна потягнула Річарда за рукав.
— Послухай мене, Річард, щось тут не так! Дорога змінює напрямок дуже швидко, а я не відчуваю цього, хоча мала б.
— Але чому? Ти ж уже перетинала долину, і все було в порядку.
— Не знаю. Нам мало що відомо про ці місця. Тут править магія, природу якої ніхто не в силах зрозуміти. Можливо, ці чари якось особливо діють на тих, хто вже побував колись у долині. Кажуть, що перетнути її вдруге набагато важче, ніж першого, а з тих, хто пішов сюди втретє, не повернувся ніхто. Але, може, справа не тільки в мені.
— Не тільки в тобі? А в чому? Чи не в мені раптом? Сестра дивилася в порожнечу, на щось, видиме тільки їй одній, на щось, чого — Річард знав — насправді не існує. Вона насилу сфокусувала погляд на Річарда.
— Ні, не в тобі. Будь це якось пов'язано з тобою, я б як і раніше відчувала дорогу, а я її не відчуваю. Тобто відчуваю, але не завжди. По-моєму, це через сестер Елізабет і Грейс.
— А вони-то тут при чому? — Майже прокричав Річард крізь шум бурі.
Нове хмара пилу обрушилося на них. Піщинки боляче били по обличчю, забивалися у волосся, потрапляли в очі. Річард примружився.
— Вмираючи, вони передали мені свій дар. Тому, коли ти не прийняв їх пропозиції, сестрам довелося убити себе. Обидві вони добровільно розлучилися з життям, щоб передати свій дар іншій сестрі, а та, знайшовши нові сили, змогла б виконати свою місію.
Так ось чому йому здалося, що магія сестер зростає від разу до разу.
Келен ще тоді припустила, що це якось пов'язано з тим, що сестри вбивають себе.
— Тобто зараз, крім твоєї сили, ти володієш і силою Хань двох інших сестер Світу?
Сестра Верна кивнула, обводячи поглядом околиці.
— Зараз у мене однієї та сила, що була у нас трьох. — Вона знову подивилася на Річарда. — Можливо, моя могутність надто велике, щоб я могла пройти тут. Але пам'ятай: якщо я загублюся, ти повинен спробувати вийти звідси без мене.
— Ще чого! Я заблукаю. Я ж не відчуваю цих ваших безглуздих заклинань!
— Не сперечайся зі мною! Ти відчуваєш блискавку. Той, у кого немає дару, відчув би її надто пізно. Доведеться тобі постаратися.
— Не бійся, сестра, все буде добре. Ти обов'язково знайдеш дорогу.
— Але якщо мені це не вдасться, ти повинен вийти звідси. Постарайся, Річард!
Головне, що б ти не побачив, знай — це мана. Іди вперед і ні на що не звертай уваги. Ні на що. Якщо я загину, ти повинен сам вибратися звідси і дійти до Палацу пророків. Чого б тобі це не коштувало!
— Якщо з тобою щось трапиться, я спробую повернутися в Серединні Землі.
Це ближче.
Сестра різко смикнула його за рукав.
— Ні! І чому це ти весь час мені суперечиш? — В очах її промайнув гнів, але вона тут же опанувала себе. — Річард, якщо сестри Світла не допоможуть тобі опанувати даром, ти помреш, і нашийник тебе не врятує. Тільки сестра може зробити так, щоб твій Хань звернувся тобі на благо. Ми потрібні тобі як повітря, без нас ти просто-напросто задихнешся. Елізабет і Грейс пожертвували життям заради того, щоб допомогти тобі. Нехай же їх жертви будуть не марні.
Річард взяв сестру за руку і ніжно стиснув її долоню.
— Все буде добре, сестра. Ти вийдеш звідси, я обіцяю. Якщо знадобиться моя допомога, я допоможу тобі, чим зможу. Не бійся. Не вір чаклунським видінням.
Хіба не ти мені це говорила?
Сестра Верна з важким подихом відняла руку і відвернулася.
— Мана… Ти не знаєш, що я бачу. — Вона озирнулася через плече. Не випробовуй мого терпіння, Річард, повір, я зараз не в кращому настрої.
Роби, як я сказала. — І вона рішуче пішла вперед.
Річард почув цокіт копит: коні бадьоро бігли за сестрою. Навколо як і раніше кружляли темні вихори, раз у раз перерізувані стрілами блискавок.
Спокій коней здався Річарду дивним. Чому вони ніяк не реагують на блискавки? А може, він сам бачить блискавки тільки завдяки своєму дару? Зліва злетіла хмару пилу. Спалах осяяв її, і Річард, здивований, застиг на місці. Він побачив Оленячий ліс — ліс, який так вабив його до себе. Ось вони, дерева, зовсім поруч. Ще крок — і він опиниться там, в тиші і спокої.
Один лише крок! Ліс нездоланно вабив його. Під цими кронами так тихо, так спокійно. Там більше не буде страху, горя і болю. Так, звичайно, це всього лише мана, пастка. Сестра Верна попереджала його. Але навіть якщо ліс не справжній, яка різниця? Адже він все одно буде там щасливий. Хіба погано бути щасливим?
І знову Річард почув, як хтось кличе його. Він почув наближення цокоту копит. Озирнувшись, він побачив Чейза. — Не вір цьому, Річард! — Донісся до нього голос сестри Вірні. — Це мана! Не зупиняйся, йди вперед.
Річард знудьгувався за старим другом не менше, ніж за своїм лісом. Не слухаючи сестру, він все стояв і дивився на Чейза. Страж кордону скакав щодуху на змиленому коні. Хтось сидів у сідлі поруч з ним. Придивившись, Річард дізнався Рейчел. Ну що ж, все правильно, вона і повинна бути разом з Чейзом.
Рейчел теж кричала і кликала Річарда, і Річард як зачарований дивився на цю ману.
Щось у вигляді Рейчел привернуло його увагу. Щось, що створювало неясне відчуття присутності Зедда. Погляд Річарда впав на дивний, схожий на бурштин, камінь — камінь, що висів у Рейчел на шиї. Камінь на золотому ланцюжку. Здавалось, сам Зедд просить Річарда звернути увагу на цю річ.
— Річард! — Закричав Чейз. — Не ходи туди! Не треба! Ти потрібен Зедду! Завіса пошкоджена, Річард!
А потім Чейз раптом різко натягнув поводи, і кінь зупинився. Річард знехотя пішов за сестрою Вірною, раз у раз озираючись через плече. Страж кордону здавався тепер зовсім спокійним. Він більше не кликав Ричарда.
Спішившись, він підхопив на руки дівчинку. Чорний смерч затулив їх, і останнє, що побачив Річард, були Рейчел і Чейз, що нерухомо дивляться в порожнечу.