Моксель, або Московiя. Книга друга

Неабияк брехали російські історики!

Найдревніші могили розкопано на схилі гори правої сторони яру Слуди, далі — по схилах ярів Лисого й Глининського і, нарешті, по схилу гори, розташованої між ними, нижче "Городка". Це були кургани зі спаленими кістками.

У курганних розкопках біля села Городище знайдено дуже багато (порівняно) срібних монет, як східних так і західних. Східні монети VIII—X століть, а західні карбовані в XI і XII століттях.

Звідси можна вести мову й про час поховання: VIII—XII століття.

3. Чималу цінність для археологічної науки та для пізнання історії Московії має розкопаний штучний насип, відомий як Олександрова гора. Її упродовж двох років (1853—1854) розкопував помічник О. С. Уварова — П. С. Савельєв. Провівши пошарове зняття ґрунту, археолог простежив історію мерянського народу з VIII до XVI століття.

У нижньому шарі кургану виявили палене вугілля. У ньому знайшли дві східні монети 859 і 900 років карбування. У тому ж шарі виявили звичайні мерянські предмети побуту: глиняні черепки розбитих горщиків, невеликі ножі, ключ і залізні пряжки, однакової форми зі знайденими в інших мерянських курганах. Тобто на схилі було звичайне мерянське поховання IX—X століть.

Я не буду в цьому розділі описувати всі наступні шари Олександрової гори. Це дуже цікавий і повчальний матеріал. Ми його вивчимо, коли поведемо мову про покоління мерянського етносу XII—XVI століть. Розкопана гора, як відкрита книга, розповіла історію Московії від язичницьких часів до часів Івана IV (Грозного). І жодних слідів слов’янського етносу в тій "книзі" не знайдено. Таку правду повідала Олександрова гора світовій історичній науці.

Отже, ми з вами побували на берегах древнього мерянського озера Клещино. Побачили кілька тисяч мерянських курганних поховань епохи VIII—XII століть. Тепер разом з О. С. Уваровим перейдемо на околиці не менш древнього мерянського озера Неро (Ростовське). Простежимо деякі розкопки цього краю.

"Ростовське озеро, на відстані від 5 до 7 верст (стародавня російська міра довжини, 1 верста = 500 сажень = 1,0668 км. — В. Б.) від своїх берегів, оперезане з трьох сторін, із заходу, півдня і сходу, височинами, які плавно опускаються до озера. Ще на пам’яті старожилів (перша половина XIX століття. — В. Б.) значна частина схилів цих горбів, нині розораних, була покрита курганами" [4, с. 27—28].

Та не всі могильні кургани були знищені. Багато з них досліджено археологами. Я ж цими свідченнями хотів підтвердити, що мерянський етнос IX—XII століть був численним та відносно розвиненим, розширив свої території на сотні кілометрів від древніх озер Неро й Клещино, про що й свідчили десятки тисяч залишених ними могильників.

4. Розглянемо розкопані кургани між Ростовом і селом Новоселки. Тут під час прокладання дороги на Ярославль було розкопано скарб із монет і багатьох предметів мерянського побуту. Ці розкопки позначені на "Карті Мерянської землі" графа О. С. Уварова під номером 19 і були знайдені 1836 року. Там було дві монети, карбовані у Волзькій Булгарії наприкінці X століття, та кілька східних монет. Тобто скарб необхідно датувати, скоріше за все, XI століттям. А всі знайдені предмети "цілком подібні до тих предметів, що були і в мерянських курганах інших місцевостей" [4, с. 28].

Звертає на себе увагу той факт, що, крім звичайних мерянських речей, скарб зберігав значну кількість мусульманських прикрас із дорогоцінних металів. На деяких замість візерунка було вибите слово: "Аллах!".

5. "Біля села Шурскала давні кургани, з паленими тілами, займали всю височину, відому як "Червона гірка", І нею її південну сторону, тоді як кургани з кістяками були і на північній стороні тієї ж гори... Досліджено 101 курган, у яких знайдено дві срібні вірменські монети XI століття та срібна монета Генріха І, карбована в Баварії в X столітті". [4, с. 31].

