Кодло

На мою думку, робота Ірми Коник цікава в першу чергу не якимось незвичним ракурсом, не заплутаним сюжетом, але актуальністю ідеї. Ця ідея мусила прозвучати рано чи пізно, а Ірмі просто вдалося вчасно підхопити і розвинути тему.

Ідею, про яку йдеться, не артикульовано в самому тексті, втім, я не назвав би цей факт недоліком роботи. Приблизно такою ж є логіка загадки — те, мається на увазі, не повинно вимовлятися, інакше вправа втрачає сенс.

Однак, я змушений заповнити цю лакуну аби адекватно оцінити текст. Основну ідею роботи можна було б сформулювати наступним чином: девіантна поведінка інституалізується суспільством лише після того, як її було переведено на професійні рейки. Так, вульгарна бійка перетворюється на мистецтво єдиноборства, підглядання та підслухування — на професійний шпіонаж, проституція — на інститут гейш. Цей перелік можна продовжувати.

В даному випадку йдеться про містифікацію та обман. Непереборна схильність до обману є патологією невротичної, а іноді і психотичної природи. Така поведінка часто приносить шкоду навколишнім і тому, безперечно, вважається девіантною. Втім, за часів модернізації ставлення до багатьох девіацій змінюється. Авантюристи, шахраї і так звані трікстери стають героями кінофільмів і романів. Згадаймо Борхеса з його схильністю до літературних містифікацій, Фаулза з його культом мага-містифікатора, Еко і його "гру з читачем"…

Я не беруся стверджувати, що прихильність до містифікації є "хворобою" виключно нашої епохи. Проти цього свідчили б численні приклади, з міфів та епосу різних народів. Однак, основна відмінність між ставленням до містифікації в архаїчні та модерні часи полягає в статусі містифікатора: раніше право вводити в оману належало божествам чи епічним героям, тоді як сьогодні на це право претендує перший ліпший. Тому, власне, і було профанізовано поняття "трікстера", яке нині прикладається ледве що не до звичайного шахрая.

Професіоналізація обману повернула б містифікацію зі сфери профанного, якщо не до сакральної сфери, то, принаймні, до царини, де володарює ритуал. У вступі авторка роботи наголошує, що влада вчителів тримається на духовному авторитеті. Вона не розвиває цю тезу, хоча варто відзначити, що навчання — це не лише містифікація, не лише обман, але й ритуал. Це робить школу набагато більшим, ніж "гротескна модель суспільства". Школа Містифікації, винайдена Ірмою Коник, могла б стати храмом обману, де містифікація є святинею, а отже, самоціллю.

Суспільство, де обман здійснювався би спеціально підготованими професіоналами, було би суспільством зомбі, індивідуумів, чия поведінка легко прораховується і програмується. Безрадісна перспектива.

Втім, у досвіді викладачів Школи Містифікації, законспектованому Ірмою Коник, можна легко впізнати факти і тенденції, властиві нашому суспільству. Це змушує задуматись, чи не живемо ми, часом, саме в такому запрограмованому світі?

Я вважаю, що кваліфікаційна робота Ірми Коник відповідає вимогам атестаційної комісії і рекомендую її до захисту.

Проф. С. Ольберт

1. James A. Wylie. The History of Protestantism. http://www.whatsaiththescripture.com/Voice/History.Protestant.v3.b24.html#

2. Jerry Sheffeld. The mystification cultural tradition. — Oxford, 1998. — 344 p.

3. Александр Дугін. Конспірологія. Парадигми змови.

http://www.arctogaia.com/ http://www.arctogaia.com/

4. Антонен Арто. Театр Жорстокості (Другий Маніфест) Denoel et Steele, 1933

5. Барт Р. Вибрані роботи: Семіотика: Поетика: Пер. з фр. — М.: Прогресс, 1989-616 с.

6. Георгій Грачев, Ігор Мельник. Маніпулювання особистістю: організація, способи і технології інформаційно-психологічного впливу.

http://www.philosophy.ru/iphras/library/manipul.html

7. Дж. Ентін. Теорії змови і конспіративістський менталітет.

http://www.ibmh.msk.su/vivovoco/VV/PAPERS/ECCE/CONSP.HTM

8. Єршов П. Режисура як практична психологія. М.: Искусство, 1972

9. Мілтон Еріксон. Зміна безсвідомого.

http://www.nlp.kiev.ua/literature/milton.htm

10. Можливі світи і віртуальні реальності. Випуск I. Укладачі В. Я. Друк и В. П. Руднєв. Інститут сновидінь і віртуальних реальностей. Москва, 1995

11. Н. Гудмен — Способи створення світів. М., "Идея-пресс" — "Праксис", 2001.

12. Т.Г.Березовая. Стратегія соціальних містифікацій. Навчальний посібник для студентів факультетів соціології. — СПБГУ, 1999. — 217 с.

13. У. Л. Уілмхерст. Масонське посвячення

http://www.theosophy.ru/lib/mas-posv.htm

14. Фрезер Дж. Золота гілка. Дослідження магії і релігії. Лондон 1923

15. Ю.М.Жуков, Д.В.Хренов. Методичний аналіз дослідження нещирості.// Мир психологии. № 3. 1999. с. 219-230.