Полтава

горі імієм сердца (старосл.) — вгору піднесімо серця

Горленко Дмитро Лазаревич (1660–1731) — син Прилуцького полковника Лазара Горленка, вбитого і спаленого козаками в час скинення гетьмана І. Самойловича. Служив канцеляристом у Батурині. 1693 р. І. Мазепа передав йому урядування Прилуцьким полком. Д. Горленко потрапив до кола найвпливовіших довірників гетьмана. Воював проти кримських орд і шведів, заснував кілька селітряних заводів. Давав гроші на будівництво церков, Густинського монастиря. Активно підбурював гетьмана І. Мазепу до рішучих дій щодо виходу Гетьманщини з-під влади Москви. Влітку 1708 р. разом з Д. Апостолом, Д. Зеленським, І. Ломиковським клявся Мазепі бути йому вірним. Залишився вірним гетьманові і після Полтавської битви. Отримавши запевнення в безпеці, 1714 р. повернувся в Україну і наступних 15 років пробув на засланні в Москві, звідки не мав права виїжджати.

горобина ніч — бурлива ніч, зі зливою, громами і блискавицями

госанна — осанна, молитовний вигук стародавніх євреїв і християн; уславлення кого- чого-небудь; слава, хвала

гостець — ревматизм

грубник — робітник, що палить у грубах, печах і т. ін.

груз — подрібнене каміння, бита цегла і т. ін., що залишились після зруйнування чого-небудь

гуш — вигук, яким відганяють курей

Ґалаґан Гнат — 1706 р. полковник на Запоріжжі, 1708 р. полковник компанійський у Мазепи. Перейшов на бік Петра I і допоміг московському війську здобути Січ. 1709–1714 — полковник чигиринський, 17141739 — полковник прилуцький, відомий кар'єризмом і здирництвом.

Ґенуя — місто в Італії

ґаспода (рос.) — панове

ґестикулювати — жестикулювати

ґобелін — гобелен

Ґоліят — Голіаф, біблійний велетень-филистимлянин, якого убив каменем із прощі юний пастух Давид. Згодом Давид став царем євреїв.

ґоти — готи, група германських племен. У II ст. н. е. вийшли з південної Швеції і закочували на Україну, де створили державу. Племена від Дністра до Дінця і Кубані називалися остготами, на захід від Дністра — вестготами. 375 р. готську державу розбили гуни.

ґренадієр [гренадир] — гренадер, солдат або офіцер добірних (за високим зростом) піхотних чи кавалерійських частин, спеціально підготовлений для ручного гранатометання

Даліла [Деліла] — коханка біблійного силача Самсона, яка підступом позбавила його незвичайної сили

Данило — князь галицький (1205–1264) і волинський (від 1221 р.). Сорок років провадив боротьбу за звільнення Волині і Галичини від чужинців. 1239 р. заволодів Києвом. Боровся проти ворохобних бояр і «татарських людей». Будував міста (Львів, Холм та ін.). Був визначним дипломатом. 1254 р. отримав від папи римського титул короля.

данціґський — ґданський (Данціґ — нині Ґданськ)

дезерція — дезертирство

дейнека — селянин, озброєний дрючком, довбнею, вилами тощо

дереш — чалий кінь

Дескарт — Рене Декарт (1596–1650), французький філософ, математик, фізик і фізіолог. В основі філософії Декарта — дуалізм душі і тіла. Людина — поєднання безживного тілесного механізму з душею, яка має розум і волю.

дефендуватися — захищатися, оборонятися

дзиґа — вовчок, вертка дівчина

Див — у східнослов'янській міфології демонічний персонаж, зловісна сила

дике м'ясо — хворобливий наріст біля рани, яка довго не загоюється

дильований — зроблений з дилин — грубих дощок, брусів, балок

дим — тут: хата

дискурс — розмова, бесіда

дишкурс — дискурс, розмова

дідич — поміщик

ділочки — тут: ямки (на щічках)

днедавній — дуже старий

довг — борг

домашня війна (з польськ.) — громадянська війна

допрос (рос.) — допит

допрос с пристрастієм (рос.) — допит з тортурами

дорійці — одне з основних давньогрецьких племен. З Північної і Середньої Греції перемістилися в південно-західні райони Пелопоннесу, потім заселили острови Родос, Крит та ін.