І на берегах озера Неро було розкопано безліч могильних груп, біля сіл: Шурскала, Богослов, Шугаря, Пужбола; біля сіл: Подів’є, Кустери тощо. Ось що пише О. С. Уваров з цього приводу:

"Якщо взяти до уваги всі знахідки монет на місцях первісних поселень Мерян уздовж берегів Переславського й Ростовського озер, то ми побачимо, що кургани... усі належать до X і до початку XI століття. Із усіх цих нумізматичних даних ми довідуємося, що первісні поселення Мерян існували задовго до X століття, і що в X столітті безсумнівно розвивалася в них торгівля, через що й дісталося нам стільки цікавих монет" [4, с. 31].

Пробачимо великому археологові неточність. Як бачите, він чомусь вирішив обмежити "первісні поселення Мерян" "початком XI століття". Хоча в розкопаних могилах були знайдені монети кінця XI століття і навіть — початку ХП століття. А якщо врахувати, що монети могли з’явитися в мєрянській землі через багато десятків років після виготовлення, то стає зрозуміло, що розкопані могильні кургани належать до X—ХП століть, і це як мінімум.

Однак я гадаю, що ця тема саме зараз — не така й важлива. Адже О. С. Уваров у своїй книзі ніде не висловив думки, що меряни в наступні століття покинули свої землі. Навпаки, він розповів нам про "другий період Мерянських поселень", але, побачивши, що підриває "підвалини імперії", обмежився лише коротким описом. А матеріалу про "другий період Мерянських поселень" (XII—XVI століття) він мав цілком достатньо.

Цікаво також хоча б побіжно оглянути розкопані місцевості поза древніми озерами Неро й Клещино.

6. Розкопки М. О. Ушакова "у Весьєгонському повіті біля села Сорогожського, на березі річки Сорогожа (14); у Вишневолоцькому повіті на березі річки Волчина (15); в Устюжському повіті Новгородської губернії по великій Боровицькій дорозі, на лівому березі річки Молога (16)".

Упродовж 1843—1845 років археолог М. О. Ушаков провів розкопки сотень курганів у трьох згаданих повітах. Що важливо — практично у всіх курганах було знайдено східні монети IX—кінця X століття, горщики, ножі, підвіски, намиста й інші мерянські прикраси.

Граф О. С. Уваров, якому М. О. Ушаков передав матеріали розкопок, написав: "Спроба п. Ушакова в сусідньому Устюжському повіті Новгородської губернії була... вдалою. Він розкопав групу з 50 курганів... Усі ознаки поховання були спільні з могилами Весьєгонського й Вишневолоцького повітів, а монети належали до Саманидських X століття... Тут спільний спосіб поховань, як і в мерянських могилах, складався з обох обрядів: спалювання і поховання, ...прикрашання скроневими кільцями було й тут узвичаєне" [4, с. 21].

Однак О. С. Уваров, указуючи на брак матеріалів, відсунув межу мерянської землі далеко на південь, за річку Молога. Хоча на іншій сторінці стверджував протилежне: "Західний край північного рубежу Мерянської землі примикав до Шексни та правого берега Мологи" [4, с. 16].

7. В Углицькому повіті біля села Клементьєва, на річці Молокна було до 70 курганів. О. С. Уваров позначив ці розкопки цифрою 21. Археолог пише з приводу Клементьєвських курганів: "облаштування могил і виявлені в них речі виразно свідчать про цілковиту подібність цих курганів з курганами берегів Переяславського й Ростовського озер" [4, с. 30].

8. Цінні розкопки проведені в ті ж часи К. М. Тихонравовим біля Вознесенського посаду Шуйского повіту, біля річки Увода. Вони позначені на карті О. С. Уварова цифрою 24. "Ці кургани, як зауважив К. М. Тихонравов, дуже подібні до курганів Суздальського повіту біля села Шокшово.., а також з іншими курганами Юр’євського й Переславського повітів. Головні предмети — бронзові поясні пряжки з бубонцями та бляхами — характерно мерянські.. Кістяки були поховані... Крім срібних зап'ясть, перстенів, сокир, серг, намиста тощо, на шиї одного кістяка, разом із сердоліковою бусою, знайдено фрісландський пфеніг Генріха III (1057—1068) та ще три нечіткі, імовірно також західні" [4, с. 45].