Iдилiя в пеклi

Пан Гафнер замовив йому брошуру про чудодійний вплив винайденого ним начеревного пояса від тупості.

— Особливу вашу увагу звертаю на те, — вказував він творцеві реклам, — що є потреба щонайменше в двохстах подякувальних підтверджень, свідоцтв і листів.

Молодик, розгублено почухавши за вухом, висловив сумнів стосовно того, що подякувальні папери матимуть силу без підпису й адреси відправника.

Винахідника розвеселила наївність молодого автора.

— Так це ж дуже просто — їх ви придумаєте самі. Напишіть хоча б так: Йозеф Новотний, Івамбержице; Карел Машек, Трутнов; хай цей Новотний буде, наприклад, торговцем, а Машек, скажімо, м’ясником. Адже ви молоді, придумати двісті підписів, посад і адрес — для вас чиста дрібниця.

Молодик пішов виконувати замовлення, а щоб полегшити собі роботу, роздобув список членів празького товариства святого Яна.

Він переписував адресу за адресою — письмові вираження вдячності за вилікування від тупості завдяки патентованому начеревному хрестоподібному поясові «Прага», що нібито надходили панові Гафнеру від найцікавіших осіб.

Після опублікування брошури в денному випускові реклами з’явилося оголошення пана Гафнера на цілу сторінку:

Із тисячі подякувальних листів ми відібрали тільки дещицю.

Лаціна Франтішек, парафіяльний священик із Младої Болеслави, розповідає: «Років зо п'ять тому я звихнувся від пияцтва, мучився від нестерпного головного болю, ледве тримався на ногах. Завдяки начеревному поясу „Прага“ я за два тижні поборов свою недугу».

Бартонічек Іржі, поміщик зі Слоного, повідомляє: «Розпусне життя, котре я вів, перебуваючи на військовій службі, а потім і вдома, призвело до повної втрати пам'яті — подеколи я не міг згадати, ні як мене зовуть, ні в якому столітті ми живемо. Застосування вашого начеревного хрестоподібного пояса „Прага“ сприяло відновленню моїх попередніх розумових здібностей».

Горачек Вацлав, селянин із Славйонова, пише: «У мене була погана спадковість, я народився ідіотом. До повноліття повзав на чотирьох, їв з одного корита з домашніми тваринами. До того як я надів Ваш знаменитий начеревний хрестоподібний пояс „Прага“, з мого горла чувся лише нерозбірливий клекіт.

Після місяця користування вашим начеревним поясом „Прага“, котрий, на мій погляд, доброчинний для всього людства, я знову став корисним членом суспільства. Хоча відтоді, як до мене повернувся розум, минуло всього лише два місяці, я навчився читати й писати і нині готуюсь до екзаменів у гімназію».

Віктор Фуска, територіальний військовий чільник у відставці з Тополни, написав: «За розпусту і зловживання службовим становищем, за розбещеність, непомірне вживання коньяку й абсенту я був достроково звільнений у відставку. Вже тоді сім’я помітила в мене ознаки повного божевілля. Я зробився як дитя, грався з дівчатками у квасолю, брав участь у дитячих іграх на кшталт „зайчик, скік-підскік“ і так далі. Недуга помітно прогресувала, я не раз пробував повіситися. Завдяки вашому знаменитому начеревному хрестоподібному поясу „Прага“ все як рукою зняло. Я абсолютно переродився і став ніжним батьком сімейства і був прийнятий писарем податкової інспекції».

Поза всяким сумнівом, молодик доклав максимум старань до складання рекламної брошури.

На пана Гафнера, винахідника начеревного пояса, було подано 4618 скарг від членів товариства святого Яна, чиї адреси сумлінний молодик запозичив зі списку, виданого на кошти товариства святого Яна Непомуцького.

Завітавши до автора, пан Гафнер огрів його молотком і швиргонув із вікна четвертого поверху на вулицю. Відтак з’явився в поліційну дільницю і, дивно усміхаючись, сказав черговому інспекторові: «Видайте мені патент на винахід, оскільки я придумав нове застосування для Молотка і Віконної пройми».

ІСТОРІЯ ПОРОСЯТИ КСАВЕРА

Порося Ксавера годували мелясою. Ім’я Ксавер дав йому управитель маєтку на честь державного радника професора Ксавера Кельнера із Меккера, одного з найвидатніших авторитетів у галузі науки годування. Цьому вславленому вченому належить такий глибокодумний афоризм: «З огляду на те, що меляса, за моїми всебічними спостереженнями, є чудовим кормом, жодний інший корм не заслуговує на таку увагу, як цей домашній засіб».

Поросяті Ксаверу меляса прийшлася до смаку. Воно гладшало з кожним днем, філософуючи в своєму розкішному хліві про життєві насолоди, зануривши рило в мелясовий корм і запиваючи їжу чудовим молоком. Час від часу його відвідував хазяїн, граф Рамм, і говорив йому:

— Підете на виставку, мій хлопче. Їжте добре, не осоромте мене.

Іноді заходила також графиня і скрикувала із сяйливим поглядом:

— Ах, який він великий і гарний, мій дорогий Ксавер!

А на прощання обоє казали:

— На добраніч, приятелю, спи спокійно!

І порося Ксавер ніжно щулило очі вслід хазяям і рохкало так гарно, що графиня сказала своєму чоловікові:

— Коли я чую нашого Ксавера, то починаю вірити в переселення душ.

Заходили до нього й гості господарів. Вони французькою, німецькою, англійською мовами висловлювали своє захоплення цим шановним поросям і фотографували його собі на спогад.

Воно було рожеве, неначе викупане немовля, і на шиї в нього була величезна, завжди кокетливо пов’язана оксамитна стрічка.

— Ваш Ксавер, безперечно, дістане на виставці першу премію, милий Рамме, — пророкували джентльмени, аристократи, друзі графа.

Коли в графині був день народження, то разом з іншими подарунками ласкавий чоловік підніс їй Ксавера. Тож порося тепер назавжди перейшло в її цілковиту власність.

І завдяки Ксаверові граф дістав такий жагучий поцілунок, ніби це було не спокійне, гладке, флегматичне порося, а принаймні красива дика свиня.

Як тільки Ксавер перейшов у власність графині, було вжито ще суворіших заходів щодо охорони його здоров’я. Його перевели в спеціальне приміщення, що забезпечувало необхідне для поросяти свіже повітря. У Ксавера була своя ванна, свій ватерклозет, обладнаний зі смаком, властивим графському роду. Всюди розвісили термометри, і прикажчикові Мартіну було наказано вимірювати термометром температуру води й молока, призначених для Ксавера. Температуру чітко визначив ветеринар. Чи можна було допустити, щоб тендітне порося застудило шлунок, дістало хронічний катар і набуло такого смутного вигляду, щоб графиня плакала?

Прикажчик Мартін вимірював температуру пійла й наказував у разі потреби охолоджувати чи підігрівати його.

Нарешті, поросяті провели електрику та привчили його спати на матрацах, зрозуміло, дезинфікованих. Порося Ксавер приймало все це прихильно й гладшало з кожним днем.

Якось графиня прийшла з чоловіком навідати свого пестунчика. Ксавер саме пив чудову джерельну воду, бактеріологічний аналіз якої показував нуль процентів шкідливих бактерій, зате хімічний аналіз виявляв певну кількість корисних для здоров’я мінеральних солей (таких необхідних для свиней).