Дорошенко Петро — гетьманував у 1665–1676 рр. Мав за мету об'єднання і звільнення України від польської і московської влади. Попри величезні зусилля, не зумів цього досягти. На вимогу Москви зрікся гетьманства.

драґони — драгуни, вояки кавалерійських частин, що вели бій у пішому і кінному строю

драпіжний — хижий

дрисля — пронос, бігунка, різачка

друлити — штовхнути

дурійка — безум, божевілля

евентуальний — можливий

ексцеленція — превосходительство, ясновельможність

електор — курфюрст, який мав право брати участь у виборах імператора Священної Римської імперії

електор саський — саксонський курфюрст, який мав право брати участь у виборах короля

еольці — еолійці, одне з основних давньогрецьких племен. Із Східної Фессалії поширилися по цілій Фессалії і Беотії, а тоді на північно-західну частину Малої Азії.

єґер — солдат особливо стрілецького полку

єден до Caca, а другі до ляса (польськ.) — один так, а другий інак; хто до ліса, хто до біса

єктенія — моління, яке читає священик або дяк і на яке хор і/або лик (зібрання) відповідає: Господи, помилуй і Подай, Господи; моління про царя і його дім під час служби Божої

єрепуд — малоросла людина; недомірок; карлик

єрмолой — див. ірмолой

Єфіяльт [Ефіальт] — за давньогрецьким переказом грек, який показав Ксерксові обхідну стежку, якою перси зайшли в тил спартанцям в битві при Фермопілах

жакувати — грабувати, розкрадати

жасно — страшно, жахливо

жевжик — жвавий хлопчик

жий — живи

жировище — місце жирування диких тварин

жльопати — жадібно пити

жмінка — жменька

жрекиня — жриця

з диму — з комина, з хати

з рамени — з середовища; зі складу

заблизнитися (про рану) — затягнутися, зажити

завести — не оправдати надій

завійниця — завійна, різкий пекучий біль у грудях або животі

заводити — голосно плакати, голосити

заговірник — змовник

заголюкати — задурманити людину, заговоривши її, забивши баки словами і криком

загреба — пшеничний корж, випечений у жару

заґа — сага, твір давньоскандинавського епосу

задолований — захований (закопаний під долівкою тощо)

задраснути (польськ.) — подряпати

закалений (рос.) — загартований

заков'язнути — померти, задубіти

замигтіти — з'явитися на короткий час і зникнути з поля зору

запари — зашпори, гострий біль від морозу, холоду (звичайно в пальцях рук, ніг)

зап'яток — задня частина п'яти; задник, закаблук

засібна (країна) — багата

заспа — сніговий насип, кучугура

затирати руки — потирати руки

затроювати — затруювати

защита — захист, охорона

зводжений (місток) — який зводиться, підіймається

здевастувати (з польськ.) — розорити, спустошити

здоліти — здолати, змогти

Зевес — Зевс, верховний бог у грецькій міфології. Перебував на горі Олімп.

Зеленський Дмитро — Лубенський полковник, свояк І. Мазепи. Належав до старшин, які після доносу В. Кочубея з власної ініціативи клялися у вірності гетьманові. Лише з ним, Д. Апостолом та Д. Горленком гетьман радився, чи йти на з'єднання з московським військом. Після Полтавської битви здався. 1711 р. був ув'язнений і засланий до Сибіру, де у злиднях помер.

зіло — дуже

зінський — злий, паскудний

зіскати — найти

злоги — пологи

злюзувати (польськ.) — відпустити (вартового, чергового тощо)